У росії закінчуються запаси озброєння СРСР, доведеться згорнути наступ в Україні, - The Economist

Величезні запаси озброєнь радянських часів у росії закінчуються. Можливо, їй доведеться згорнути наступ в Україні.

Про це пише The Economist.

Видання наголошує, що "розхвалений російський наступ на Харків на півночі, який почався в травні, закінчується, а успіхи в інших місцях, особливо в регіоні Донбасу, були як стратегічно незначними, так і досягнутими лише величезною ціною".

"Зараз питання не в тому, чи зможе Україна продовжувати боротьбу, а в тому, як довго росія зможе підтримувати поточний темп операцій", - наголошують у статті.

The Economist зазначає, що попри всі розмови про те, що росія перетворилася на воєнну економіку, де близько 8% її ВВП витрачається на військові витрати, вона здатна компенсувати свої приголомшливі втрати танків, броньованих машин піхоти та артилерії, лише витягнувши зі сховищ і відновивши запаси. побудований ще за радянських часів. Хоча ці запаси й величезні, вони не нескінченні.

За даними більшості розвідок, за перші два роки війни росія втратила близько 3000 танків і 5000 іншої бронетехніки. Oryx, голландський розвідувальний сайт із відкритим джерелом, називає кількість втрат російських танків, для яких у нього є фото- чи відеодокази, на даний момент 3235, але припускає, що фактична цифра "значно вища".

Видання наводить думку аналітика Стокгольмського центру східноєвропейських досліджень Олександра Гольца,  який каже, що перед розпадом у Радянського Союзу було стільки ж бронетехніки, скільки у решти світу разом узятих.

Майкл Джерстад, аналітик IISS, стверджує, що більшість танків т-90м насправді є модернізацією старих т-90а. Оскільки ці цифри зменшуються, виробництво новостворених т-90м цього року може становити не більше 28. Павло Лузін, експерт з російського військового потенціалу вашингтонського Центру аналізу європейської політики, вважає, що росія може створити лише 30 марок нових танків на рік. Коли минулого року українці захопили нібито новий т-90м, то виявили, що його гармата 1992 року випуску.

Лузін вважає, що здатність росії будувати нові танки чи БМП, або навіть відновлювати старі, ускладнена труднощами з отриманням компонентів. 

Крім того, старий радянський ланцюжок постачання озброєнь більше не існує. Україна, Грузія та Східна Німеччина були важливими центрами виробництва зброї та компонентів. За іронією долі, основним виробником башт для танків т-72 був Харків.

Ще одна серйозна проблема – виробництво артилерійських стволів. Наразі за допомогою Північної Кореї росія, здається, має достатньо снарядів, ймовірно, близько 3 мільйонів цього року — достатньо, щоб перевершити українців донедавна принаймні 5:1, а іноді й набагато більше. Але мінусом такої високої скорострільності є зношеність стволів. У деяких дуже спірних районах стволи гаубиць потребують заміни лише через кілька місяців.

Але найбільша проблема рф, пише The Economist, виникає з танками та бойовими машинами піхоти, які все ще мають вирішальне значення для будь-яких масштабних наступальних наземних операцій. Попри те, що IISS підрахував, що в лютому цього року росія могла мати близько 3200 танків на складах, пан Джерстад каже, що до 70% з них "не зрушили з місця з початку війни". Велика частина т-72 зберігалася без прикриття з початку 1990-х років і, ймовірно, перебуває в дуже поганому стані. І Гольц, і Лузін вважають, що за нинішніх темпів вибуття російські танки і машини піхоти зі зберігання досягнуть "критичної точки виснаження" до другої половини наступного року.

"Якщо нічого не зміниться, до кінця цього року російським військам, можливо, доведеться змінити свою позицію на набагато більш оборонну, каже пан Джерстад. Це навіть може стати очевидним до кінця літа. Очікуйте, що інтерес путіна до погодження тимчасового припинення вогню зросте". - підсумовує видання.

Нагадаємо, заступник начальника Головного управління розвідки Міноборони України Вадим Скібіцький в інтерв'ю The Economist казав, що в України немає можливості виграти війну з рф на полі бою. Змістовні переговори про мир з рф можуть початися не раніше, ніж у другій половині 2025 року, вважає Скібіцький.