Застосування амністії

     Амні́стія - повне або часткове (заміна м'якшим) звільнення від кримінальної відповідальності і покарання певної категорії осіб, винних у вчиненні злочинів.
     Здійснюється за рішенням глави держави або вищого представницького органу влади.
     Дія акту про амністію поширюється на злочини, вчинені до дня набрання ним чинності включно, тобто не тільки на засуджених, а й на осіб, що вчинили суспільно небезпечні діяння, які ще не були предметом судового розгляду і не поширюється на злочини, що тривають або продовжуються, якщо вони закінчені, припинені або перервані після прийняття акту про амністію. Акт амністії може полягати у звільненні від покарання (основного і додаткового), скороченні строку покарання, звільненні від додаткового покарання.
     Як правило, акт амністії видається з приводу знаменних дат і розглядається в нерозривному зв'язку з правовою і політичною ситуацією, виступаючи як прояв гуманізму держави. Умови та інші обставини, з урахуванням яких застосовується амністія, в кожному конкретному випадку визначаються самим актом амністії.
     Амністія не звільняє від обов'язку відшкодувати шкоду, заподіяну злочином, покладеного на винну особу вироком або рішенням суду. Амністія не застосовується до осіб, яких засуджено за особливо небезпечні злочини.
     Загальні положення про амністію в Україні регламентується Законом України «Про застосування амністії в Україні» від 1 жовтня 1996 року, і потім конкретизуються в інших спеціальних законах, які приймаються як правило не частіше одного разу на рік.
     З 7 вересня 2017 року набув чинності Закон України «Про амністію в 2016 році», який був опублікований у газетах «Голос України» та «Урядовий кур’єр» від 06.09.2017. Виконання даного закону покладається на суди, які мали його виконати протягом 3 місяців.
     Основними критеріями для застосування амністії є:
- незначна суспільна небезпека діянь, що вчинила особа, яка відбуває покарання (вчинення особою правопорушення, яке не є тяжким або особливо тяжким або правопорушення з необережності, яке не є особливо тяжким);
- об’єктивні фактори (вік, фізіологічний стан, тяжка хвороба, тощо), що суттєво
знижують небезпечність осіб, яких пропонується звільнити від відбування покарання;
- значний строк відбутого засудженими особами покарання на момент проголошення амністії.
     Оголошену амністію поширено на неповнолітніх та жінок, а також чоловіків, які мають дітей віком до 18 років або дітей-інвалідів, до інвалідів першої, другої та третьої груп, хворих на туберкульоз, онкологічні захворювання, осіб, що досягли пенсійного віку, ветеранів війни, учасників ліквідації аварії на ЧАЕС та учасники АТО тощо.
     Закон визначає і коло осіб, щодо яких амністія не застосовується.
     Це, насамперед, особи, які скоїли умисні тяжкі та особливо тяжкі злочини, рецидивні злочини, особи, які вчинили злочини з використанням службового становища (корупційні злочини)тощо.
     Ініціаторами застосування амністії за Законом є:
- прокурор (особи, яка підтримує публічне обвинувачення в суді чи здійснює нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян);
- орган або установи виконання покарань;
- обвинувачений (підсудний) чи засуджений, їхні захисники чи законні представники.
     За ініціативи прокурорів Сєвєродонецької місцевої прокуратури під час підтримання державного обвинувачення застосовано амністію до 40 осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, серед яких 4 неповнолітніх злочинця.     Вказані особи за результатом судового розгляду повністю звільненні від призначеного судом покарання.

Наконечникова Я.С., прокурор Сєвєродонецької місцевої прокуратури