Сєвєродонецька кондитерка Юлія Шаповалова: "Дім - це насамперед не стіни, там, де ми жили. А люди"

Кондитерка з Сєвєродонецька Юлія Шаповалова розповіла «Сєвєродонецьк онлайн» про виїзд з міста, в якому пробула з родиною до 6 березня 2022 року, сум за домом та минулим, повернення до роботи. Наразі вона продовжує власну свою справу в Києві.

Юлія згадує, що до повномасштабного вторгнення її родина жила звичайним спокійним життям. У кожного були свої справи.

«І тут все водночас зламалося. Не знаю навіть, що й казати. Якийсь час ми були у Сєвєродонецьку. Сподівалися, що не може воно такою катастрофою все вивернутися. Не вірилося. Не розумілося», - розповідає майстриня.

Юлія з родиною. 1 вересня 2022 року. 11-й клас сина Михайла

Її родина пробула у Сєвєродонецьку до 6 березня.

«Це були жахливі дні й вже треба було щось вирішувати. Бо насамперед стояло питання захистити дітей, а потім вже все інше», - каже кондитерка.

Старший син не встиг закінчити школу у рідному місті. Він якраз навчався в 11-му класі.

«Дитина повноцінно не закінчила школу. Не мала того свята. Не мала того розставання зі школою, вчителями, з однокласниками, з друзями», - згадує Юлія.

Вона хотіла забезпечити синові умови, щоб він зміг закінчити школу. І це стало поштовхом до виїзду з Сєвєродонецька.

"А це «випускний», атестат вручала завуч нашої школи у Дніпрі) Зібралося аж! двоє випускників", - згадує Юлія

Загалом у Юлії велика родина. Її батьки мають трьох дітей. В її брата та сестри свої сім’ї, діти.

«І рішення виїжджати ми приймали спільно, бо залишити когось було неможливо. Тому я дуже вдячна своїм батькам, що вони нас підтримали й виїхали з нами», - каже жінка.

Родина ще вдома на дачі у мами

Родина виїжджала своїми автівками.

«Я зрозуміла, що дім - це насамперед не стіни, там, де ми жили. А люди. Це сусіди. Це рідня. Це вчителі дітей. Це їхні вихователі, це їхні тренери. Це наші лікарі», - вважає Юлія.

З братом та сестрою

Родина виїхала спочатку до Новомосковська, потім Дніпра, а згодом вже до Києва. Юлія каже, що зрозуміла – так, як раніше, вже не буде. Тому треба щось робити далі.

Родина Юлії

За освітою жінка не кондитер. Проте 10 років вона присвятила створенню солодощів.

«Перший свій тортик на замовлення я віддала 23 лютого у 2012 році. І так сталося, що 23 лютого 2022 року останнє замовлення у Сєвєродонецьку віддала. А 24 лютого всі мої написали – «Вибач, Юль, не приїдемо». Звичайно, я з розумінням поставилася. Все, що було приготовлене, ми, поки сиділи, хвилювалися, боялися, вдома з чайком утилізували», - згадує Юлія.

Один з тортиків Юлії

Вона десь пів року не займалася своєю справою. Та й, звісно, не вивезла обладнання.

А в Києві зрозуміла, що треба себе брати до рук і повертатися до роботи. Завела нову сторінку в «Інстаграмі».

 "Перший торт в евакуації із приладдя тільки газова духовка в орендованій квартирі, виделка, замість міксера, і дві мої руки", - каже Юлія

З дому вона у першу чергу забрала блокнот з рецептами.

«Що в мене війна не забрала – голову, руки. А все інше то таке - набувається», - вважає кондитерка.

Наразі в неї вже з’явилися і нові рецепти.

Блокнот з рецептами з Сєвєродонецька

«Зараз вигадую щось нове. Бо життя рухається вперед…Людям цікаво щось нове, щось інше. Тому пробуємо постійно щось», - каже Юлія.

Вона згадує, що у Сєвєродонецьку вже мала свою репутацію, клієнтів. У Києві складніше.

«Київ треба ще підкорювати, але я на шляху», - підкреслила Юлія.

Відео: Олександр Млєков