Історико-літературну конференцію, девізом якої й стала означена вище думка, організували напередодні Дня міста у багатопрофільному ліцеї.
В її основу поклали проект учня цього навчального закладу Данила Матназарова «Cєвєродонецьк: вчора, сьогодні, завтра», присвячений першобудівникам колишнього робітничого селища Лисхімбуд. Надихала Данила й допомагала йому вчитель історії Н.В. Міхнєвська. Проект на міському конкурсі посів друге місце.
На зустріч з молоддю запросили й давно закоханого в наше місто та його історію вчителя, ветерана праці В.І. Козодоєва. Оздобили документальну розповідь про Сєвєродонецьк казкою, написаною ліцеїсткою Юлією Антоновою, та віршами місцевої поетеси Наталії Кулакової, які прочитали старшокласники. Залюбки розділили й ліричні почуття, навіяні піснями про рідне місто оператора «СТВ» Андрія Каньшина (їх автор за іронією долі саме тут виконував у цей час свої службові обов’язки), та фотовиставкою «Поезія рідного міста» дев’ятикласника Артема Комленка.
Потому діти разом з заступником директора ліцею Л.Б. Комленко розмірковували над тим, яким би вони хотіли бачити рідне місто за кілька років: розвинутим, екологічно чистим, з розкішним міським парком і гомоном дитячих голосів, з пам’ятником неповторним сєвєродончанам. І був би той пам’ятник з ще невідомої речовини, одна клітинка якої б відбивала «Азот», друга – храм, а третя – людину, бо без духовності немає прогресу, а без людини – суспільства.
Текст та фото Лариси ГОРДЄЙ
На знімку: Данило Матназаров.
