Зеленський нагородив командира роти батальйону “Айдар” з Сєвєродонецька Олександра “Хука”

Президент України Володимир Зеленський нагородив командира роти 24-го окремого штурмового батальйону "Айдар" лейтенанта Олександра Коваленка орденом Богдана Хмельницького ІІ ступеня. 

Відповідний Указ оприлюднили на сайті президента.

33-річний військовослужбовець Збройних сил України Олександр Коваленко, позивний “Хук”, став відомим у медіапросторі через численні публікації відео своїх танців на лінії фронту зі зброєю та в повній амуніції.

Сєвєродончанин Олександр Коваленко до 2014-го року працював менеджером, очолював відділ однієї з компаній. Після подій на Луганщині вступив до складу легендарного 24 окремого штурмового батальйону “Айдар”, де отримав псевдо “Хук”, бо раніше займався бойовими мистецтвами. 

“Всі роки війни “Хук” не “прогулював” бої, не був стороннім спостерігачем, а брав безпосередню участь у подіях. Величезний досвід, накопичений за вісім років, дався непростою ціною – шість контузій і кульове поранення. І разом з тим – орден “За мужність” ІІІ ступеню, медалі “За військову службу Україні” та “Захисник Вітчизни”, не рахуючи численних відомчих відзнак”, - відзначають побратими з батальйону "Айдар".

Олександр згадує, що перед тим, як вступити до лав ЗСУ, вже мав справу з “сепаратистами”.

“Все почалося з викрадення. Я зустрічався з дочкою Сергія Самарського, депутата, патріота та громадського діяча Луганщини. Дуже хоробрий і чесний був чоловік. Коли сепаратисти відчули слабкість влади й починали панувати, він проводив проукраїнські акції. Разом ми розгортали 35-метровий прапор на очах ворогів. І ось його в травні 2014-го викрали бандити. Не довго думаючи, поїхав його визволяти. 

У штабі “армії юго-востока”, як вони себе називали, на підлозі лежав український прапор. Своєрідним паролем було пройти, наступивши на нього. Я переступив. Вивели, знову заводять – знову переступаю. Лають мене, а я стою на своєму – кажу, за батьком приїхав. Правдами-неправдами вдалося витягнути тоді Сергія з лап бойовиків. Цілу операцію проводили, зі мною ще Арсен Аваков тоді на зв’язок виходив. Як забрали з полону, стан чоловіка був важкий, над ним знущалися фізично і морально. 

Не тільки над ним. У підвалі разом з Сергієм ще були два журналісти підвішені, їх допитували з тортурами… Колишні волоцюги, місцеві люмпени божеволіли від влади, яку їм дала зброя. Потім деяких з них я бачив полоненими у нас, поведінка була вже не такою нахабною і самовпевненою”, - розповів “Хук” про першу зустріч з окупантами.

З Сєвєродонецька Олександр вирушив до Старобільська, де формувався батальйон “Айдар”, і майже одразу почав брати участь у бойових діях. 

“На початку війни ми повністю виправдовували свою назву як штурмовий батальйон – завжди були попереду на вістрі атаки. Проривалися до Луганського аеропорту, привозили десантникам воду. Штурмували укріпрайони. Лише раз, згадую, в окопі опинився, здається під Металістом. Тоді переконався, що краще в багнюці окопу лежати, ніж у калюжі власної крові”, - згадує перші бої Олександр.

Повномасштабне вторгнення росії застало Коваленка в районі Волновахи Донецької області. Тоді він вже командував взводом. Батальйон “Айдар” так успішно стримував наступ окупантів, що був змушений відходити лише після прориву оборони сусідніх підрозділів через загрозу оточення. 

Надалі “Хук” став командиром роти та після тривалих боїв на півдні його перевели до Бахмута. Це місто вже тоді почали називати “фортецею”, яка впродовж пів року стримувала російський наступ. За умов нестабільності лінії фронту, штурмова рота під командуванням Коваленка мала завдання відвойовувати тимчасово втрачені позиції українських військ та відкидати ворога зі загрозливих напрямів. 

“Ми - штурмовий батальйон, у нас така робота. Ми приїхали, вибили супротивника, до вечора втримали позиції та їхні контратаки, тоді нас замінюють. А наступного ранку - знову нове завдання. Тобто часу для сну чи відпочинку мінімум. Буває, що й два дні відпочинку дадуть, але це вже для нас просто подарунок. А так виходить, що кожен Божий день у нас штурм”, - розповів Олександр в інтерв’ю польським журналістам. 

Як командир, що й сам починав війну рядовим стрільцем, Олександр Коваленко ставить собі за мету не просто якісно виконувати завдання, а й максимально зберігати в боях своїх людей. Він переконаний, що тут багато що залежить від підготовки самого штурму, використання рельєфу місцевості, розвідки вогневої міці й розташування ворожих позицій. 

За інформацією Східного угруповання військ ЗСУ, наразі Бахмут частково захоплений окупантами, але актуальність його утримання лише зростає, адже оборона міста дозволяє підготувати резерви. 

Нагадаємо, президент нагородив саперів з Луганщини.