Історична перлина: у чому унікальність та задля чого необхідно зберегти британські танки у Луганську. Розмова з істориком

В окупованому Луганську досі збереглися унікальні історичні пам’ятки – британські танки під маркою Mark V. Їх створили у період Першої світової війни, вони брали участь у боях, а після списання стали елементом історичного ансамблю меморіального комплексу “Героям революції”.

Про те, який шлях вони пройшли, у чому саме їхня унікальність та які з ними пов’язані легенди SD.UA напередодні Дня танкових військ розповів доктор історичних наук, завідувач кафедри історії та археології України Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, професор Олександр Набока.

 – Розкажіть про історію створення цих танків.

 – Як відомо, Велика Британія є батьківщиною танкових військ. Ідею створення так званих суходільних крейсерів запропонував славнозвісний лорд адміралтейства, а згодом і прем’єр-міністр Вінстон Черчилль напередодні Першої світової війни.

“Королем” цієї війни став кулемет, за допомогою якого були знищені майже всі тактики ведення бою. Наприклад, рух кавалерії, як головного інструменту прориву, заходу до флангів. Кулемет розстрілював все це дуже легко, тому потрібна була така броньована система захисту. Тож англійці розпочали розробку цих танків.

Першим конструктором був Волтер Вілсон.

Та конструкція, яка нам відома по Луганську, так звана ромбоїдна – це, власне, класифікація танків Mark.

Досить скоро в умовах війни почали їх розроблювати. Перший Mark 1916 року мав допоміжне колесо позаду, яке підштовхувало саму конструкцію. Згодом від нього відмовилися саме для розвитку гусеничних можливостей.

Модифікація Mark V, два представники якої є у Луганську, серійно пішла у виробництво у 1918 році. Це був час закінчення Першої світової війни.

Технічні характеристики цікаві: там існував різний підхід до різних класифікацій у їхньому визначенні. Були так звані “самці”, вони мали на озброєнні дві гармати по боках, а також кілька кулеметів. Тоді не було центральної гармати та башти зверху. Також була “самиця”. Це танк Mark V, який мав повністю активне озброєння, тобто не мав гармат. Були ще “гермафродити”, саме вони представлені у Луганську. Вони мали на одному боці гарматне озброєння, на іншому – кулеметне. Звідси така назва.

 – Навіщо їх розроблювали та випускали наприкінці війни? Та як вони опинилися у Луганську?

 – У 1918 році, коли почала завершуватися Перша світова війна, Велика Британія поруч із Францією та Сполученими штатами виступили одними з основних захисників світового порядку. Вони, зокрема, підтримали “білий рух” – російський загальний рух, який очолював Антон Денікін у 1919 році. Перед ними ставили завдання скинути більшовицький режим, відновити єдину та неподільну росію. Відповідно, вони були у конфлікті з тодішньою Українською народною республікою.

Блок держав “Антанта” мав на меті якомога краще озброїти добровольчу армію, тож надав достатньо багато танків, зокрема Mark V. Ця Біла армія Денікіна почала стрімко у 1919-1920 роках наступати, у тому числі вони зайшли до Луганська. Серед сил, які його захопили, був танк за номером 9186, його ще називали “Зухвалий” (“Дерзкий” російською - ред.).

Mark V № 9186 («Зухвалий») на озброєнні Донської армії, 1919 рік. Джерело - Вікіпедія

Другий танк мав тільки номер 9344.

(Від себе додамо, що російські ресурси називають його «Атаман Ермак», проте підтверджень цьому немає - ред.)

Потім червона армія перейшла у контрнаступ, танки опинилися в Криму. Згодом, у листопаді 1920 року, захопила Крим і ці танки. Вони стали основою їхніх бронетанкових військ. Танки отримали назву “Рікардо” та використовувалися до початку 30-х років.

Є інформація, до якої я ставлюся критично, що окремі модифікації використовувалися до 1941 року. Хоча вони на той момент вже безнадійно морально застаріли.

Далі було так: політичний адміністративний патронаж Луганську надавав перший маршал Климент Ворошилов. У 1938 році частину танків “Рікардо” списали та в якості монументів, присвячених революції, передали у декілька міст, зокрема, Архангельськ, Москву, Харків (“гермафродит” стоїть на площі Конституції) і два танки у Луганськ. “Зухвалий” став частиною тоді сформованого комплексу-меморіалу борців за революцію. Зараз він також є частиною цього архітектурного ансамблю. З того часу він став символом Луганська, як на мене, гідним.

Меморіальний комплекс Борцям революції у Луганську. Джерело - Вікіпедія

 – У чому їхня унікальність?

 – Не так багато збереглося цих танків. Навіть на батьківщині – у Великобританії – є декілька одиниць, серед яких два чи три “самця”, “самиць” та “гермафродитів” там немає. Є спеціальне товариство, яке опікується ними, розшукує їх.

Ці танки зараз – абсолютно рідке явище. Для Луганська це – перлина. Хоча до неї ставилися у різні роки по-різному. Вони пережили Другу світову війну, є фотографії, де німці крокують повз цей меморіал.

Є також версія, що начебто перший секретар ЦК КПРС Микита Хрущов у 50-60-х роках, коли між ним та Ворошиловим існували протиріччя, навіть наказав їх розібрати, переплавити, але танки начебто заховали, закопавши на території тодішнього заводу жовтневої революції (тепловозобудівного заводу), але це більше історична легенда.

Згодом ці танки стояли довгий час поблизу Краєзнавчого музею. У 1990-ті роки вони знаходилися у жалюгідному стані, були занедбані.

А вже у 2009 році британське суспільство в особі організації “Друзі танків “Лінкольн” декілька разів зверталася до мерії Луганська з проханням відновити ці танки та їх реконструювали на тепловозобудівному заводі. Їх відновили до максимального вигляду, у якому вони існували, та встановили на їхнє теперішнє історичне місце. Цікаво те, що тодішній мер Євген Бурлаченко першого разу не знайшов у своєму розкладі вільного часу, щоб з ними зустрітися. Це дійсно вказує на відношення політичної еліти до чогось важливого з погляду зору історії.

 – Навіщо загалом ставили танки на постаменти як пам’ятники?

 – Ставити танки на постаменти як пам’ятники - це звичайна традиція не тільки в срср, але й в інших країнах. Просто у радянському союзі вона отримала гіпертрофований характер, оскільки країна була мілітаризована. Танки, літаки, кораблі, які списували, ставали монументами. Mark V за такою ж схемою, а згодом і танки Т-34. Або літаки Міг-15, які були у Лисичанську та Луганську.

У Великій Британії представлені різні експонати, але там все має більш історичний характер. У радянському союзі мала місце політико-ідеологічна складова.

У Луганську танк Т-34 став одним з перших символів “руської весни” – на ньому навіть їздили. Використання танків часів Другої світової війни у 2014 році було частиною ідеологічних легенд.

За моїми відчуттями, включення Mark V в архітектурний ансамбль музею борців революції (вони ж не самі по собі пам’ятники, там частина стели, де герої революції Олександр Пархоменко та Петро Цупов) ставало елементом ідеологічної кампанії, антиукраїнської за своєю сутністю, яка тоді починала розгортатися. Знову ж, формувалася ідеологема про Луганськ як про революційний альтернативний центр з його “національними прагненнями”.

 – Чому у Лисичанську та Сіверськодонецьку на постаментах стоять Т-34?

– Тоді вже була інша радянська ідеологема. Ці танки ставили на честь визволення ними міст у період Другої світової війни. А населені пункти, де стоять Mark V, визнавалися містами радянської революції та громадянської війни 1917-1920 років. Mark V мали підкреслювати саме це.

 – Чому ми маємо зберегти британські танки?

 – У разі української перемоги ми маємо зберігати Mark V, бо це вже така глибинна історико-краєзнавча тема, як на мій погляд. Їм по 100 років, їх мало, вони унікальні – багато про що можна говорити.

В Україні їх три: один у Харкові й два у Луганську. Ще вони є у москві та архангельську. У світі також не багато їх збереглося.

Тож танки Mark V мають змінити свою ідеологічну спрямованість, залишаючись однією з головних перлин Луганщини.