“Вона була людиною, професіоналом, патріотом, героєм”. Сєвєродонецькі журналісти про прикордонницю Нелю Доценко

29 січня на Хмельниччині трагічно загинули двоє прикордонників Бердянського загону - чоловік та дружина. Полковник Олександр Доценко та підполковник Неля Доценко їхали до свого сина з південної частини фронту. 13-річного хлопця після вторгнення евакуювали на Хмельниччину до бабусі. Подружжя взяло коротку відпустку, щоб зустрітися з дитиною.

Олександра та Нелю згадують як добрих, чуйних, щирих людей, справжніх професіоналів та патріотів.

"Їхній професіоналізм, патріотизм, мужність, непохитність духу, мотивованість, прояв під час виконання службових обов'язків і в протистоянні збройної агресії з боку росії стали прикладом для наслідування", - пише помічник начальника Краматорського прикордонного загону.

Ця інформація промайнула в ЗМІ непоміченою для багатьох жителів Луганщини. Але прикордонниця Неля Доценко була тісно пов’язана з нашим краєм. Вона багато років прожила в Лисичанську, служила в Луганському прикордонному загоні, та більш того, була його речницею.

Завдяки їй луганчани першими дізнавались про новини з “лінії розмежування”, спроби налагодити відносини та “реінтеграцію”, слідкували за будівництвом КПВВ “Станиця Луганська”, мосту, що з’єднував ті такі різні світи - Україну та “лнр”. Про все, що знищила росія рік тому.

Неля Доценко та загиблий луганський журналіст Олександр Махов

Через специфіку роботи Нелю Доценко найкраще знали саме журналісти, спогади яких зібрав “Сєвєродонецьк онлайн”, щоб розповісти читачам про цю чудову жінку.

Анастасія Волкова на КПВВ "Станиця Луганська"

Анастасія Волкова, телеканал “FreeДом”:

“З Нелею я працювала переважно по КПВВ у Станиці Луганській. З нею разом ми “будували” в інформаційному плані міст, який поєднував окуповану територію з підконтрольною Україні територією. Вона була чудовим спікером, могла з ходу дати коментар на будь-яку тему щодо роботи Луганського прикордонного загону.

Неля була легкою на підйом, їй можна було зателефонувати ввечері одного дня і вже наступного їхати рано-вранці на зйомку. Навіть якщо не було можливості поїхати, але дуже потрібен був коментар щодо роботи КПВВ у Станиці, вона могла на місці знайти спікерів, які відзняли б трохи на телефон і прокоментували ситуацію. Прикордонники втратили дуже хорошого співробітника, журналісти - чудового спікера, професіонала, а суспільство - світлу людину, готову завжди виручити й допомогти”.

Сергій Окішев, телеканал “Прямий”:

“Неля завжди була чуйною і відповідальною людиною. Вона сприймала журналістів, які постійно з нею співпрацювали, як близьких. Це стосувалося не тільки безпосередніх її обов'язків, як то надати коментар (іноді доволі пізнього вечора), або увімкнутися в етер (іноді навіть з лікарняного і з температурою). Вона могла зупинити машину командира загону та попросити підвезти журналістів, у яких зламалася автівка. Могла забезпечити електрикою й інтернетом знімальну групу прямо на КПВВ, аби матеріал вийшов вчасно. Вона знала майже кожного бійця свого підрозділу не тільки на ім'я та в обличчя, а й пам'ятала їхні історії. Вона була людиною, професіоналом, патріотом, героєм. Світла пам'ять”.

Катерина Тиріна під час зйомок сюжету про прикордонників

Катерина Тиріна, працювала на телеканалі “Суспільне Донбас”:

“Завжди пам’ятатиму Нелю як дуже світлу, щиру та життєрадісну людину. Познайомилася з нею, коли працювала кореспондентом на телеканалі “Суспільне Донбас”. Наша редакція новин постійно тримала зв’язок з речниками всіх силових та правоохоронних структур. З’явилася новина про зміну графіку роботи КПВВ в Станиці Луганській чи ситуацію на лінії розмежування – телефонуємо Нелі. Вона ніколи не відмовляла у коментарі, а коли не могла дати якусь інформацію відразу, просила трохи зачекати. Ось так – професійно та просто по-людськи.

Віддана службі та своїй справі. Згадую, як у квітні 2018 року відзначали 100-річчя заснування Держприкордонслужби України. Тоді Луганський прикордонний загін організував виставку військового озброєння та техніки. Ми з оператором поїхали, щоб відзняти матеріал для сюжету в новини. В інтерв’ю Неля з гордістю та усмішкою розповідала, як прикордонники несуть службу на передових позиціях Луганщини, що використовують при обороні рідної землі від ворога. У той день навіть дітки змогли сісти за кермо бронетранспортера або на власні очі побачити снайперську гвинтівку.
Мені досі не віриться, що її вже немає з нами. Вічна пам’ять. Мої співчуття рідним та близьким…”

Анастасія Дашко, телеканал “Суспільне Донбас”:

“Я працювала у локальних ЗМІ на Луганщини, тож періодично виникала робоча потреба отримати якусь інформацію чи домовитись про зйомку із прикордонниками Луганського загону. І з Нелею – саме так, без по-батькові, її називали журналісти – це завжди було напрочуд легко зробити. З нею було дуже комфортно працювати. Завжди ввічлива, приязна, дуже приємна і професійна людина. Ти завжди міг зателефонувати і спитати, наприклад, скільки людей сьогодні перетнули КПВВ "Станиця Луганська". І не боятися почути якусь різку відповідь чи те, що треба купу погоджень на такий коментар. Без перебільшення, досить рідко можна зустріти настільки професійну та приємну людину в будь-якій прес-службі. Це дуже велика втрата”.

Катерина Вешко, працювала на телеканалі “РАДА”:

“Вона до чортиків боялась прямих ефірів, але завжди стійко трималась. Її можна було розбудити о 6-ї ранку, обов'язково порепетирувати, де вона стоїть, як я підходжу, але завжди на "ура". Людина, яка нервувала, а насправді, могла багато чого…”

Неля Доценко з українськими журналістами

Редакція “Сєвєродонецьк онлайн” висловлює співчуття рідним і близьким Нелі та Олександра Доценків. Від себе ж можу поділитись її останнім повідомленням.