Промисловість Луганщини у рф: металургія працює на війну проти України, шахти закриті, а шахтарі винищені

Промисловість Луганщини у рф: металургія працює на війну проти України, шахти закриті, а шахтарі винищені

20 липня в Україні відзначають День працівників металургійної та гірничодобувної промисловості. Наша Луганська область до окупації була однією з колисок цих галузей. На території, що зараз є сучасною Україною, перший металургійний завод заснував британець Джон Юз на Донеччині, то вугільна промисловість, як частина гірничодобувної, зародилася на Луганщині у Лисячій Балці — Лисичанську.

SD.UA розбирався, що зараз відбувається на колишніх українських підприємствах металургійної та гірничодобувної промисловості, які з 2014 року привласнила собі рф, і як деякі з них допомагають росіянам воювати проти України.

Якою була металургійна та гірничодобувна промисловість української Луганщини

За даними Forbes, до 2014 року Луганська область виробляла 3,6% національного ВВП і посідала дев’яте місце серед українських регіонів.

Провідними підприємствами чорної металургії регіону були: Алчевський металургійний комбінат, Алчевський коксохімічний завод (обидва входили в корпорацію “Індустріальний союз Донбасу”), Стахановський завод феросплавів (був пов’язаний з бізнесменом Ігорем Коломойським).

У 2013 році Алчевський меткомбінат наростив виробництво металопрокату до 3,8 млн тонн, виплавку сталі — до 4,2 млн тонн, чавуну — до 3,8 млн тонн. У 2014 році на доменній печі №1 був виконаний капітальний ремонт з модернізацією системи охолодження обладнанням компанії Danieli Corus, що дозволило збільшити проєктну продуктивність печі до 7100 т чавуну на добу. На меткомбінаті працювали 15 тис. людей, він експортував продукцію майже на 1 млрд дол. на рік, постачаючи її в більш ніж 80 країн світу. Вся історія модернізацій меткомбінату була описана на сайті АМК і завершувалася вона 2014 роком. Зараз сайт не працює.

Щодо вугільнодобувної промисловості, то на Луганщині працювали об’єднання: Луганськвугілля (держпідприємство), Ровенькиантрацит (ДТЕК, Ринат Ахметов), Краснодонвугілля (Метінвест, Ринат Ахметов), Свердловантрацит (ДТЕК, Ринат Ахметов), Донбасантрацит (держпідприємство), Лисичанськвугілля (держпідприємство), Первомайськвугілля (держпідприємство) — загалом це близько 100 шахт.

Україна з держбюджету постійно дотувала шахти Луганщини. Дотації покривали збитки шахт та забезпечували виплату заробітної плати шахтарям.

Коли росія і її поплічники-місцеві сепаратисти підбурювали Луганщину до повстання проти української влади навесні 2014 року, то найголовніше їхнє звернення було саме до шахтарів — мовляв, досить готувати захід України. Шахтарям обіцяли процвітання, якщо Луганщина відділиться від України, виплату більших зарплат завдяки росії та “молодій республіці”, збільшення видобутку та експорту вугілля. І самі шахтарі у це вірили, настільки їм задурила голову російська пропаганда.

До 2022 року під контролем України залишалися Лисичанськвугілля і Первомайськвугілля, всі інші підприємства, а це не тільки шахти, але й збагачувальні фабрики, опинилися в окупації. Підприємства металургії також перебувають в окупації з 2014 року.

Алчевський металургійний комбінат та Алчевський коксохім: що з ними зараз

Станом на 2014 рік підприємства входили у корпорацію ІСД Сергія Тарути та Олега Мкртчяна. У 2017 році ІСД заявила, що більше не контролює ці підприємства. У самопроголошеній “лнр” їх забрали у власність і віддали підприємству “Внєшторгсервіс”, яке було пов’язане з колишнім українським бізнесменом Сергієм Курченком. У 2018 році керував меткомбінатом екснардеп регіонал Сергій Горохов.

Коксохім не працював, бо кокс був нікому не потрібен. Алчевський меткомбінат перебував у жалюгідному становищі, іржавіли його конструкції та обвалювалися опори, металурги звільнялися через невиплату зарплати, працювала з перемінним успіхом лише одна доменна піч.

Ще до повномасштабного вторгнення рф, у жовтні 2021 року, Алчевський меткомбінат і коксохім окупанти передали “Південному гірничо-металургійному комплексу” “з метою розвитку виробництва”. Зокрема, під управлінням ПГМК знаходяться Алчевський меткомбінат і Стаханівський феросплавний завод.

У вересні 2022 року у ЗМІ “лнр” з’явилася інформація, що "Коксохімічний завод Алчевського металургійного комбінату” запустив коксову батарею № 10, яка знаходилася на консервації з 2020 року.

Алчевський коксохім у ті часи, коли він ще працював

В Україні ж ще у 2021 році Господарський суд Луганської області визнав ПАТ “Алчевський коксохімічний завод” банкрутом і призначив процедуру ліквідації, а 5 лютого 2025 року Східний апеляційний господарський суд ухвалив рішення на користь коксохіму, зобов’язавши російську федерацію виплатити понад 927,5 млн гривень компенсації за знищення критично важливої документації підприємства.

Зараз російські ЗМІ навперебій повідомляють, як меткомбінат нарощує виробництво. Але все одно показники ще не дотягують до показників 2013 року. Наприклад, пресслужба ПГМК повідомляє, що у 2025 році Алчевський металургійний завод виплавить 2,9 млн тонн чавуну. У 2013 виплавка чавуну на АМК сягнула 3,8 млн тонн. Тобто завдяки росії підприємство відкинуто більш ніж на 10 років.

Чи це насправді на АМК зараз справи пішли вгору? Можливо, адже для війни проти України росії потрібна сталь.

Видання DefenceExpress писало, що у грудні 2023 року на Алчевському меткомбінаті відкрився товстолистовий цех. “Саме товстолистова сталь використовується у виробництві броньованих пластин танків. Тепер можна з впевненістю стверджувати, що сталь Донбасу однозначно йде на виробництво броні танків, а не лише їхніх окремих елементів. Таким чином росіяни експлуатують українські ресурси та обертають проти України індустріальний потенціал Донбасу”, - зазначається у статті.

Стахановський завод феросплавів

До 2014 року це був найбільший — близько 50 % загальноукраїнського виробництва — завод з виготовлення феросиліцію в Україні.

Довідка:
Феросплави — це сплави заліза з іншими хімічними елементами, такими як марганець, кремній, хром, нікель та ін., які використовуються у виробництві сталі та інших металургійних процесах. Вони є напівпродуктами, що додаються до розплавленого металу для покращення його властивостей, таких як міцність, в'язкість, стійкість до корозії та інші.

Феросиліцій — феросплав, основні компоненти якого залізо і кремній. Виплавляють з кварцитів в потужних рудотермічних печах. Феросиліцій застосовують для розкислювання і легування сталі, а багаті сорти також для відновлення металів з оксидів.

Феросиліцій додають у сталь для покращення її механічних властивостей, таких як міцність, твердість, пружність та опір корозії. Це важливо для виробництва різних видів військової техніки, включаючи бронепластини, корпуси та інші конструкційні елементи

Після окупації частини Луганщини завод довгий час не працював. У 2021 році на Стахановському заводі феросплавів діяла лише одна піч, але і її часто зупиняли через відсутність сировини, більшість працівників звільнялися навіть попри те, що не отримували розрахунок.

Стахановський завод феросплавів

У 2022 році, під час війни рф проти України, окупанти згадали про цей завод і почали нарощувати його роботу, що, як і у випадку з АМК, може бути пов’язано військово-промисловим комплексом рф. Станом на квітень 2025 року росЗМІ повідомляли, що на Стахановському заводі феросплавів працюють чотири печі з восьми.

Що залишилося від вугільної галузі Луганщини

Якщо казати коротко — майже нічого. З сотні шахт станом на 2022 рік залишалося 10-11, всі інші окупанти закрили. Шахтарі були першими, хто потрапив під мобілізацію ще на початку 2022 року. Замість високих зарплат, про які так мріяли, зраджуючи Україну, вони отримали війну та смерть.

Гірники вже закритої шахти "Ніканор-Нова"

У 2022 році тодішній “заступник міністра палива” самопроголошеної "лнр" Сергій Чуприн при закритті шахт у Кришталевому (Червоному Лучі) прямо сказав, що дотувати шахти, як це робила Україна, ніхто не буде, на це в росії немає грошей.

Закрита шахта "Луганська"

У квітні цього року росЗМІ повідомили, що російські компанії, які у 2024 році орендували у самопроголошеної “лнр” і “днр” 15 вугільних шахт на території окупованого Донбасу, відмовилися розробляти дев'ять з них.

У “лнр” сім шахт орендував торговельний дім "Донские угли", і наразі невідомо, які це шахти, і скільки з них зупинять роботу.