Як росіяни міняють риторику про нові території. Від допомоги до «могли б витратити гроші на рф»

Сіверськодонецьк та вже майже вся Луганська область окуповані вже понад 2,5 роки. За цей час встигла змінитися не тільки територія, але й риторика окупантів. Причому мова йде не про офіційну, а звичайних людей у мережі. Якщо на початку це були підтримка та віра у те, що росія все швидко відбудує та переможе, то згодом стало помітне певне роздратування, пошуки винних у неприбраному місті, і зрештою - прямі звинувачення у зраді тих, хто відрікся від своєї країни.

Що насправді росіяни думають про новозахоплені території Луганщини, розбираємо далі.

Після того, як росія окупувала всі великі міста, і зокрема Сіверськодонецьк, люди у коментарях до тих блогерів, які мали можливість відвідати захоплену територію, розділилися на тих, хто намагався щось дізнатися про свою домівку, та росіян, які підтримували та запевняли, що скоро все вже буде добре. На той час ситуація з економікою у росії, мабуть, ще не була настільки складна. І грошей на новоприєднані території не було шкода.

«Можна тільки порадіти за людей, а українців шкода, у такій дупі тепер. Дякуємо росії», - писали окупанти на початку.

Сіверськодонецьк

«Ці міста відбудуємо. А ти подивися, як під окупацією розцвіли Маріуполь, Мелітополь, Бердянськ! А Сіверськодонецьк, а Лісік? Яке будівництво йде у Волновасі, Попасній тощо. А дороги? Про таку окупацію мріють люди. А Україна - концтабір. Замість поліцаїв ТЦК», - писали росіяни.

Цікаво, невже знищення Попасної вони дійсно вважають розквітом чи це не знання ситуації або боти?

Багато хто розповідав, що в тому чи іншому місті працювали їхні земляки. Від Кубані до Сибіру. І риторика зводилася до реінкарнації лампового срср.

Коли ж у захоплені території почали вливати бодай якісь гроші, то гордість за «велику росію» зашкалювала.

«Ось наочне уявлення Руського миру! Хай подивляться любителі України, які сміються над Руським миром, називаючи його розрухою», - писали тоді про відкриття чи ремонт чергового захопленого музею.

Це при тому, що напередодні повномасштабної війни, російські змі гриміли інформацією про жахливий стан житла у Карелії. Мова йшла як про сирість, промерзання стін та підлоги, так і про те, що люди змушені жити навіть у тих будинках, яких потрібно позбавлятися з суто етичних міркувань. Наприклад, у Петрозаводську досі населені будинки, які використовували фіни як табірні бараки. У роки війни в цих будівлях від голоду, холоду та хвороб помирали ув'язнені, а зараз тут живуть їхні нащадки. Але амбітні плани з захоплення світу затьмарили цю реальність.

Карелія

Відірваність від реалій відчувалася й в оцінці стану захоплених міст.«Добре, що місто майже збережено. Раді за вас. Казахстан», - писали у коментарях про Рубіжне.

«На жаль, не добре збережене. Це просто проїхали збереженою», - відповіли тоді місцеві.

Ще частина коментарів стосувалася того, як у міста поїдуть спеціалісти з росії. Але вже минулого року риторика почала змінюватися.

«Ось ви самі подумайте, який нормальний із ситого та мирного життя раптом рветься займати квартири в прифронтовій зоні? І потім, ви бачили які будинки (квартири) будують сьогодні в росії (просто подивіться новобудови не в столицях, а, наприклад, у Воронежі, Самарі, Пермі, Єкатеринбурзі, Тюмені, Уфі, Казані та ін.)? Ось про які квартири можна мріяти, а мріяти оселитися в п'ятиповерхівці у Сіверськодонецьку, ну знаєте, це таке», - кажуть у коментарях.

Також навіть росіяни пишуть, що роботи у місті немає.

«Що там робити, немає роботи, куди заселятися та навіщо?» - пишуть росіяни.

Звісно, що квартири на окупованій території заселяються не людьми з усталеним рівнем життя, а населенням з віддалених територій рф чи військовими або «ситуативними менеджерами». Але саме відношення середньостатистичного росіянина до міста видно з багатьох коментарів.

При тому, що у містах Луганщини гострий брак лікарів і їх намагаються замінити виїзними бригадами.

Так, голова Комітету держдуми з охорони здоров'я Бадма Башанкаєв визнав проблему з нестачею лікарів на окупованій Луганщині.

«Я поїздив різними лікарнями, був у Сніжному, Луганську, зараз калмицькі лікарі працюють в Антрациті. Є виїзні бригади, пересувні бригади – багато різних варіантів», - каже окупант.

Звісно, що хай і тимчасово, але живуть вони все ж таки у захоплених квартирах. 

Наочний приклад - молодий лікар Владислав Сухоруков в інтерв’ю пропагандистам визнав, що в окупованому Сіверськодонецьку бракує лікарів. Сам він з Алчевська, закінчив Луганський медичний університет.

Житло йому видала окупаційна адміністрація міста. Чиє – він не уточнив. Проте нового житла у місті не будується, тож, ймовірніше, що це чиясь забрана окупантами квартира.

«Квартира зручна в хорошому районі, недалеко від місця роботи, від поліклініки», - розповідає лікар.

Тому тих, хто охочий зайняти чужі квартири, достатньо.

Також в тренді коментарів з росії звинуватити місцевих у неохайності.

«Чому люди не прибирають хоча б біля своїх будинків?» - пишуть росіяни.

«Ще Україна не вивітрилась у головах», - відповідають інші.

«Чому люди, знаходячись у таких умовах, не намагаються щось покращити? Очистити двір від сміття (скласти до купи гілки, каміння – те, що не небезпечно. Очистити свій під’їзд від скла та сміття. Візочки стоять – виходить, є життя…Потрібні навчені люди?», - пише росіянка.

Її у коментарях звинуватили у відірваності від реальності, не розумінні, що територія замінована, а ці візочки – кинуті.

Звісно, зраду «ждунами» України теж не обійшли у коментарях.

«Вони ніколи не ототожнювали себе з Україною, це було ще те населення, яке завжди дивилося в бік росії й багато хто просто чекав вдалого моменту, щоб розпалити багаття. І цей момент не змусив на себе довго чекати. росія використала цю ситуацію на свою користь. Я часто ставлю собі питання, чому я не підтримувала в той момент ні донецьких, ні кримських, які так легко зрадили свою країну, мабуть, тому що я добре бачила, як було важко моїй країні і тоді, і зараз. Хоча мої прабатьки росіяни, але треба мати хоча б елементарне сумління, щоб не стати зрадником тієї країни, де ти живеш зараз», - каже росіянка.

Останнім же часом, коли економічна ситуація у росії явно не з кращих, населення замислилося над тим, що, можливо, і не погано б було витратити ці кошти на себе, а не на захоплені території.

«А могли б ці кошти витратити на росію, підняти зарплати, щось у росії збудувати. Далеко не всі раді бачити всі ці «днр» у складі рф. Краще б на росію ці гроші пустили», - пишуть у коментарях.

Як писав  The Economist наприкінці минулого року, економіка України в цілому переосмислила себе, щоб орієнтуватися в реаліях воєнного часу. Вона залишається на одну чверть меншою, ніж у 2021 році, проте вперше з 2022 року, початку тотального вторгнення, вона здоровіша за економіку рф в деяких ключових аспектах.   У той час, як росія змушена рятувати свою економіку. Восени Центральний банк росії підвищив ключову ставку до 19% річних – вдруге за останні місяці, пише Bloomberg. У липні ставку збільшили із 16 до 18%. Рішення ухвалили через високу інфляцію. 

Тож, якщо вже росіяни починають замислюватися про необхідність витрати кошти на, по суті, чужі території, то далі ця ситуація посилюватиметься. І риторика про братній народ та відбудову почне затихати. А «ждунам» продовжать приписувати все нові недосконалості та відмінності від корінних росіян.