Як росія спалює історію Луганщини: ТОП-5 знищених пам'яток Сєвєродонецька та інших міст

Війна росії проти України має на меті не тільки загарбати українську територію якомога більшою площею. Цією війною рф водночас спалює справжню історію сходу України, особливо Донбасу, бо він першим потрапив під вогонь ще з 2014 року. Адже росія дуже не любить і ніколи не згадує про те, Донбас будували бельгійці, шотландці, британці, а до промислового буму у цьому краю жили українські козаки. 

Тому дуже важливо нагадувати, розповсюджувати та розповідати про знищені рф пам'ятки архітектури, в яких відображалася історія луганського краю, зокрема, Лисичанська - колиски Донбасу, Сєвєродонецька, Попасної та інших населених пунктів. ЮНЕСКО підтвердила пошкодження 33 культурних об'єктів у Луганській області.

"Сєвєродонецьк онлайн" у цьому матеріалі згадує про ТОП-5 пам'яток, втрачених через розв'язану росією війну.

Будівля колишньої казарми Содового заводу у Лисичанську

Внаслідок російського вторгнення знищені внутрішні приміщення та пошкоджені фасади та дах пам’ятки історії та архітектури місцевого значення – будівлі колишньої казарми працівників Лисичанського содового заводу 1895 року побудови. Вона входить в архітектурний ансамбль бельгійської спадщини Лисичанська. Казарму будували для перших 200 працівників содового заводу, які на той час були не одруженими. 

Наприкінці XIX - початку XX століття казарма стала приміщенням жіночої гімназії товариства "Просвіта" для дітей керівного складу содового заводу.

У 1917-1921 роках у цій будівлі розміщувався польовий шпиталь. У середині XX століття в колишній казармі знову відкрили школу, цього разу подовженого дня, яка трансформувалася у підсумку в Лисичанську багатопрофільну гімназію № 17. 

Гімназія до російського вторгнення в Україну

Це єдиний навчальний заклад Луганської області, який за результатами зовнішнього незалежного оцінювання у 2009 році увійшов до першої сотні найкращих шкіл України.

Знищена будівля гімназії після обстрілу. Фото: Сергій Гайдай

У будівлі було всього 10 кімнат по 50 м². Стіни й фундамент зроблені з місцевого пісковика, кути будівлі, карнизи, обрамлення вікон і дверей – з червоної керамічної цегли. Попри те, що міжповерхові перекриття були дерев'яними, будівля завдяки проведеним ремонтам збереглася до наших часів. Якби не російське вторгнення, гімназія ще довго б працювала й кожного року приймала б першачків. 

Бельгійська лікарня у Лисичанську

Лікарня содового заводу, як і казарми, про які йшла мова вище, є складовою бельгійського спадку Лисичанська. Содовий завод заснував у 1892 році бельгійський інженер-технолог Ернест Сольве разом із пермським купцем Іваном Любімовим. На будівлі лікарні були букви "ЛСК", що  розшифровувалося як акціонерне товариство "Любімов, Сольве і Компанія". Щоб завод працював, потрібна була інфраструктура, тож поруч побудували 33 об'єкти: будинки, казарми для холостяків (їх було дві, одна з них зруйнована у середині XX століття), школу, готель, будинок керуючого та лікарню.

Лікарня содового заводу на початку XX століття

Не всі будівлі протрималися до нашого часу, тобто до російського вторгнення. Включно з будівлею лікарні, яка станом на початок 2022 року мала величний, але дуже занедбаний стан: дах не витримав і впав. А ще раніше, у 2021 році, у будівлі сталася пожежа.

Чотириповерхова будівля мала парове опалення і навіть ліфт, що у часи заснування содового заводу в провінційному містечку вважалося розкішшю.

Содовий завод у Лисичанську пережив "націоналізацію" радянською владою, Другу світову, але не пережив "міцних господарників". З 2005 по 2007 рік содовим заводом володіла група "Приват". У 2007 році завод продали "Російській содовій компанії". З 2010 року підприємство не працює. Зі знищенням содового заводу будівля лікарні, в якій тоді розміщувався протитуберкульозний диспансер, почала занепадати.

У 2016 році тодішній посол Бельгії Люк Якобс побував на Луганщині та побачив стан лікарні на власні очі.

Лисичанськ отримав премію Belgian Heritage Abroad Award 2017 за комплекс будівель бельгійських підприємців кінця XIX століття, писало "Радіо Свобода". Диплом "Бельгійської спадщини за кордоном" посол Бельгії в Україні Люк Якобс вручив місцевому краєзнавчому музею. Лисичанський комплекс будівель потрапив до п'ятірки номінантів щорічного конкурсу за підтримки фонду короля Бельгії. Бельгійці готові були виділити гроші на реконструкцію та відбудову.

Місцеві активісти започаткували проєкт "Підлікуй Лікарню", сподіваючись привернути увагу до проблеми збереження бельгійської культурної спадщини.

Проблема була в тому, що з усіх об'єктів бельгійської архітектурної спадщини лише два мали статус пам’ятника архітектури, решта навіть не перебувала на балансі міста. Лікарня статус пам'ятки не мала. Станом на початок березня 2021 року будівля бельгійської лікарні перебувала на балансі обласного онкодиспансеру й перспектив щодо її використання чи відновлення державним коштом не було. А обласна влада не сприяла тому, щоб отримати бельгійські інвестиції.

Всі надії на впорядкування офіційного історичного статусу лікарні та отримання бельгійської фінансової допомоги на реконструкцію зруйнувало російське вторгнення. Станом на травень 2022 року, коли тільки-то розпочалися запеклі бої за Лисичанськ і Сєвєродонецьк, стало відомо, що старовинна будівля сильно постраждала від російського обстрілу. Фото публікував тодішній керівник ОВА Сергій Гайдай.

Фото: Сергій Гайдай 

Як виглядає зараз бельгійська лікарня і весь бельгійський спадок у Лисичанську, невідомо. Що від нього залишилося, дізнаємося лише після звільнення міста.

Луганський обласний академічний український музично-драматичний театр у Сєвєродонецьку

Театр у Сєвєродонецьку з'явився на місці радянського клубу, побудованого після Другої світової. Довгий час "клуб" стояв занедбаний, аж поки у 2017 році не відбулася реконструкція. До російського вторгнення будівля виглядала так.

Фото: Depo.Донбас

Тут оселився і працював Луганський обласний академічний український музично-драматичний театр, евакуйований з окупованого Луганська.

Видання Depo.Донбас у 2019 році написало матеріал про легенду, що начебто у фундаменті будівлі законсервовано радянський танк, підбитий у 1943 році. Думки краєзнавців та істориків щодо цього питання розходилися. Краєзнавець Аріф Багіров казав, що історія про танк не відповідає дійсності. Історик та краєзнавець Сергій Каленюк висловлювався не так категорично. Посилаючись на спогади будівельників, він розповів, що дійсно підбиті танки були й один з них залишився під фундаментом. А охоронець будівлі драматичного театру Віктор стверджував, що на власні очі бачив: там, у самому фундаменті, є танкова башта.

"Танка немає, а башта, окремо від танка – є. Ми побачили її, коли відбувалася реконструкція будівлі театру у 2017 році. Спочатку башту хотіли демонтувати, дістати звідти. Після прорахунків дійшли висновку, що це може загрожувати цілісності фундаменту", - розповів він.

За іронією долі, у 2022 році відреставровану будівлю театру знищив саме російський танк, просто розстріляв її впритул.

Фото: Сергій Дорофєєв

Палац культури хіміків  у Сєвєродонецьку

Цю величну будівлю у центрі Сєвєродонецька збудували у 1967 році. На площі біля неї завжди проходили свята та міські заходи.

Під час російського вторгнення палац культури постраждав, судячи з розміщених у мережі фото, але невідомо, наскільки сильно.

У червні 2022 року Гайдай розповідав, що під час наради російських військових у Палаці культури хіміків Сєвєродонецька ЗСУ потужно обстріляли будівлю з гранатометів та артилерією.

Залізничний вокзал у Попасній

Вокзал у Попасній є пам'яткою архітектури місцевого значення, будівля побудована у XIX столітті. Залізничну станцію відкрили 1 грудня 1878 року. Водночас на станції Попасна збудували паровозне депо I класу, розраховане на 12 паровозів. На початку XX століття Попасна стала великим залізничним вузлом, через який на північ країни вирушало вугілля та метал із Донецького вугільно-металургійного басейну.

У 1905 році на станції Попасна знаходився страйковий комітет. У 1917 році у будівлі вокзалу станції Попасна працював штаб Червоної Гвардії. 2 червня 1919 року в бою з білогвардійцями під станцією Попасна  підірвали бронепоїзд червоноармійців "Вуглекоп".

Станція Попасна згадується у романі Ільфа і Петрова "12 стільців", через це на фасаді встановили дошку із зображенням літературного персонажа отця Федора. 

До 2014 року зі станції Попасна вирушали шість пасажирських поїздів, у тому числі й міжнародного прямування. Потім через обстріли Укрзалізниця припинила рух поїздів до Попасної. Коли на лінії розмежування стало спокійніше, у 2020 році вперше за шість років на станцію прибув поїзд "Попасна-Київ". Взимку 2022 року, напередодні російського вторгнення, Укрзалізниця запустила "Слобожанський експрес". Новий дизель-поїзд українського виробництва став на маршрут Попасна — Харків — Суми — Ворожба.

Станція Попасна пережила громадянську та Другу світову війни, але не пережила російське вторгнення. Армія рф повністю зруйнувала Попасну. Останні фото вокзалу опублікувала у червні 2022 року Укрзалізниця.

  
 "Сєвєродонецьк онлайн" продовжить цикл матеріалів про втрачені історичні пам'ятки Луганщини.