Чіпси, прикраси й пиріжки. Як Старий ринок у Клайпеді став новим початком для переселенців

Чіпси, прикраси й пиріжки. Як Старий ринок у Клайпеді став новим початком для переселенців

Марина пече пиріжки, смачні букети робить Анастасія, а Наталя шиє лежаки для свійських тварин. Це лише мала частина вмінь українок, які приїхали до Клайпеди. На батьківщині для більшості це було просто хобі, у Литві ж може стати єдиним джерелом доходу.

 

З психологів - в майстрині

Сєвєродончанка Вікторія до війни працювала дитячим психологом. З початком збройної агресії російських окупантів вона з двома дітьми виїхала з України до Литви. Жінка каже, перші тижні в Сєвєродонецьку погано розуміла, що відбувається, жахалася кожного гучного звуку і годинами сиділа у сховищі.

"Перший раз до підвалу ми з дітьми спустилися ввечері 24 лютого. Тоді ще не усвідомлювали того жаху, що чекає попереду. У сховищі ми їли, грали в ігри, щоб заспокоїти дітей, інколи й залишалися на ніч. Багато спілкувалися з сусідами. Старі бабусі плакали та не могли повірити, що наприкінці життя зіткнуться зі справжнею війною”, - згадує Вікторія.

Усвідомлення, що треба лишити місто прийшло після того, як снаряд поцілив у сусідній будинок. За словами Вікторії, на початку березня з Сєвєродонецька виїхати було дуже важко. Офіційні евакуаційні автобуси не справлялися з напливом бажаючих, власної автівки не було, та й знайомих, які б могли вивезти, не було. Довелось наймати машину. За 8 тисяч гривень її з дітьми та парою рюкзаків з речами вивезли до Лимана на евакуаційний потяг.

“На поїзді ми доїхали до Львова, там просиділи майже добу на вокзалі. Діти від втоми падали з ніг, та й я сама відчувала себе не дуже. З великими труднощами ми все ж потрапили на потяг, що прямував у Польшу. Весь цей шлях для мене був як в тумані, зараз вже не можу пригадати багатьох деталей. Після цього вже автобусом ми приїхали до Литви”, - розповідає жінка.

Старий ринок в Клайпеді

Клайпеду Вікторія обрала, бо це невелике курортне місто, де багато місцевих розуміють російську мову. Так спілкуватися було простіше. Вона винайняла скромну квартиру, отримала вид напроживання, влаштувала дітей до школи, стала на облік у лікарні та почала шукати роботу. Але за фахом пропозицій не було, а для тимчасової роботи, якої багато в курортному містечку, був не сезон. Тому жінка згадала про своє давнє хобі - виготовлення прикрас з бісеру.

“Колись я захоплювалася рукоділлям, навіть продавала якісь свої роботи через інтернет. Але всі матеріали та інструменти залишились вдома. Я порадилась з дівчатами. У нас в Клайпеді склалася велика компанія сєвєродончанок, ми спілкуємось, ділимось інформацією, гуляємо разом. І вони мене підтримали. Розповіли, що на одному з місцевих ринків для українців зробили куточок, де вони без плати за аренду торгують якимось товарами, що самі виробляють”, - розказала Вікторія.

Старий ринок в Клайпеді

Жінка спробувала і в неї все вийшло. Разом з іншими переселенцями з України вона продає свої витвори місцевим жителям та туристам. Поруч із нею продають українські рушники, витинанки, пиріжки, вареники та багато інших, незвичних для литовців речей з українським колоритом.

Перший крок до власного бізнесу

Ідея зробити в Клайпеді острівець української культури виникла у директора Старого ринку В’ячеслава Карманова. Громадянин Литовської Республіки В'ячеслав Карманов родом із Донецької області. Тому, як ніхто, поділяє біль усіх українців. Каже, дуже захотілося допомогти землякам пристосуватись у Клайпеді.

“Понад 40 тисяч біженців з України вже у Литві, багато хто у Клайпеді. Тому вирішили допомогти їм не лише матеріально, а й надати можливість заробити самим. Ми маємо дуже хороші умови для ведення свого бізнесу. Я чудово знаю, що багато українців можуть виробляти чудову продукцію, речі, товари ручної роботи. А ринок якраз те місце, де люди можуть реалізувати свої можливості, зокрема щодо надання послуг”, - розповідає В'ячеслав.

Старий ринок в Клайпеді

У критому павільйоні українцям надали понад 600 квадратних метрів. Під реалізацію ковбас, сирів, молочних та заморожених товарів обладнано окрему кімнату. Тут є прилавки та вітрини з холодильними установками. Для майстрів послуг краси: перукарів, бровістів, манікюрниць, хочуть облаштували робочі місця в іншому кутку будівлі. А у центрі зали для кожного охочого встановили торгові точки. Також тут є місце для майстрів з ремонту взуття та годинників.

“Кожен квадратний метр ринку – це вже можливість вести свій бізнес. У нас дуже велика територія, нещодавно її обладнали, знесли старі будівлі. Відкрився чудовий вид на наш ринок. Тільки у цьому приміщенні ми можемо розмістити близько сотні торгових точок. Головне, щоб люди мали бажання, а ми завжди допоможемо”, - каже В'ячеслав.

Старий ринок в Клайпеді

За словами директора, це гарне місце для торгівлі, бо тут часто ходять туристи, які із задоволенням купують українські вироби. Дуже важливо, що оренда для українців нічого не вартує.

“Ми завжди допоможемо та запропонуємо дуже хороші умови. З українських продавців ми не братимемо жодного центу, щоб вони вільно працювали і могли прогодувати свою сім'ю. А ми, у свою чергу, зацікавлені в тому, щоб наповнити ці приміщення, щоб тут вирувало життя. Сподіваюся, що завдяки українським умільцям наш ринок у старій частині міста розквітне ще більше. Адже тут можна не тільки щось купити, а й поспілкуватися зі своїми земляками. Зі свого боку ми намагатимемося оточити нових продавців турботою та розумінням”, – додав В'ячеслав.

Двічі переселенець

Своєю продукцією на Старому ринку торгує й підприємець, який вже себе реалізував. Поблизу Клайпеди Сергій Шакола обладнав цех з виробництва чіпсів з льону. Українець Сергій Шакола - має обширну біографію та географію. Школу закінчив у Горлівці, військовий інститут у Росії, служив на космодромі Байконур, з розпадом СРСР повернувся до українського Донецька. У рідній країні чоловік отримав ще дві вищі освіти у сфері банківської справи та менеджменту. Будував кар'єру, одружився, на світ з'явилися дві дочки та два сини. Тоді й захопився здоровим способом життя.

Чіпси з льону

"Зайнявся своїм здоров'ям, відповідно перейшов на правильне харчування. Вважалося, що їжа не повинна проходити термообробку. Вважав за краще їсти горіхи, сухофрукти, овочі, мед, пити настої трав. Моя дружина мене у цьому підтримала. За два роки в такому режимі я схуд десь на 30 кг", - каже Сергій.

Чоловік вирішив популяризувати вегетаріанство. По франшизі з партнером відкрили інтернет-магазин здорового харчування та торгову точку у Донецьку. Планували розпочати виробництво вегетаріанських хлібців.

Цех з виробництва чіпсів

"А потім наше мирне життя перервалося у 2014-му році. У Горлівці розпочалися серйозні бої, точилися артобстріли. За півкілометра від мене було три прямі влучання в житлові будинки, місто окупували. З двома валізами ми з родиною переїхали в Київ. Події цього року мене не здивували. Жодних ілюзій про російських "братів" після пережитого вісім років тому, я не мав. Але цього разу я не міг захистити свою дружину та двох синів 10 та 14 років, які на момент початку війни залишалися у столиці України. Це дуже важке почуття. Я сильно за них хвилювався", - розповідає підприємець.

Сергій Шакола за прилавком

Сам Сергій ще на початку лютого поїхав до Литви, щоб бути присутнім на пробному запуску підприємства. Чоловік розповідає, що виробництво корисних чіпсів на території ЄС створили двома роками раніше, у 2020 році, але тоді реалізувати задумане завадила пандемія.

"Вкрай складно було вирішувати якісь питання. У Литві ремонтували приміщення, в Україні на цей час робилося обладнання. Потім монтаж та налагодження. Ось так і вийшло, що війна мене застала у Клайпеді. А на другий день вторгнення Росії з Києва виїхала дружина із синами. Зараз вони поряд зі мною. Старші дочки також виїхали за кордон. В Україні залишилися родичі за лінією дружини. Також там намагаємось реанімувати роботу українського виробництва. Через запеклі обстріли довелося зупинити на 2 місяці. Все, що було готове на складах, передали волонтерським організаціям та нашим військовим", - згадує Сергій.

Зараз засновник компанії шукає шляхи збуту своєї продукції. Виставляє чіпси на фестивалях їжі, веде перемовини з місцевими торговельними мережами, та й сам рекламує свій товар на Старому ринку. Сергій каже, литовці радо приймаю переселенців з Донбасу, бо по собі знають, що насправді собою представляє сусідство з Росією. Тому на вулицях клайпеди так часто можна почути українське “Вітаю!”

Голоси відсутні