“Я людина, яка живе роботою”: стоматологиня з Сєвєродонецька відновила практику у Києві

Оксана Терент'єва працювала лікаркою-стоматологинею у Сєвєродонецьку майже десять років у клініці по вулиці Курчатова. За цей час до неї ходило дуже багато пацієнтів, а запис був на два-три місяці наперед. Жінка мріяла відкрити власну практику, але повномасштабне вторгнення зруйнувало усі плани: разом з чоловіком та маленькою донькою їм довелося залишити місто.

Про шлях, який вона пройшла до відновлення практики у Києві, складнощі на новому місці та майбутні плани Оксана розповіла “Сєвєродонецьк онлайн”.

Оксана з родиною виїхала з Сєвєродонецька на початку березня. Вони жили у нових районах, а саме – у “китайській стіні” на Вілєсова.

“Коли інтенсивність обстрілів стала зростати, ми прийняли для себе важке, але зважене рішення – виїжджати із Сєвєродонецька, бо насамперед думали про безпеку своєї шестимісячної доньки. Ми ніч не спали, весь будинок трясло. Дочекались ранку, взяли сумку та поїхали”, – каже лікарка.

За словами Оксани, у неї було відчуття, що виїжджають ненадовго, а чоловік вважав, що вони більше не повернуться до Сєвєродонецька.

“Коли виходили з помешкання, він сказав: “Ти ж розумієш, що ми більше не повернемося?” А я йому говорю: “Звичайно повернемося, все буде нормально”, – поділилася жінка.

Спочатку збиралися їхати до батьків Оксани до Житомира, але дорогою зрозуміли, що туди не потрапити, бо на Житомирській трасі вже були обстріли.

“Ми просто у дорозі вирішували, куди їдемо. Таким чином поїхали до крайньої точки України, ближче до кордону. Це були Чернівці, хоча спочатку навіть не думали про це місто”, – каже вона.

Пізніше Оксана дізналася, що був “приліт” у їхній під'їзд у Сєвєродонецьку. Виявилося, що по стояку все нормально, тільки шибки повилітали, а квартири на сусідньому боці майданчика всі згоріли.

Зараз, каже жінка, у соцмережах пишуть, що цей під'їзд повністю зноситимуть: і ті квартири, які згоріли, і ті, які залишилися відносно цілими.

“Мені також казали, що в нашу квартиру хотіли увійти, але не змогли відчинити двері й почали цеглу вибивати. Як склалася ситуація далі – я не знаю. З нашого боку жили сім'ї з дітками, вони всі поїхали. А по згорілому боці жили люди похилого віку, які теж виїхали. Швидше за все, наші квартири намагалися зламувати місцеві, ті, хто знав, що звідти всі виїхали”, – розповіла Оксана.

Свою квартиру вони купили незадовго до повномасштабного вторгнення, зробили ремонт, встановили меблі та техніку. Проте навіть року в ній не прожили.

Після Чернівців переїхали до Хмельницької області, до міста Нетішин.

“Він дуже схожий на Сєвєродонецьк, ми коли приїхали, були просто в шоці. Він настільки класний, що здавалося, ніби у Сєвєродонецьку опинилися. А після Нетішина вже поїхали до Києва”, – розповідає Оксана.

Жінка поділилася, що у Чернівцях не було розуміння, що робити надалі через війну. Тим паче, коли виїжджали з Сєвєродонецька, її дитині було всього шість місяців. До переїзду до Києва Оксана не працювала саме через те, що малечу не було з ким залишити. А в Києві вже вирішила виходити на роботу, бо дитина підросла й пішла до дитячого садка.

Оксана розповіла, що раніше вже працювала у столиці, тож відновлювати практику саме у цьому місті було не страшно. До того ж, зізнається стоматологиня, вона людина, яка живе роботою.

“Ще до війни ми розглядали можливість переїзду саме до Києва, адже я маю досвід роботи у цьому місті. Після народження дитини ми з чоловіком думали, що коли вона підросте, то можна буде планувати детальніше. Але війна внесла свої корективи”, – каже жінка.

Ще одним фактором на користь Києва стало те, що туди переїхало багато сєвєродончан.

У столиці Оксана орендувала стоматологічний кабінет. Наразі вона надає такі ж послуги, які були у Сєвєродонецьку, – від дитячого прийому до хірургії.

Зокрема, лікарка проводить дитячий, терапевтичний, хірургічний та ортопедичний прийоми (протезування).

Оксана за роботою

Працює Оксана майже щодня. Стоматологиня в пріоритеті залишає роботу на вихідних, адже це дуже зручно людям.

Вона зазначає, що однією з проблем на новому місці є напрацювання бази пацієнтів.

“У мене є особисті контакти пацієнтів, але їх не багато, бо в клініці де я працювала, заборонялося давати свій особистий телефон та посилання на особисті сторінки соціальних мереж”, – каже лікарка.

Зараз здебільшого до неї на прийом ходять саме сєвєродончани.

Жінка зізнається, що вона лікарка із легкою рукою.

“Коли роблю анестезію, то пацієнти навіть нічого не відчувають. До того ж я лікарка позитивна, я не мовчу, завжди пояснюю людині, якою буде наступна процедура. Кожен крок у моїй роботі я озвучую”, – зазначає Оксана.

Пацієнт на процедурі

Вона вважає, що потрібно знаходити "свого" стоматолога.

“Чому я стала стоматологинею? Мені у 9 класі видалили нижню "шістку" постійну. І після такого варварського видалення я плакала, мабуть, тиждень. Тому я й пішла вчитися на лікаря. Я в той момент, в 9 класі, вирішила, що я ніколи не мучитиму людей. Я вирішила стати таким стоматологом, до якого ходитимуть із задоволенням”, – каже лікарка.

До того ж, за її словами, стоматологія не стоїть на місці, щороку щось змінюється, з'являються новинки: матеріали, протоколи та технології.

Попри те, що жінка тільки нещодавно відновила свою практику, у неї вже є думки щодо розвитку.

Лікарка за роботою

Записатися на прийом до Оксани можна, подзвонивши за номером телефону: 0668028416.

Адреса: Київ, Печерський р-н, ст.м. Либідська/ст.м.Дружби народів (Звіринецька).