Я у вітрині. Іграшка? Дешева забавка для незнайомих і жорстоких?
Елітна лялька для манірних естетів? Не дивиться на мене! Закрийте очі! Відверніться ! Я не для цього тут, чуєте? Не для цього! Не посміхайтеся так хтиво спрагло своїми яскравими псевдо аристократичними губами! Не чіпайте, ви все одно не зрозумієте, чому в мене такі блискучі очі, і що я ховаю під цим цнотливо-вульгарним вбранням…
***
Мерехтливе сяйво крамничного Сонця, згинаючись, проходить крізь скляне повітря.
Від нього неможливо втекти. Нікуди подітися. Я, певно, навіки замкнена на своїй планеті-полиці.
***
Порожня. Дурна. Без думок і почуттів. Без емоцій та переживань. Без волі та принципів. Це ви бачите мене такою. Але ж для вас я – тільки маленька модель людини. Вас. Вашого світу. Вашого суспільства. Я – дзеркало. Для вас – криве. В моїй красі – ваша потворність.
***
Ціна? Який жарт! Я ж не шльондра, мене не можна купити. Вам ніколи не звабити мене цими безбарвними пожухлими папірцями з нездарними мертвими малюнками. Навіть не намагайтеся дістати їх зі своїх пишномовних гаманців. Марно.
Але як хижо і зарозуміло виблискують ваші очі…
***
Так. Руйнується. Світ.
…