Приблизно 10% працівників луганської поліції зрадили присягу: інтерв’ю з начальником ГУНП Луганщини Олегом Григоровим

Після 24 лютого 2022 року до основних функцій поліції Луганської області додалися нові. Поліцейські доставляли гуманітарну допомогу, евакуювали населення та поранених. В якийсь момент в області не лишилося служб, які б елементарно могли поховати людей. Цим теж займалася поліція.

До роботи поліцейських у той період було багато запитань. Від того, чи знаходилися вони на місці, до випадків мародерства.

«Сєвєродонецьк онлайн» поспілкувався з начальником ГУНП в Луганській області Олегом Григоровим про це, а також про готовність та роботу поліції в умовах війни, про вихід з області, бойові втрати та зрадників серед особового складу.

 - Згадаємо про події початку повномасштабного вторгнення... Ширяться чутки, що поліція Луганщини була відсутня на місцях. Розкажіть, де знаходився особовий склад поліції?

 - Досить цікаво, що деякі люди згадують про поліцію Луганщини та поширюють чутки, коли самі не були там... Обласна поліція від початку повномасштабного вторгнення перебувала на території обслуговування і виконувала свої завдання. 1100 поліцейських були залучені для забезпечення поліцейських функцій і бойових розпоряджень на території, підконтрольній ЗСУ. Особовий склад розміщувався у Сєвєродонецьку, Лисичанську, Рубіжному, Кремінній та Попасній і виконував свої завдання відповідно до функціонала. Звичайно, з тимчасово окупованих територій, до прикладу, з Мілового, співробітники поліції евакуювалися, оскільки залишати їх на території ворога – це кидати людей на вірну загибель.

 - Яким чином була побудована робота?

 - Наші функції залишалися такими ж, як і у всіх поліцейських. Це протидія злочинності, мародерству, піше та автопатрулювання, виявлення корегувальників. З початком повномасштабного вторгнення ми почали виконувати також додаткові функції: доставляти гуманітарну допомогу, ліки, організовувати евакуації цивільного населення та поранених, те, що раніше не виконували в такому обсязі. Загалом спільно з військовою адміністрацією та волонтерами ми евакуювали понад 36 тисяч громадян, здійснили понад 560 супроводжень транспортних засобів з гуманітарною та евакуаційною місією. Поліцейські забезпечували безпеку дорожнього руху, здійснювали службу на блокпостах.

В області не було служб, які б елементарно могли поховати людей. У нас були окремі групи, які займалися похованням та вели відповідний облік. Служба 102 була пошкоджена, тому в Сєвєродонецьку та Лисичанську, поки був зв’язок, ми налагодили контактні лінії, на які люди могли телефонувати з відповідними зверненнями щодо поліцейського реагування.

З-під завалів поліцейські врятували близько 180 осіб, з яких 35 дітей. Оскільки майже з 24-25 лютого лінія фронту була в Сєвєродонецьку та Рубіжному, міста перебували в зоні артилерійських обстрілів. Поліцейські виїжджали на місця прильотів, у пріоритеті туди, де були загиблі або постраждалі, для того, щоб надати максимальну допомогу та врятувати людей. Поліцейські ризикували своїм життям та здоров’ям, але виконували свої функції. Попри постійні обстріли, ми здійснили близько 1850 виїздів безпосередньо на лінію вогневого контакту.

 - Наскільки обласна поліція була готова до повномасштабного вторгнення? Коли дізналися про можливий наступ?

Ніхто цього, звісно, не очікував, не прагнув, всі сподівалися і вірили в те, що ми оминемо цю страшну війну, яка забрала стільки життів. Водночас поліція була у межах своїх повноважень готова, виконувала завдання, що визначені нормативними документами. Коли почалася війна, звичайно, відбулися відповідні корегування, але в цілому, вважаю, що ми були готові. Загалом у всієї поліції є визначені завдання на період дії воєнного стану. До прикладу, взаємодія з військовим командуванням, розрахунок транспортних засобів, особового складу, боєкомплекту, запасів ГСМ. З 2014 року специфіка Донецької та Луганської областей полягала в тому, що особовий склад поліції, майже 800 осіб, були в силах безпеки й засобах оборони ООС, відповідно ми мали бойові розпорядження в межах наших повноважень.

 - Розкажіть, як особовий склад виходив з області?

 - Звісно, не можна сказати про одну якусь дату, до прикладу, 24 лютого райвідділам була дана команда евакуюватися з Мілового в Сєвєродонецьк, Лисичанськ і далі рухатися. Виходили спільно із ЗСУ, в міру того як рухалася лінія фронту...

2 липня 2022 року командувач ухвалив рішення про відхід ЗСУ у перегрупування. Тоді Збройні сили остаточно змінили свої позиції, відповідно рухалася і поліція.

 - Чи є працівники, що отримали поранення під час виконання службових обов’язків, зокрема, коли виходили з небезпечних територій?

 - Так. За період повномасштабного вторгнення 106 працівників отримали поранення різного ступеня: від важких до акубаротравм. Сьогодні 47 з них продовжують нести службу у лавах ГУНП в Луганській області. 59 осіб переведені до інших регіонів.

 - Які втрати серед працівників поліції Луганщини за ці два роки протистояння?

 - Від 24 лютого під час виконання службових завдань у нас загинуло 5 працівників, серед них – одна жінка.

 - Дуже прикро... Скажіть, чи були випадки, коли окупанти затримували чи катували співробітників поліції?

 - З 24 лютого серед поліцейських Луганщини зафіксовано вісім полонених, серед яких є і жінка. За кожним фактом потрапляння в полон, поранення, не дай Боже, загибелі проводиться дисциплінарна комісія і службове розслідування із залученням працівників ВБ та інших служб для з’ясування обставин, за яких це відбулося. Щодо цих фактів здійснено відповідне реагування.

 - Скільки зафіксовано безвісти зниклих осіб?

 - Ми займаємо друге місце в Україні після Донецької області за кількістю безвісти зниклих осіб. Мова йде про 5830 безвісти зниклих осіб на території Луганської області, зокрема, 1625 – цивільних осіб, 817 – дітей, 3300 військових і 17 працівників Національної поліції. За два роки у нас наразі розслідується 3666 таких проваджень, в активному розшуку майже 5000 осіб (цивільних 1200, дітей 727, і понад 3000 військових).

 - Як ведеться пошук?

 - У нас створено дві робочі групи, що складаються з 35 осіб – слідчих, працівників карного розшуку, які займаються контактом з потерпілими, інформуванням, проведенням відповідних слідчих дій (відбором ДНК профілю у близьких та родичів, призначенням відповідних ДНК-експертиз). Постійно контактуємо з потерпілою стороною, працюємо з інформаційними базами, проводимо аналіз та інтернет-моніторинг. Ведеться комунікація з Координаційним штабом з питань поводження з військовополоненими, Національним інформаційним бюро, Об’єднаним центром з координації пошуку та звільнення незаконно позбавлених волі осіб внаслідок агресії проти України, військовими частинами, медичними установами, волонтерами тощо. Держава сьогодні приділяє багато уваги цьому напрямку.

 - Скільки вдалося затримати корегувальників вогню після 24 лютого?

 - Загалом це підслідні Служби безпеки України. Але з 24 лютого поліцейськими Луганщини було викрито та затримано 22 корегувальники ворожого вогню. Відповідно до встановленого закону щодо визначення підслідності, слідчі поліції проводили досудове розслідування лише у шести таких кримінальних провадженнях. Це п’ять осіб віком від 30 до 47 років і одна 28-річна жінка, які за допомогою месенджера Telegram підтримували відповідний зв’язок і надавали допомогу у веденні бойових дій проти ЗСУ, передавали відомості щодо розташування українських позицій на території області та переміщення військової техніки. Як приклад, було встановлено одного зі священників УПЦ Московського патріархату, який так само був корегувальником вогню. Решту випадків розслідували наші колеги з СБУ.

 - Усі ці люди – місцеві?

 - Так…

 - Які міри покарання для таких осіб?

 - Дії усіх цих осіб кваліфіковані були за частиною 7 статті 111-1 КК – Колабораційна діяльність. Усі ці корегувальники вогню фізично затримувалися згідно з чинним законодавством (стаття 208 КПК) і поміщалися у відповідні установи. За вироком суду звинувачених засуджено до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Стосовно однієї особи ще триває досудовий розгляд.

 - Скільки співробітників долучилися до лав ЗСУ?

 - Якщо говорити в цілому, то майже 300 наших працівників виконують завдання на першій лінії у складі штурмової бригади «Лють», і дев’ять співробітників Головного управління – у складі ЗСУ. Наш підрозділ Батальйон поліції особливого призначення «Луганськ-1» імені Героя України Сергія Губанова у повному складі увійшов у Департамент та штурмову бригаду “Лють”. Понад 100 наших працівників з-поміж яких спецпідрозділи, опери, подали рапорти й вступили також у бригаду “Лють” для виконання штурмових дій на передовій.

 - Скажіть, чи є серед співробітників поліції ті, хто перейшов на бік окупанта?

 - Так, на жаль, такі випадки є. Наразі у нас є інформація про перехід на бік незаконних збройних формувань, самопроголошеної «лнр», 306 поліцейських ГУНП в Луганській області та 34 колишніх працівників ще міліції ГУМВС в Луганській області. Тобто це приблизно 10% від того особового складу, який у нас був на початку повномасштабного вторгнення. По кожній особі проводилося службове розслідування, вони направлялися у нашу внутрішню безпеку, в ДБР, в СБУ. За усіма цими фактами розпочаті кримінальні провадження. Приблизно 180 підозр опрацьовано, люди оголошені в розшук. Безперечно, всі ці працівники за висновками службових розслідувань були звільнені з лав Національної поліції.

 - На вашу думку, що їх мотивувало перейти на бік ворога? Хто винен в тому, що деякі правоохоронці зрадили присягу?

 - Будь-який працівник поліції, що зрадив присягу, фактично є зрадником. З такими людьми не можна ні про що розмовляти... Що мотивувало, важко сказати, можливо, хтось хоче більше грошей, хтось злякався. Мені здається, що це особиста відповідальність кожного. Але хочу сказати, що зрадників ніхто ніколи не поважав. Вони зрадять при першій нагоді будь-кого.

 - Особисто вам не поступали пропозиції від росіян щодо співпраці?

 - Ні, таких фактів не було.

 - А чи є на тій території свої люди, які докладають вам про обстановку?

 - Ворог максимально блокує місцеве населення, обмежує доступ до інформації і мінімізує будь-які контакти шляхом перевірки телефонів, Інтернету. Тобто, навіть, якщо такі люди і є, зв’язок підтримувати з ними дуже складно. Ворог робить все для того, аби будь-який контакт був обмежений.

Натомість хочу сказати, що у Сумській області, Краснопольському районі є один єдиний пункт пропуску, через який заходять люди з окупованих територій. У нас є група, яка на території Сумщини бере участь у перевірці таких осіб. За рік понад 25 тисяч людей зайшло на територію України.

Ми плідно співпрацюємо з колегами зі Служби безпеки України. З тими, хто прибуває з окупованої Луганщини, працівники поліції проводять певні заходи: спілкуються, отримують від них заяви, пояснення, якщо відносно них вчиняються злочини, допитують про обставини. Не всі люди прибували на територію України з метою дотримання наших законів, були такі, що ставили перед собою завдання допомогти ворогу. І для того, щоб не допустити такі факти, нами і проводяться усі ці заходи.

 - У мережі ширилася інформація, що серед мародерів були й представники сєвєродонецької поліції. Можете, будь ласка, про це розповісти.

 - Десь у квітні 2022 року ми отримали інформацію про те, що деякі наші працівники можуть бути причетними до незаконного заволодіння майном, його переміщення та збагачення. Я доповів про цю ситуацію своєму керівництву, відповідну інформацію ми передали у нашу службу внутрішньої безпеки, СБУ. Ці співробітники були затримані при намаганні вивезти лікеро-горілчані вироби з території Луганщини. Було відкрите кримінальне провадження. В результаті службового розслідування ці працівники були звільнені з органів Національної поліції. Вони намагалися через суди поновитися на службі, вважаючи це рішення незаконним. Однак суд зайняв нашу позицію.

 - Чи є вірогідність, що ці люди зможуть знову влаштуватися у поліцію, але в інших регіонах?

Суди займають досить державницьку позицію і не приймають такі сторони. Ці працівники і себе зганьбили, і луганську поліцію, чесно кажучи, також зганьбили таким фактом. Тому їм дороги у Національну поліцію немає сто відсотків.

 - Пане Олегу, попри ризики поліцейські їздять у деокуповані села Луганщини, які основні завдання?

 - Основне наше завдання – це присутність поліції, присутність влади, доставка гуманітарної допомоги, продуктів, медичних препаратів. Два-три рази на тиждень ми туди виїжджаємо до людей, це ціле свято, розгортаємо там Starlink, і у кожному селі вони мають змогу зателефонувати близьким, сказати, що у них все гаразд та почути рідні голоси. Оглядаємо місця подій і документуємо воєнні злочини, обстріли. Були загиблі, є поранені, яких треба вивозити, інколи люди просять вивезти їх у Лиман, щоб отримати пенсії. Тобто конект та максимальна допомога людям. Звичайно, казати про те, що серед осіб, які залишаються там, є якийсь рівень злочинності, ми не можемо. Просто надаємо таке поліцейське піклування. Ці заходи ми проводимо спільно з військовою адміністрацією та СБУ.

 - Яка там наразі ситуація?

 - Ситуація важка, там немає світла, зв’язку. Постійні обстріли, розбиті дороги... За нашими підрахунками, у чотирьох населених пунктах, проживає близько 60 осіб. Маленьких дітей та неповнолітніх осіб немає, здебільшого там залишаються літні люди.

 - Чому вони залишаються там? Чи вдається когось вмовити виїхати на більш безпечні території?

 - Вони просто не хочуть покидати свої домівки. У них там своє господарство. Одним словом - Батьківщина. Особовий склад постійно проговорює це з людьми, з урахуванням безпекової складової пропонує евакуацію у більш безпечні місця. Поки охочих немає.

 - Особисто ви здійснюєте такі виїзди в ці села?

 - Здійснював, але не так системно, як, до прикладу, виїжджають туди інші співробітники. Був там два рази.

 - Скажіть, як відбувається розподіл, люди самі виявляють бажання туди їздити чи це в обов’язковому порядку?

 - Усі виконують такі завдання. Будь-яка ротація відбувається щомісяця, по черзі, і слідчі, і опера, і ППОП заступають на службу згідно з графіком. Казати, що хтось хоче, хтось ні – м’яко кажучи, такого нема. Не те, що усі хочуть, але у нас немає працівників, хто б сказав, що не хоче або не буде туди їздити. Тут всі рівні, когось відокремлювати не можна. Хоча так, у групі «Білі янголи» визначені працівники, які частіше здійснюють такі виїзди, це здебільшого спецназ. Однак їздять туди не тільки вони.

Нема таких працівників Луганщини, які б не перебували за цей рік у складі зведених загонів, які б не несли службу в Сєвєродонецьку, Лисичанську, Рубіжному, Кремінній, Попасній, таких, які за цей період не виконували обов’язки на блокпостах Донеччини чи в Куп’янську. 110 наших працівників майже півтора року несуть службу на території Куп’янського району.
Усі поліцейські стовідсотково залучені. Звичайно, крім соціально вразливої категорії особового складу, до прикладу, матерів-одиначок, яких не відправляємо для виконання цих завдань.

 - Пане Олегу, ви сказали, що луганські поліцейські залучені до розслідування злочинів, вчинених окупантами на території України. А чи коректно говорити про якісь цифри, скільки злочинів вже задокументовано?

 - З моменту вторгнення в ЄРДР зареєстровано 13 тисяч злочинів, вчинених на території Луганської області, зокрема, 4300 – за фактами порушення законів та звичаїв війни (стаття 438 ККУ), 623 – за посягання на територіальну цілісність і недоторканість України (стаття 110 ККУ).

 - Під час війни шахрайство вийшло на новий рівень, скажіть, чи поступали звернення від жителів Луганщини стосовно шахрайських дій?

 - Під час проведення бойових дій на території нашої держави безперечно з’явилися нові види скоєння шахрайських дій. З 24 лютого 2022 року нам надійшло 152 повідомлення про скоєння шахрайських дій відносно жителів Луганщини. Водночас маємо розуміти, що люди, які переїхали в інші регіони, можуть звертатися до поліції за місцем свого проживання, і цієї цифри ми не маємо. Говоримо про звернення, які надійшли безпосередньо до поліції Луганської області. Варто розуміти, що фактично шахрайства можуть вчинятися і за кордоном, але оскільки у людей, які виїхали з країни, місцем реєстрації є Луганська область, вони спрямовуються до нас.

 - Які це схеми?

 - До прикладу, використання фішингових сайтів під приводом надання допомоги ВПО, послуги з перевезення за кордон, збору коштів для ЗСУ, надання допомоги від благодійних фондів на потреби військових. Шахраї не гребують нічим. Були випадки, коли гроші збирали на загиблих. Негідники використовують війну для особистого збагачення. У більшості випадків шахраї надсилають посилання у Viber, Telegram, за допомогою яких під приводом здійснення купівлі товару, обміну валют тощо фіксують відомості про платіжні реквізити банківських карток. Задача шахраїв максимально отримати реквізити для того, щоб потім здійснити протиправне зняття цих коштів. Кінцева мета – отримання конфіденційної інформації по банківського рахунку потерпілого.