Як не потрапити до лап ФСБ та “МДБ”, розповідаючи про життя в окупації. Поради, які врятують вам життя

Сьогодні практично вся Луганщина перебуває під російською окупацією. Незважаючи на те, що деякі населені пункти були захоплені на самому початку вторгнення, багато мешканців із проукраїнськими настроями з різних причин там залишаються. З перших днів росіяни почали встановлювати свої "порядки": вводять тотальну цензуру, влаштовують репресії, позбуваються всього українського. "На підвал" можна потрапити за картинку в телефоні або нешкідливий пост у соціальній мережі. Все це можна було 8 років спостерігати в ОРДЛО, але мешканці нещодавно окупованих районів Луганщини до такого не звикли, тож часто ігнорують елементарні правила цифрової безпеки. Суспільно – політичний оглядач “Трибун” підготував матеріал, у якому розповість про те, як людям в окупації безпечно читати українські новини, а також висвітлювати ситуацію у своїх населених пунктах.

Сергій (ім’я співрозмовника змінено), який вимушений проживати в одному з окупованих міст на півночі Луганщини розповів нашому журналісту про те, як місцеві обходять блокування, отримують інформацію та зв’язуються із зовнішнім світом.

“Іноді здається, що заблоковано все: Twitter, Instagram, Youtube, Facebook. Youtube подекуди працює погано. На щастя, обмеження Tik-Tok стосовно росіян на нас не діють, тому рекомендації контенту українські - і все нормально. Viber вони типу “заблокували”, але працює він без проблем. Втім, я не активний його користувач.

Заборони обходимо за допомогою звичайного VPN, але постійно доводиться переключатися, бо один ресурс не працює без нього, а інший - не працює з ним.

Новини в основному читаю в Телеграмм-каналах. Мені здається, що завантажувати українські сайти тут небезпечно, тому читаю Свідомих, Трибун, Лачена, канали очільників області та держструктур. При тому, постійно доводиться все чистити, щоб у разі перевірки не записали у "неблагонадійні", - розказує Сергій.

За його словами, український мобільний зв'язок зник ще в березні, але в області залишаються місця, де можна спіймати роумінг, і місцеві туди їздять задля того, щоб провести банківські операції.

“Тоді ж, в березні, зник і наш інтернет-провайдер, тому десь два місяці ми були ізольовані від зовнішнього світу взагалі. Довелось купувати сім-карту "Лугаком" (мобільний оператор угрупування “ЛНР” - ред.), бо далі сидіти без зв'язку з близькими було просто неможливо. Картка коштувала 300 рублів рф. Тариф з безлімітним інтернетом коштує приблизно 500 рублів, з обмеженням в 5 Гб - 300 рублів, в 1 Гб - 100 рублів. Тут можу помилятися. В моєму населеному пункті інтернет вантажить добре, але зі швидкістю того ж Vodafone порівнювати дуже складно”, - каже чоловік.

Наразі, як каже співрозмовник, сім-карту можна купити лише з паспортом та додатком до нього, якщо він біометричний.

Інтернет в окупації, за його словами, став гірше, ніж був до вторгнення:

“Мій провайдер BLC не працює взагалі, спочатку обіцяли відновити, потім просто перестали відповідати навіть на запитання у службі підтримки. Працює Мережа +, але поки що не бере нових абонентів. Від користувачів з іншого міста знаю, що працює Alpha IP, але скаржаться на низьку швидкість та постійне обривання зв'язку. Перші на співпрацю з окупантами пішли працівники Укртелекому. Місцеві знають, що це був провайдер з найгіршим інтернетом, але у них одних тепер з'єднання стабільне. Вони перейменувались на Лугтелеком і тепер абоненти інших провайдерів зобов'язані переукласти договори з ними. Ціни на інтернет, здається, не змінились. Швидкість, ясна річ, впала, і досить помітно”, - каже Сергій.

Перебування на окупованій території - вже ризик

Як зазначає консультант з цифрових технологій Віталій Мороз, перебування на окупованих територіях вже саме по собі є достатньо великим ризиком для користувача з огляду на його/її проукраїнські погляди. Питання фізичної безпеки переплітається з питанням цифрової безпеки. Користувач має бути готовим до того, що його можуть зупинити на вулиці й змусити показати смартфон, перевірка може бути поверхнева чи детальна. Якщо поверхнева – будуть дивитися на іконки застосунків, тому краще мати завантажені застосунки й російських сервісів, як-то VKontakte, Yandex, Одноклассники. Якщо перевірка буде прискіплива – зміст вашого спілкування під загрозою. Щонайменше приховуйте іконки чутливих застосунків в окремих папках, до яких непросто дістатися. Одним словом, ваш смартфон повинен нагадувати смартфон пересічного жителя окупованих територій.

Для чутливого листування використовуйте захищені месенджери з функцією автоматичного видалення повідомлень – ця функція є в Signal, Whatsapp, Telegram, але не за замовчуванням – її потрібно увімкнути в налаштуваннях.

Для Whatsapp – налаштування / акаунт/ приватність/ функція меседжі, що видаляються. Опції: 24 години, 7 днів або 90 днів. Працює для всіх чатів.

Для Signal – налаштування/приватність/меседжі, що видаляються. Опції: 30 секунд, 5 хвилин, 1 година, 8 годин, 1 день, 1 чи 4 тижні. Працює для всіх чатів.

Для Telegram – тут можна вмикнути видалення повідомлень тільки для конкретного користувача, а не для усіх разом. Зайдіть на профіль користувача, натисніть “більше” – перший пункт меню буде “Автовидалення”. За замовчуванням – 1 день, 1 тиждень, 1 місяць, але можна обрати й свій часовий період.

Також варто пам’ятати, що серед трьох вищеописаних месенджерів дистанційно зміст вашого листування може бути доступний ФСБшинкам чи ”МДБшникам” тільки у Telegram – адже за визначенням спілкування там не є зашифрованим з кінця в кінець (між двома співрозмовниками). Тому ризики несанкціонованого доступу – доволі великі. У Telegram є опція відкрити “секретний чат” – але нею мало хто користується, бо цю опцію ще треба знайти. У той же час комунікація в Signal та Whatsapp за визначенням зашифрована (end-to-end encryption). Це означає, що ніхто не здатен дистанційно перехопити її, а також зміст спілкування недоступний провайдеру.

Використання VPN стало вже хорошим правилом для багатьох користувачів на окупованих територіях, адже VPN шифрує трафік і приховує факт листування. Однак варто розуміти, що не кожен з них є хорошим. Росія цілеспрямовано блокує відомі їй західні сервіси VPN, російські ж – ненадійні, багато варіантів безплатних – також ризики, адже вони продають інформацію про вас. Віталій Мороз радить три cервіси:

• Clear VPN — безкоштовно для українців під час війни
• NewNodeVPN – рекомендація від колег з eQualitie
• TunnelBear — безкоштовно 100 ГБ для українців

Оскільки на окупованих територіях не працюють українські мобільні оператори і провайдери, доводиться користуватися локальними компаніями, а це означає, що окупанти можуть дізнатися вашу точну геолокацію завдяки наявності sim-карти у вашому мобільному. Це створює ризики, тому будь-який браузінг краще захистити з допомогою VPN. Більше того, без користування VPN вам не будуть доступні усі сайти, які блокуються в Росії, – від того ж Instagram до новинних українських сайтів. Одне з рішень – користуватися браузером СENO для смартфонів Android. СENO побудований як однорангова мережа (peer-to-peer) – й у вас буде доступ до сайтів, навіть якщо не буде зовнішнього інтернету – адже контент сайту, що був завантажений іншими користувачами в країні, буде доступний й для вас з розподіленого кешу. Загалом у будь-якому браузері чистіть історію відвіданих сайтів щодня – це трохи зменшує ризики.

Якщо вам потрібно робити дзвінки – найкраще уникати чутливих розмов саме завдяки голосовому мобільному зв’язку – дзвоніть через Signal, Whatsapp – ця розмова буде зашифрованою й ніхто не отримає до неї доступ.

Писати про окупацію і не потрапити “на підвал”

Місцеві жителі намагаються висвітлювати ситуацію в окупованих населених пунктах у себе в соціальних мережах. Сергій - не виняток.

“З 24 лютого намагався вести щоденник, запам'яталось, як писав про авіацію та думав, що це наші. Як виявилось, це вже були окупанти, на жаль. Спочатку не було страху, тому що і розуміння окупації не було. Я і назву населеного пункту часто згадував, і акаунт був відкритий, адже думав, що важливіше донести інформацію про події людям, ніж думати про безпеку. Часто просто дублював офіційні заяви керівників територіальних громад, коротко описував ситуацію, передавав коментарі місцевої молоді, з якою спілкувався. Пізніше сторінку довелось закрити, але ті самі повідомлення залишились, тому що зібралась аудиторія, якій інформація про Луганщину може бути цікавою”, - каже він.

Як і наш співрозмовник, багато хто ігнорує елементарні заходи безпеки, тому ми поспілкувались з відомим блогером-анонімом під ніком “Східний”, який вже 8 років пише в Твіттері про життя в окупованій Кадіївці (до декомунізації Стаханов), що на Луганщині.

“За тим, що відбувається в ОРДЛО, останніми роками багато хто не стежив взагалі. Люди не розуміють, що таке життя під режимом російських окупантів і можуть наробити безліч помилок, які спричинять сумні наслідки не тільки для них, а й оточуючих. Важливо розуміти, що на період окупації колишнього життя, а також понять закон та права людини – не буде. На зміну їм прийшли: прослуховування, обшуки, підвали та тортури та ін. Росіяни принесли до ваших міст справжній терор.

• У Попасній член ПВК розстріляв жінку лише за те, що йому не сподобався вміст її телефону. Скріншот з інтерв’ю російського окупанта Телеграм-каналу “Воля”

Якщо раніше ви публічно демонстрували свою позицію (нехай навіть у соціальних мережах), я не радив би модерувати якісь проукраїнські сторінки. Якщо по вашу душу не прийшли відразу - не означає, що не прийдуть перевіряти (як кажуть окупанти "відфільтрувати") завтра. Набагато краще, якщо у вас нічого не знайдуть ні вдома, ні на телефоні, ні на комп'ютері.

Якщо ви все ж таки твердо вирішили розповідати світові про те, що таке російська окупація, то пам'ятайте, що будь-яка ваша дія залишає в інтернеті сліди. Місцеві провайдери легко передадуть про вас усі відомості та їм для цього не знадобляться жодні законні підстави чи запити спецслужб. Про те, як не наслідити в інтернеті з технічної точки зору я не розповідатиму - є маса статей. У них же можете прочитати про будь-які утиліти, браузери, анонімайзери і т.д.”, - зазначає блогер.

На основі особистого досвіду Східний склав список простих правил для тих, хто вирішив вести блог в окупації:

• так, перед кожним виходом з дому необхідно чистити свій телефон від усього, що могло б здатися окупантам підозрілим та неприйнятним, але! Дуже багато хто робить велику помилку, видаляючи з телефону взагалі все. Ніколи не робіть цього! Порожня галерея телефону, очищена історія браузера, віддалені листування в особистих соціальних мережах – це вже вказує на те, що ви маєте що приховувати. Ви повинні створити у своєму телефоні/комп'ютері альтернативне життя, або ж залишити те реальне, яке не підпадає під санкції російських каральних органів. Залишаємо та зберігаємо: фотографії з родиною; відео зі своїми домашніми улюбленцями; яку-небудь сторінку в Instagram, де будуть тільки ваші фотографії з відпочинку на морі, передплати на старих знайомих, рідних, однокласників; діалоги зі знайомими повинні бути, але подумайте з ким можна залишити та подбайте, щоб нічого зайвого там не було написано; контакти в телефонній книзі - сім'я, близькі/далекі родичі, знайомі, які не висловлювали позицію; історія браузера в телефоні/на комп'ютері, де будуть лише пошукові запити про котиків, мобільні телефони, спорт, швидкі рецепти сніданку і т.д. (використовуйте окремий браузер для ведення свого блогу з окупації, який не зберігає історію взагалі)
• Ваш блог повинен являти собою абсолютну анонімність. Поставити котика на аватарку та підписатися абстрактним словом – це не повна анонімність. Не варто повідомляти про свій блог нікому, навіть із числа родичів, навіть найближчому другу. Нікому! Простежте за тим, щоб у постах не проскакувало жодної персоналізованої інформації навіть на піввідсотка. Ніколи не пишіть про те, що бачите безпосередньо у себе під вікном або про щось, що могло дати хоча б натяк на вашу постійну локацію. Не потрібно переказувати якусь новину, яку розповіли вам ваші знайомі (якщо це вже не загальновідомо). Жодних розповідей про своє життя до окупації, не потрібно ділитись своїми захопленнями, смаками чи банально розповідати передплатникам про свого короткошерстного британського кота, якому 6 років.

Вам може здаватися, що ви лише іноді пишить маленькі деталі зі свого життя, які прямо не вказують на вас, але! Спецслужби, які стежать за вами щодня, із найменших частинок складаю загальну картину і ваш портрет, звужуючи коло пошуку.

• Чітко фільтруйте подачу інформації та думайте про те, яку можна викласти на загальний огляд мас, а яку краще відправити перевіреним українським журналістам чи компетентним людям. Одна справа розповідати про зростання цін та асортимент магазинів, інше – пересування та місця дислокації військової техніки російських окупантів. Для останнього існують спеціальні роботи, які збирають необхідну інформацію з гарантією анонімності.
• Не довіряйте нікому. Будь-який ваш друг, якого ви знаєте 25 років, може вмить стати колаборантом або ж банально попастись російським спецслужбам і працювати на них. Тому не ділиться своєю позицією ні з ким, не розповідайте про свою діяльність в інтернеті, не видавайте себе. Повірте, коли вас заарештують з одного лише найменшого приводу, з однієї найменшої помилки - зворотного шляху не буде. Не думайте, що якщо у вас нічого знайти, то ви невинні. Для російських спецслужб немає таке поняття, як "невинний". Навіть якщо вам нема в чому визнавати під фізичним та психологічним впливом ви підпишете все, що вам підсунуть під руку. Окрім того, що окупанти ненавидять інакомислення та Україну, вони на роботі – вислуга та показники результативності для них важливі не менше, ніж боротьба з проукраїнським контингентом.

Не став вказувати такі прості та зрозумілі речі, як: обережність під час розмов по телефону; акуратність при створенні фото/відео в місті (до речі, пам'ятайте, що будь-яка фотографія або відео за умовчанням несуть дані про ваш пристрій) та багато іншого. Я думаю, це має бути зрозумілим або вже пояснювалося і без мене в багатьох статтях з безпеки.

Не впадайте у відчай та тримайте голову холодною. Ви не самі, про вас не забули. Окупація тимчасова, а життя дається лише раз – збережіть його до дня, коли наше/ ваше місто знову піднімуть рідний український прапор.

Автор: Олексій Артюх

«Матеріал підготовлено в межах програми «Сильні медіа – сильне суспільство». Думки, виражені в цій публікації, відображають виключно точку зору авторів».