Як виживають люди в окупованому Сіверськодонецьку без належної медицини

Останнім часом у містян окупованого Сєвєродонецького району з’явилася можливість іноді публікувати якусь інформацію, коли вони виїздять на територію з інтернетом та зв’язком. Саме так стало відомо, що на там, попри показові ремонти окупантів та їхні звіти про те, як все добре, серйозні проблеми з медициною. Наразі можна казати, що там склалася критична ситуація. Зрозуміло, що зараз виїхати звідти дуже проблематично, а українська влада не має змоги щось зробити для жителів на захопленій території. Проте у разі окупації відповідальність за забезпечення доступу до медичної допомоги за міжнародним правом, зокрема за Женевськими конвенціями, покладається на окупаційну владу. Загарбники вдаються до різних методів, наприклад, завозять бригади медиків, як працюють вахтовим методом. Підвищують зарплати тим, хто ризикне переїхати. Але цілком це проблему не вирішує. Окупанти самі визнають проблеми й говорять про це.

Що наразі відбувається у Сєвєродонецькому районі, розбираємо далі.

Працювати нікому

Майже всі медики виїхали з Сєвєродонецького району, коли обстановка на фронті погіршилася та довелося евакуюватися. Складна ситуація у Сіверськодонецьку, Лисичанську Рубіжному.

Зрозуміло, що ситуація буде відрізнятися на старо та новоокупованих частинах Луганщини. Бо на захоплених з 2014 року територіях, по-перше, не велися настільки активні бойові дії тоді, а по-друге, був час, щоб щось зробити. Та й медичне обладнання лишилося в окупантів.

«По Сіверськодонецьку, коли ми евакуювалися, то розуміли, що залишилося менше ніж 5% медичних працівників. Можливо, хтось повернувся. Можливо, ні. Думаю, що в цілому по району така сама ситуація», - зазначає Голова Сєвєродонецької РДА Роман Власенко у коментарі нашому виданню.

Більше, судячи з інформації, яку вдалося зібрати з окупованої території, схоже на те, що ніхто не повернувся. Зокрема, в окупованому Сіверськодонецьку один терапевт на все місто, потрапити до якого нереально. На день видається 5 талонів. Люди намагаються записатися о 4 ранку, порушуючи комендантську годину, але часто – марно. «Вузьких» фахівців також бракує, а гастроентеролога немає взагалі.

Також в окупованому місті люди з інсультом чекають на швидку по 6 годин. Бо вона просто одна на увесь Сіверськодонецьк.

Водночас у таксофонах окупованого Рубіжного лише за 2,5 роки після окупації загарбники запровадили функцію виклику «швидкої».

Зробити рентген теж проблема.

«Люди ходять по три дні...у місті має бути порядок, а не їздити в інше місто по допомогу», - зазначила містянка.

За інформацією Романа Власенка, у районі категорично не вистачає медиків.

«Так, постійні бригади з Пермі, вахти. Але мова про те, що, можливо, навіть їхня якість і гідна, але кількість дуже мала та обмежена для того населення, яке є у районі. Їх все одно не вистачає. Просто фізично рук не вистачає. По-перше. По-друге – у них дуже обмежена кількість прийомів на день. Вони приймають певну кількість на день і все. У чергу треба записуватися ледь не о п’ятій ранку. І то не факт, що встигнеш», - каже Власенко.

За відносно якісними послугами треба їхати до Луганська.

«Або ще кажуть, що не найпоганіша ситуація у Старобільську. Але по Сєвєродонецькому району ситуація дуже погана», - повідомив очільник РДА.

Бригади, доплати та студенти

На диво, про проблеми кажуть і окупанти.

Так, голова Комітету держдуми з охорони здоров'я Бадма Башанкаєв визнав проблему з нестачею лікарів на окупованій Луганщині.

«Я поїздив різними лікарнями, був у Сніжному, Луганську, зараз калмицькі лікарі працюють в Антрациті. Є виїзні бригади, пересувні бригади – багато різних варіантів», - каже окупант.

Загарбники бачать декілька способів розв’язати цю проблему.

Перший – виїзні бригади. Кількість їх вже перевалила за десяток.

Наприклад, нещодавно в окупованому Сіверськодонецьку побувала 11-та бригада лікарів з Пермського краю. Вони це роблять з серпня 2022 року, бо стан місцевої медицини в окупації жахливий і місцеві лікарі не в змозі впоратися самі. 

Так, лікарка-кардіоревматологиня Катерина Черемних розповіла, що не тільки вела прийом пацієнтів, їй також довелося попрацювати у стаціонарі. Це вже її третє відрядження.

«Такі відрядження важливі, адже пацієнтів дуже багато, всім потрібна кваліфікована медична допомога», - каже вона.

За словами жінки, потрібна допомога місцевим лікарям, бо вони самі не змозі закрити потреби населення.

За даними Луганської ОВА, загалом у самопроголошеній «лнр» вакантними є понад 1,5 тисячі медичних ставок. Псевдореспубліка «вкрай гостро» потребує вузькопрофільних спеціалістів: ревматологів, пульмонологів, ендокринологів. Потрібні й лікарі ширшої практики: насамперед терапевти та хірурги. 

Саме тому лікарі із Якутії на Донбасі вдаються до виправлення складних офтальмологічних захворювань. Також «спеціалісти» із Карелії приїздять на окуповані території України аби практикуватися в медицині.

Центр національного спротиву пише, щоб виправити ситуацію із браком медичних працівників, окупанти впроваджують програму «Земський лікар» і «Земський фельдшер». Вона передбачає високі зарплати та різні премії.

«Але й це не працює. Українські медики, які опинилися в окупації, у більшості відмовляються від колаборації з ворогом. Ось тому й доводиться привозити спеціалістів з найдальших куточків росії. І не тільки спеціалістів, а й інтернів агітують проходити практику на тимчасово окупованих територіях України», - зазначили у ЦНС.

За інформаціює ЛОВА, за рік лише 18 медпрацівників погодилися переїхати з рф до Луганщини. При цьому територію окупованого Сіверськодонецька обслуговують усього два дільничних лікарі. До повномасштабного вторгнення їх у громаді було 50.

При цьому відстежується тенденція коли при наданні екстреної медичної допомоги перевага надається російським громадянам. Це призводить до критичної ситуації в окупованих регіонах, посилюючи епідеміологічну ситуацію та гуманітарну кризу. Смертність серед цивільного населення істотно збільшується, повідомляють у ЦНС.

Другий спосіб – вирощувати власні кадри. Окупанти бачать вирішення проблеми у модернізації медвишів Донбасу.

Третій спосіб – заохочувати матеріально.

Як повідомляв Центр національного спротиву, росія вимушена підняти вдвічі оплату лікарів, фельдшерів та іншого медперсоналу, який відправляється на тимчасово окуповані території обслуговувати окупантів через брак кадрів. За їхньою інформацією, окрім заробітної плати, кремль підвищив одноразові виплати за переїзд на постійній основі. Якщо раніше етнічним росіянам платили мільйон рублів за заселення України, то зараз ця сума вже становить два мільйони. 

Іноді єдиний спосіб отримати медичну підтримку – звернутися до росіян

Правозахисниця Української Гельсінської Спілки з прав людини Наталія Єсіна зазначає, що у разі окупації відповідальність за забезпечення доступу до медичної допомоги за міжнародним правом, зокрема за Женевськими конвенціями, покладається на окупаційну владу.

«Тобто, якщо говорити простою мовою, коли країна проголошує, що щось окупувала, і типу встановила там свою владу, то відповідно має взяти на себе повноцінну відповідальність за всі процеси, які відбуваються, у тому числі медичні послуги, соціальні та адміністративні. Якщо говорити конкретно про охорону здоров’я, то на окупованих територіях медичні заклади мають так само працювати та надавати необхідні послуги тим пацієнтам, які залишились там (або приїхали), також повинні проводитися відповідні профілактичні заходи для запобігання різних інфекційних захворювань», - коментує Наталія Єсіна для «Сєвєродонецьк онлайн».

Сіверськодонецьк

За її словами, мають працювати аптеки, аби цивільне населення мало безперебійний доступ до необхідних ліків та медичних виробів, має бути забезпечена робота стаціонарів, щоб проводити операції та різні інші необхідні процедури.

«На практиці ми неодноразово отримували сигнали від тих, хто залишився в окупації, що катастрофічно не вистачає вузьких спеціалістів: онкологів, кардіологів, педіатрів. Ліки призначаються та консультації проводяться прибувшими в міста працівниками аптек, бурятської національності, і на жаль, іноді для людей це єдиний спосіб отримати медичну підтримку», - каже пані Наталія.

Те, що на практиці нічого не працює, підтверджує і керівник Луганської ОВА Артем Лисогор.
Він підкреслив, що найбільше викликає занепокоєння ситуація по медичних працівниках і медичному реагуванню. 

Лисогор навів приклад окупованого Сіверськодонецька, в якому допомогу людям надають лише два медичних працівники.

«В аптеках за притомні кошти якісних ліків також немає. Це є основною проблемою, тому що люди зараз сезонно почнуть хворіти», – зазначає він.

Сіверськодонецький район окупований вже майже 2,5 роки. І покращити ситуацію з медициною там не вдається. З урахуванням сезонних захворювань, активних бойових дії, малою кількістю аптек та браком медиків, можна констатувати, що попереду людей в окупації чекає складна зима. І вчергове їхні проблеми залишаються тільки їхніми.