Від патрульного до бойового медика: історія бійця бригади «Хижак» Володимира «Сіми» Сімонова

Володимир Сімонов з позивним Сіма – боєць Бригади «Хижак» при Департаменті патрульної поліції. До повномасштабної війни – поліцейський Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області.

Його історію розповіли у бригаді «Хижак» при департаменті патрульної поліції.

Перший спогад про війну — 24 лютого у рідному Сіверськодонецьку. Тоді Володимир був серед 62 поліцейських-добровольців. Він займався евакуацією мирних жителів, доставкою гуманітарної допомоги за адресами та в бомбосховища, контролював, щоб не було мародерства в Сіверськодонецьку, Лисичанську, Рубіжному.

Під час війни Володимир став водієм шкільного автобуса, яким вивозив людей. Згадує, що за нормами мало бути 30 пасажирів. Фактично ж було 100 і більше. Люди стояли, сиділи на підлозі, тримали одне одного за руки.

Особливо Володимир пам’ятає маломобільних людей, літніх. Їх виносили на ношах із квартир, вантажили в транспорт, потім заносили до вагонів поїздів.

«Були й ті, хто відмовлявся виїжджати. Навіть із маленькими дітьми. Казали: «Скоро все закінчиться». Є кадри, які він пам’ятає до дрібниць. Вулиця Курчатова. Він їздив туди щодня. Об’їжджав усю вулицю й завозив їжу. Навіть коли військові казали, що туди вже не можна. Він їхав годувати місто, де народився. Бо хотів, щоб усі були живі», - розповіли у бригаді.

«Найважче — не виносити людей на ношах, а залишати тих, хто відмовився виїхати», - каже боєць.

Зараз Сіма евакуює побратимів і цивільних на Костянтинівському напрямку у складі медичної роти бригади «Хижак». Він навчився їздити на будь-якій броньованій машині. Підтримує техніку медичної роти у справності та бойовій готовності. Пройшов курси тактичної медицини.

Більшість його евакуацій — це поранені з масивними опіками, тож він добре відпрацював алгоритм надання такої допомоги. Щойно надходить наказ на евакуацію — він виїжджає.

Одні з найскладніших евакуацій морально — коли треба рятувати друзів.

«Якось приїхав на позицію медеваку лагодити машину. У цей момент FPV-дрон підбив авто, в якому були його друзі — командир роти та заступник командира. Кинув усе й поїхав туди. На щастя, все обійшлося. Замінили колесо й відтягнули авто у безпечне місце», - розповіли у бригаді.

«Допомагати місту та країні, де народився, — це мій обов’язок», - підсумовує Володимир.

Читайте також: Кожен виїзд – як останній: інтерв’ю з бойовим медиком з Луганщини