"Я провів у могилі п’ять днів, чекаючи смерті": військовий написав емоційне есе про те, як він вижив у Бахмуті

Український письменник Артем Чех, який у складі ЗСУ воював у Бахмуті, написав емоційне есе про те, як він провів п'ять днів під щільними російськими обстрілами в окопі, і як йому вдалося вижити.

Його колонка опублікована у газеті The New York Times.

Події, які він описує, відбулися у травні цього року. Підрозділ, яким командував Чех, отримав завдання побудувати бойову позицію на підступах до Бахмута.

"Але все дуже швидко змінювалося. Росіяни захопили решту міста і більшість українських підрозділів вийшли. Раптом ми опинилися в пастці — нас було нікому прикрити. Шукаючи захисту, я ліг у крихітну траншею. Я провів у тій могилі п’ять днів, чекаючи смерті, іноді мочився у пластикову пляшку. А для розваги підраховував спожиті калорії та кількість випитої води", - написав він.

Про події навколо нього у ті дні він пише, що то "було суцільне пекло". Позиції його підрозділу були на виході з Бахмута, повз постійно проходили відступаючі — знесилені, поранені, оглушені вибухами.

"Ворог атакував їх, рації божеволіли від повідомлень про втрати та нескінченно дзижчали дрони. Обрубані обстрілами гілки падали на наші голови. Я лежав на дні могили і думав, що, хоча я давно прийняв свою смерть, я все ще не готовий до цієї смерті зараз", - згадує Чех.

Він написав, що тоді багато думав про свою дружину і про ті побутові речі, які він не встиг зробити.

"Водночас я думав про те, що робитиму, якщо виживу. Є така можливість — вижити. Ну, тоді я напишу повідомлення. Я скажу: моя любов, я вижив. Але важко було думати про щасливий кінець", - додав Чех.

Тим часом російські війська знищували Бахмут.

 "На очах у нас горів Бахмут — я назавжди запам’ятаю запах спаленого міста. Навколо нас були мертві тіла — я назавжди пам’ятаю цей різкий кислий запах", - розповідає письменник.

Вижити Чеху вдалося завдяки тому, що раптово почався сильний дощ, припинилися обстріли, і він почув по рації наказ виходити з позицій.

"Тому я пішов. Під зливою, спраглий, мокрий, виснажений, втративши сім кілограмів ваги і всі боєприпаси, але все ще тримаю зброю в руках. Коли ми дісталися 15 кілометрів від лінії фронту, до перевантажувального пункту на заправці, інтернет відновився, і ми здавалися відносно безпечними. Я написав дружині: Люба моя, я вижив. Мені досі важко в це повірити", - зазначає він.

Чех підсумовує свою розповідь словами про те, що ніхто з українців не хотів воювати. У всіх були в цивільному житті особисті справи, плани і сподівання, але довелося брати до рук зброю.

"Бо наші вороги вкотре намагаються забрати у нас право жити на нашій землі. Тому що в нас намагаються забрати право на свободу", - додав він.

Нагадаємо, за кілька тижнів після довгоочікуваного контрнаступу України західні офіційні особи висловлюють дедалі більш "тверезі" оцінки щодо здатності українських військ деокупувати значну територію України.

Адже основним викликом для українських сил є тривалі труднощі з проривом багатошарових російських оборонних ліній у східній і південній частинах України, які позначені десятками тисяч мін і широкою мережею окопів.