Увага! Кримінальний Кодекс України доповнився статтями про відповідальність за домашнє насильство

Законом України “Про внесення змін до деяких законів України у зв’язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами”, який вступив в законну силу 11 січня 2019 року, доповнюється Кримінальний кодекс новими статтями 91-1 «Обмежувальні заходи, що застосовуються до осіб, які вчинили домашнє насильство», 126-1 “Домашнє насильство” та 390-1 «Невиконання обмежувальних заходів, обмежувальних приписів або непроходження програми для кривдників».

Повний текст Закону тут https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2227-19#n96

У відповідності до Закону вводиться Кримінальна відповідальність за домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров’я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи.

Згідно ст. 91-1 КК України до осіб, які вчинили домашнє насильство можуть застосовуватися обмежувальні заходи:
1) заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства;
2) обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності;
3) заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв’язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин;
4) заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв’язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб;
5) направлення для проходження програми для кривдників або пробаційної програми.

В разі умисного невиконання встановлених обмежувальних заходів наступає кримінальна відповідальність, передбачена ст. 390-1 КК України у вигляді арешту на строком до шести місяців або обмеження волі на строк до двох років.