Щодо застосування контролюючим органом максимальної ставки при нарахуванні плати за землю

Державна фіскальна служба України розглянувши лист щодо застосування контролюючим органом максимальної ставки при нарахуванні плати за землю і в межах компетенції у своєму листі від 15.07.2016 р. № 7388/С/99-95-42-01-14 повідомляє: Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) плата за землю – це обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Згідно з підпунктом 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 та пункту 265.1 статті 265 Кодексу плата за землю у складі податку на майно належить до місцевих податків. Земельний податок – це обов’язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Кодексу). У пункті 12.3 статті 12 Кодексу визначено, що сільські, селищні, міські ради та ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. До повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать, зокрема, встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених Кодексом (підпункт 12.4.1 пункту 12.4 статті 12 Кодексу). У разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об’єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов’язковими згідно з нормами Кодексу такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю (підпункт 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Кодексу). Згідно з пунктом 274.1 статті 274 Кодексу ставка земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування – не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки. Підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру (пункт 286.1 статті 286 Кодексу).