“Ситуація не дуже яскрава в Україні, але ж посмішки дітей обов'язково мають бути, попри все”: організаторка свят з Лисичанська

Уродженка Лисичанська Юлія Пастушкова майже десять років віддана улюбленій справі – організації свят. Жінка заснувала академію свят без попереднього досвіду роботи в цій сфері й майже одразу завоювала довіру місцевих. Юлія разом зі своєю командою поділяла радість своїх клієнтів в Лисичанську, Сєвєродонецьку, Привіллі, Новодружеську, Гірському… Допоки насичені будні та плани не зламало вторгнення росії на терени нашої держави.

Юлія у розмові з «Сєвєродонецьк онлайн» згадала про старт своєї творчої діяльності, про релокацію бізнесу, психологічно підвішений стан, перезавантаження та повернення до справи.

 - Юліє, розкажіть, як прийшли до такої творчої діяльності?

 - Я економістка, але за фахом не працювала. У мене був свій відділ канцтоварів в торговельному центрі «Морозко-Плаза». В асортимент я також додавала товари для свят, які були актуальні серед моїх покупців. Їх брали з задоволенням. Одного разу виникло бажання зробити для гостей торговельного центру розважальний захід і залучити більше клієнтів. Ми об'єдналися з іншими ФОПами, які так само вели бізнес у цьому приміщенні. У людей були класні емоції. Після цього у мене й виникла ідея дарувати людям свято. Я додала до своєї діяльності підприємця відповідний КВЕД. Це було дуже актуальним для клієнтів. Потім мені стало дуже складно поєднувати дві роботи і я остаточно перейшла у сферу з організації свят, розширила свій перелік послуг.

Юлія Пастушкова

 - Який у вас досвід роботи в цій сфері?

 - Вдома я працювала до 24 лютого, на той момент це вже було вісім років в цій сфері.

 - Розкажіть, будь ласка, про вашу команду. Як вона сформувалася?

 - Все починалося з одного костюма. А потім переросло у щось більше… На той момент я мешкала поруч з педагогічним коледжем, залучала студентів. У них була погодинна робота. Комусь це подобалося, і вони залишалися на постійній основі, хтось пробував і не залишався. Була постійна команда – дві дівчини та два хлопці. Кожен обирав для себе ту роль, яка подобалася. Вони завжди так кумедно казали: «Це не моя роль, я не буду грати». Кожен відчував себе, настрій, який дарував. Коли були замовлення, вони розуміли, чи можуть поєднати це з навчанням, й один одного підтримували, між собою домовлялися. Але загалом робота припадала на час після обіду, тобто після навчального процесу, бо здебільшого усі замовлення приходяться на вечірній час.

Робочі моменти

 - Скажіть, де самі набиралися досвіду: на практиці чи десь навчалися, проходили курси?

 - Коли починаєш, розумієш, що потрібно вдосконалюватися. Я приїжджала до Києва, десь у 2017 році, хотіла розширити свій перелік послуг, брала участь у «Лабораторії гри». Це був івент-захід для ведучих дитячих свят. Там було дуже багато людей з усієї країни, ми обмінювалися досвідом, знайомилися. Спікери показували свої вміння, ми дивилися, як працюють інші ведучі дитячих свят, поєднували зі своєю роботою, брали матеріал. Потім була інша івент-агенція, так само в Києві. Я навчалася, дивилася, як використовують той чи інший реквізит для програм. Брала участь в онлайн-заході Міжнародної Асоціації ведучих Олени Мартинової. Розширювала свій кругозір та втілювала нові знання в роботу.

 Юлія Пастушкова

 - Юліє, я так розумію, що ви повністю прописуєте сценарій свята та виступаєте на ньому в ролі ведучої?

 - Все залежить від характеру свята, його тривалості. Кожен клієнт має свої побажання та бачення, що він хоче отримати. Сценарію як такого немає, тому що кожне свято індивідуальне. Я беру з собою завжди більше реквізиту, ніж це заплановано. І вже дивлюся по дітях, по дорослих. Не завжди все підходить. Вийти просто зі сценарієм – у цьому немає успіху. Успіх є, коли спілкуєшся в процесі, відчуваєш, що саме потрібно зараз надати компанії. Це така психологічна робота… Кожна компанія – це душа, яку треба розкрити, і зробити це кожен раз по-новому. Плануєш одне, приходиш і розумієш, що це не зайде. У мене на ноутбуці багато підбірок, я їх часто змінюю. Моя задача – все гармонійно поєднати й не заважати, я за гармонійні свята, де люди відпочивають, де люди задоволені… Клієнти відчувають твою енергетику та повертаються.

Свято

 - Розкажіть коротко про перелік послуг, які надавали у рідному регіоні?

 - Основна маса – це приватні свята. Вони були різні за характером, програми тривали від двох-трьох годин. У мене була велика клієнтська база. Я організовувала заходи у Рубіжному, Сватовому, Привіллі, Новодружеську, Гірському, Сєвєродонецьку. Так само проводили загальні свята, календарні. Організовували заходи у ресторанах «Шале», «Golden Palace», «Наше Кафе» тощо. Це були новорічні ранки, різдвяні вітання, випускні тощо. Здебільшого робота була в різних закладах. У рідному регіоні я організовувала експрес-вітання, хрестини, дні народження з анімацією та додаванням програм: шоу мильних бульбашок, Тесла-шоу, наукове та паперове шоу, майстер-класи. Найбільш тривале дитяче свято, яке я проводила, тривало 4 години. На весіллі у великому залі була доросла програма й діти мали знаходитися та відпочивати в окремій кімнаті. Наша задача була — утримати інтерес дітей, нам це вдалося. Ми переходили від однієї програми до іншої.

Я завжди наголошую: не треба обманювати дітей, вони все відчувають. Успіх буде тільки тоді, коли є довіра. Я аніматорам кажу – не переглядатися між собою, не підморгувати чи кивати. Так діти побачать фальш… Треба бути чесними з ними, поважати їхні думки. І ось ці обнімашки щирі, коли уходиш, і є успіх у проробленій роботі. Щоб працювати на результат та отримати велику клієнтську базу, треба любити те, що робиш, і робити це із задоволенням. Я фінанси ніколи не ставлю на перше місце. Ти нічого не отримаєш, поки не вкладеш душу. Я прошу від команди так само відчувати та поважати діток.

Робота

 - Юліє, скажіть, будь ласка, як для вас почалося повномасштабне вторгнення?

 - Це дуже важко… Було заплановано багато заходів в різних містах. Люди питали, що робити. Ніхто ж не думав, що це почнеться. У мене було все розписане, люди чекали свята…
Ми виїхали родиною у перший же день, 24 лютого. Ми вже розуміли, що нічого хорошого з цього не буде, оскільки у 2014 році певний час мешкали в окупації, і знову цього не хотіли. У мене менша донька була народжена у 2014 році, саме під час визволення Лисичанська від окупації. Коли голова області написав на своїй сторінці про термінову евакуацію, ми одразу ухвалили рішення виїжджати. Зібрали тільки одну валізу й поїхали. Ми думали - це все на два тижні. Спочатку поїхали у Чернівці, потім у Луцьк, далі у Київ…

 - Скажіть, як вдалося релокувати бізнес?

 - Після переїзду я зовсім не хотіла працювати, у мене не було натхнення. Навіть думала, що не повернуся в цю справу. За програмою Міністерства економіки України я мала змогу релокувати певну кількість костюмів. Дуже вдячна, що є така програма. Мені це підказали клієнти з Лисичанська, які так само ФОПи. Я мешкала у районі Скляного заводу, який постійно був під обстрілами, хлопці не дуже хотіли туди їхати, оскільки з кожним днем ситуація ставала напруженішою. Однак вони ризикнули, вивезли костюми для моєї роботи та обладнання з цеху для роботи чоловіка. Ми як два ФОПи релокували свої підприємства, наш маленький, але для нас дуже важливий бізнес. Була така кумедна ситуація, коли розпарували чотири костюми. Їх вивезли до Дніпра, і я коли забирала, побачила, що самі костюми є, а голів від них немає. І хлопці потім, коли вивозили інші підприємства, заїжджали та довозили мені інвентар. Я дуже вдячна їм, що вони так серйозно поставилися до мого маленького бізнесу, евакуйовуючи великі бізнеси…

Юлія Пастушкова

 - Після цього ви повернулися до справи?

 - Костюми пролежали понад рік, аж до літа 2023 року… Я не працювала, не могла. Для мене це було дуже важко. Ще була така важка зима: обстріли, не було ні світла, ні автономної колонки, щоб працювати. Купити її не було змоги. Ніхто не знав, що буде завтра… Я дуже боялася. Страх переповнював, не могла налаштуватися на роботу, давати рекламу, щось планувати. 31 грудня було жахливе, мої клієнти з Рубіжного просили привітати дитину з Новим роком. Тоді був щільний обстріл у Києві. Налаштувати себе на радісне привітання, коли в тебе душа болить, це неможливо. Я попросила вибачення, і зробила загальне привітання на своїй сторінці для своїх клієнтів.

 Мої конкуренти почали активно працювати ще з літа 2022 року. Я була впевнена, що повернемося додому, і не планувала у Києві починати роботу. Тому що розуміла - для того, щоб це зробити, потрібна реклама за немалі кошти. Та й створити нову клієнтську базу в Києві та поїхати додому – у цьому немає сенсу… Коли цього не сталося за півтора року, я зрозуміла, що час іде, мої колеги зробили вже основний перелік нових, актуальних програм для дітей. Я вже відставала від них набагато. Або ти в тренді, або ні. У мене були питання від колег про продаж “Тесла-шоу”, це було навчання перед війною, програма дуже ефектна. Тоді прийшло розуміння, що стільки роботи зроблено, і все це не використовувати.... Люди працюють, а я сиджу й психологічно себе не налаштовую.

На роботі

 - Що все ж таки стало рушійною силою для вас?

 - Міністерство економіки запросило релоковані бізнеси на платформу у Львів. Ми з чоловіком були присутніми на майданчику, де обговорювалися проблеми, майбутнє для релокованих бізнесів. Ми почули дуже багато інформації. Багато людей працює попри все. Відбулася якась трансформація. Ми зрозуміли, що потрібно рухатися далі. Це був перший поштовх…

Другим поштовхом стала поїздка у Словаччину до племінниці влітку. Впродовж двох тижнів щодня ми ходили в гори. Ця енергетика була мені потрібна, мабуть… Повернувшись додому у серпні, я почала рухатися вперед. Мені був потрібен час. Можливо, я сама психологічно впоралася з цим, зрозуміла, що маю робити те, що вмію. У мене є досвід, є костюми. Мені писали люди, мої клієнти, я вдячна за підтримку. У мене з'явилося натхнення, замовила нові костюми, купила обладнання, апаратуру. Все працює, воно мені допомагає. Вчуся працювати трошки інакше, у великому місті. Намагаюся бути корисною для кожного. Днями розібрала костюми Санта Клауса, Ельфів, про яких ще мріяла вдома, а зараз дивлюся на них і радію. Це моє натхнення. Планую на Новий рік обов'язково вітати діток, робити їх щасливими, незважаючи ні на що. Я дуже цього хочу. Зараз все йде на розвиток, релокувати вдалося не все. Багато реквізиту залишилося вдома. Те, що заробляю, вкладаю у розвиток. Це матиме результат після.

Робота

 - Юліє, ви молодець, що знайшли в собі сили почати все з самого початку. Скажіть, що наразі здебільшого замовляють люди?

 - За моїми спостереженнями люди в Києві, як жили, так і живуть, у своїх домівках, ведуть свій звичний спосіб життя… Організовуємо дні народження, днями ми вітали хлопчика у приватному дитячому садочку. Були хрестини, замовлення на шоу-програми, зокрема, слайм-шоу, анімації, вітання від Святого Миколая. Все залежить від події у родині. Кожен планує своє святкування…
Зараз, можливо, ситуація не дуже яскрава в Україні, але ж посмішки дітей обов'язково мають бути, попри все. Ми як батьки створюємо якусь казку для своїх дітей, щоб якось відволікти, скажімо так, від буденних неприємностей.