Які ставки земельного податку встановлено за земельні ділянки, зайняті садівницькими товариствами?

Згідно зі ст. 19 Земельного кодексу України (далі – ЗКУ) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до повноважень.

Як визначено ст. 22 ЗКУ, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Згідно зі ст. 35 ЗКУ громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва.

Земельні ділянки, призначені для садівництва, можуть використовуватись для закладання багаторічних плодових насаджень, вирощування сільськогосподарських культур, а також для зведення необхідних будинків, господарських споруд тощо.

Землі загального користування садівницького товариства є його власністю. До земель загального користування садівницького товариства належать земельні ділянки, зайняті захисними смугами, дорогами, проїздами, будівлями і спорудами та іншими об’єктами загального користування.

Згідно зі ст. 272 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) ставки земельного податку з одного гектара сільськогосподарських угідь (незалежно від місцезнаходження) встановлюються у відсотках від їх грошової оцінки, зокрема, для ріллі, сіножатей та пасовищ – 0,1; для багаторічних насаджень - 0,03.
Відповідно до п. 274.1 ст. 274 ПКУ ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження), встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Для оподаткування земельних ділянок, що розташовані в межах населеного пункту, нормативну грошову оцінку яких не проведено, встановлені ставки земельного податку (в гривнях за 1 кв. метр), що визначені в залежності від чисельності населення, та з урахуванням коефіцієнту, що застосовується у містах Києві, Сімферополі, Севастополі та містах обласного значення (п. 275.1 ст. 275 ПКУ).

Податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів), зайняті, зокрема, садівницькими товариствами, справляється у розмірі 3 відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до ст. 274 і 275 цього Кодексу (п. 276.1 ст. 276 ПКУ).

Ставка податку за земельні ділянки розташовані за межами населених пунктів, надані садівницьким товариствам, встановлюється у розмірі 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області (п. 277.2 ст. 277 ПКУ).

Відповідно до п. 286.1 ст. 286 ПКУ підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, який містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

З урахуванням викладеного, садівницьке товариство як юридична особа є платником земельного податку за надані земельні ділянки за ставками, встановленими ПКУ для відповідних категорій земель на підставі даних державного земельного кадастру.

Зокрема, земельний податок справляється:
за ставками, встановленими ст. 272 ПКУ, - за земельні ділянки сільськогосподарських угідь (незалежно від місцезнаходження);
за ставкою, встановленою п. 276.1 ст. 276 ПКУ, - за земельні ділянки (в межах населених пунктів), зайняті садівницькими товариствами;
за ставкою, встановленою п. 274.1 ст. 274 ПКУ, - за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження);
за ставкою, встановленою ст. 275 ПКУ, - за земельні ділянки, розташовані в межах населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено;
за ставкою, встановленою п. 277.2 ст. 277 ПКУ - за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено.