Окончание школы – это тоже начало, просто – это начало другого пути
30-31 мая для всех учеников прозвенел последний звонок. Большинство ребят сказало школе: «До свидания в новом учебном году!», а выпускники простились с нею навсегда.
ПОСЛЕДНИЙ ЗВОНОК… Сколько в его голосе оттенков: радость, нетерпение от того, что нам теперь принадлежит целый мир, и капля грусти, ведь детство остается позади. Детство, в котором мы были первоклашками и едва дотягивались до середины доски, завидовали старшеклассникам, мечтали скорее повзрослеть. И так неожиданно стали взрослыми. Пришла пора расставаться со школой, что стала нам родной, с учителями, которые научили не только писать, читать и считать, а прежде всего – жить, любить этот мир, отвечать за тех, кого приручили. Обидно, что уже не посмеёмся над ответами невпопад своих одноклассников. Грустно прощаться с домом, где нас любили ответственными и несобранными, растерянными и счастливыми, а впрочем, разными и настоящими.
По-особенному чувствовали себя выпускники на школьной линейке, выпуская в небо белых голубей, как символ улетающего детства. С волнением принимали мы из рук серьёзных первоклассников маленькие колокольчики – память о школьном звонке, который еще долго будет звучать в нашем сердце.
Конечно, мы ещё придем в школу, не раз придём… Но не для того, чтобы снова почувствовать себя учениками, а для того, чтобы привести за руку в эти радушные стены новое задиристое поколение – наших деток. Пусть они продолжают славные традиции, защищают честь школы, как это делали мы.
2007-2008 учебный год стал для 13-й школы особенно удачным и результативным. Сколько интересных мероприятий, конкурсов, соревнований проводилось, как ученическим самоуправлением, так и администрацией?! За победу в конкурсе на лучшее сочинение председатель Северодонецкого отделения Украинской организации кадровых военнослужащих, уволенных в запас, В.П. Петухов вручил награды учащимся Маргарите Шпартюк, Анастасии Готь, Юлии Сторожко, Татьяне Тендитнык и Марине Абросмовой. Присутствовали на празднике последнего звонка и депутаты городского совета. С.А. Мищенко пожелал счастливого пути выпускникам и плодотворной работы остальным учащимся, а В.С. Кравченко свой подарок направил на благоустройство школы. Директор Центра туризма, краеведения и экскурсий учащейся молодежи Л.Л. Борисова вручила очередные спортивные разряды нашим ученикам.
Было сказано немало теплых слов, вручено много грамот и призов, однако время пролетело незаметно – победителем быть всегда приятно. Приятно осознавать, что нам на смену пришли достойные хозяева школы, которые в будущем с гордостью будут называться выпускниками.
Нам же остаётся благодарить школу за годы, что вместе пройдены, минуты, что вместе прожиты, и встречи, которых ждать...
Елена БЕЛОУСОВА, выпускница СОШ №13
Під звуки прощального вальсу
Час нестримно пливе, а під вікном моєї кімнати, що виходить на шкільне подвір’я, як і завжди, безліч дитячих голосів поєднуються в один веселий гомін. І кожного травня святом останнього дзвоника закінчується для учнів випускного класу їх останній шкільний рік.
У моїй рідній СЗШ №12 минулої п’ятниці попрощалися зі шкільним життям 30 хлопців та дівчат. Єдиний у школі випускний клас провела у майбутнє класний керівник М.А. Коваленко. «Свято останнього дзвоника для мене – це ще один прожитий рік, –.розповідає Марина Анатоліївна. – А діти – як оті птахи, що вилітають з гнізда. Нинішні випускники дуже сучасні, проте не розбещені; іноді галасливі, дуже емоційні, але, що найважливіше, – добродушні». – «Сумувати за ними будете?» – «Звісно ж, а як же без цього. Разом проводили стільки часу, що вони стали для мене рідними. І взагалі я вважаю, що не можна байдуже ставитися до дітей, яких ти навчаєш».
А як же почувалися самі випускники у день останнього дзвоника? «Я провів у цій школі одинадцять років свого життя, знав, що буде завтра, післязавтра. Зараз мені важко уявити своє майбутнє. Попереду невідомість, яка мене лякає», – відповідає Сергій Волкогонов, який закінчує школу із відмінними результатами у навчанні. Катерина Гребьонкіна сказала, що їй сумно від того, що закінчується шкільне життя. «Шкода втрачати друзів, які підуть тепер кожен своїм шляхом», – переживає Катерина Ляшенко.
Втім, цьогорічні випускники йдуть зі школи з щирою вірою у майбутнє, мріють отримати вищу освіту, працювати на улюбленій роботі, мати сім’ю та дітей. Вони обіцяють неодмінно приходити до школи, зустрічатися з однокласниками, відвідувати своїх учителів. Сподіваюся, що так воно і буде. Адже з роками починаєш розуміти, що школа – це не просто будівля з безліччю кабінетів, зручною спортивною залою та їдальнею, де завжди нагодують, як удома. Школа – велика родина, у якій кілька сотень дітей, таких різних за віком, характером, здібностями, а ще – дружній колектив батьків-педагогів. Завдяки зусиллям усього колективу на чолі з директором І.П. Войтенко та її заступниками Т.М. Крижановською та Н.М. Шишиною навчальний заклад стає більш новітнім, намагається встигати за часом, який не стоїть на місці.
Рідна школо, залишайся завжди молодою та привітною, успіхів тобі та перемог!
Олеся КУЗЬО, студентка