«Сєвєродонецькі павучки в Ужгороді»: "Замовлення на сітки в нас розписані до середини жовтня"

8 років волонтерська організація «Сєвєродонецькі павучки» плела маскувальні сітки нашим військовим на передову на Луганщині. Повномасштабне вторгнення росії внесло свої корективи. Тепер «павучки» розкидані Україною, але жоден з них не покинув своєї справи.

Наприкінці серпня частині волонтерів у Совиному гнізді в Ужгороді вдалося відродити осередок. Приміщення надала Ужгородська міська рада.

«Сєвєродонецьким павучкам в Ужгороді», як вони зараз називаються, допомагають місцеві жителі. Плетуть для всієї лінії фронту. Черга із замовлень до середини жовтня, бо техніки на фронті більшає.

Про те, чим зараз живуть «Сєвєродонецькі павучки в Ужгороді», ми поспілкувалися з волонтеркою Ганною Щєблєтовою.

 - Ганно, коли вдалося стартувати? З якими складнощами в організації довелося стикнутися?

 - Перші місяці війни ми намагалися вижити, передусім психологічно. В якійсь момент прийшло відчуття, що варто організувати плетення сіток, тим більше, що зустрілася із сєвєродончанами. Проте вдалося стартувати тільки в кінці серпня. Була найголовніша проблема – не було приміщення, ми були в пошуках. На купівлю матеріалу, деревини, рамок допомогли друзі з усієї Луганщини. Всі, хто нас знав. Кошти вдалося зібрати дуже швидко. В нас було все для старту, окрім приміщення. Пошуки виявилися довготривалими – десь півтора місяця. Вже й руки опускалися. Врешті-решт звернулася до керівника Луганської ОВЦА Сергія Гайдая. Він подзвонив в міську раду і нам пішли на зустріч. Виділили приміщення у Совиному гнізді.

- На свій день народження Ви просили привітати підтримкою волонтерської групи. Багато людей відгукнулося?

 - Так, багато людей нас підтримали. Це дозволило купити ще тканини для плетіння, розширити рамку. Було дуже приємно, що в нас так вірять. І зараз люди нас підтримують. Це дуже важливо. Адже діяльність не припиняється, потреб багато. Ми пересилаємо хлопцям сітки, отримуємо тканину – це все теж кошти на доставку. І вони немалі.

 - Скільки зараз волонтерів?

 - Організовували осередок, сєвєродончани в основному. Це десь 8 людей. Працюємо кожного дня з 10-00 до 18-00, намагаємося притримуватися цього графіку. Звичайно, не всі можуть кожного дня приходити. Тому що вимушеним переселенцям доводиться якогось налагоджувати своє життя і не завжди є час. Ми даємо оголошення і приходить багато переселенців зі всієї країни – із Запоріжжя, Криму, з Харкова та з інших областей. Більше підключаються до нас на вихідних, бо по буднях люди працюють.

 - Багато людей приходить?

 - Багато. Але не всі затримуються. Приходять, поплетуть, потім не повертаються. У деяких людей є думка, що сплели певну кількість – і цього достатньо. Навіть охоронець тут питав : «А що, ви ще будете плести?». Тобто немає розуміння, що це розхідний матеріал. Десь хлопці під обстріли попадають, десь просто загубили. І таке буває. А треба накривати техніку. Зараз фронт великий, її багато.

 - А місцеві приходять?

 - Місцеві приходять до нас, приєднуються. Дуже раділи за нас, коли нам все вдалося налагодити. Це дуже приємно. Схід і Захід разом.

 - В мережі військові жалілися, що не завжди якість сіток добра. Що не всі волонтери розуміють, якими саме вони мають бути. Стикалися з цим?

- Я стикалася з тим, не буду казати в якому місті. На жаль, не всі хочуть чути поради. Не знаю, чому. Дуже шкода, що витрачається дорогоцінна основа. Окрім того, що проблема з тканиною, є великі труднощі з тим, щоб знайти основу. Ми раніше купували в Харкові. 8 років плели на їхній основі. Зараз на неї черга тижнів 5-6. Раніше було 2 точки, її виготовляли багато. Зараз попиту більше, бо й техніки стало більше. Мені здається, ми стільки за 8 років у Сєвєродонецьку не плели, як, наприклад, за цей тиждень видали сіток – 9 одразу. І перед цим зробили багато. Тобто обсяги збільшилися. Основи дуже не вистачає.

Можна, звичайно, і купити сітку. Але вона одна вартує 1600 гривень. А якщо треба 10 – уявіть суму. Якщо плести самим, це на порядок дешевше.
Ми зараз закупили тканину. Дещо нам передали. Але знайти матеріли зараз дуже складно.

 - Для якого напрямку плетете?

 - Плетемо не тільки для нашого напрямку, а й для всіх, хто звертається. Спочатку відправили сітку Луганському ТРО. Потім до нас ось звернулися із Закарпаття, їм сплели. На запит керівника Сєвєродонецької РВА Романа Власенка плели, він передав хлопцям по напрямках.

 - Ви підтримуєте зв’язок зі всіма «павучками»? Де ще вони плетуть сітки?

 - Всі «павучки» переїхали в різні куточки України і всі плетуть. Пан Микола – в Дніпрі, Галина – в Дрогобичі, Світлана – у Франківську, Наталя та Неля – у Кам’янець-Подільському, Ольга - в Польщі, Тетяна – у Кам’янському. Ніхто не кинув нашу справу. До повномасштабної війни нас було десь 8 людей.

 - Які зараз плани? Наскільки ви завантажені?

 - Замовлення на сітки в нас розписані до середини жовтня. Зараз доплітаємо дві великі сітки для артилерії, а потім ще нас очікує велика кількість запитів.

Це наш вклад в перемогу. Ми всі дуже переживаємо, це дуже важко морально. Не кожен може взяти зброю, але кожен може знайти спосіб допомагати нашим військовим. Їм ще важче. І про це треба завжди пам’ятати.

Підтримати  "Сєвєродонецьких павучків в Ужгороді" можна переказом на картку 5169 3600 2054 6820
Отримувач Щеблєтова Г.В., в коментарях пишіть "на маскувальні сітки".