Патріоту «Азоту» і Сєвєродонецька

21 травня у Сєвєродонецьку урочисто відкрито меморіальну дошку Почесному громадянину Сєверодонецька, Академіку Академії інженерних наук України, нашому земляку, промисловцю, генеральному директору Сєвєродонецького виробничого об'єднання «Азот» Богдану Миколайовичу Ліщині.

На урочисту подію біля 33-го будинку по вулиці Єгорова, де мешкав вельмишанований громадянин міста, зібрались в.о. міського голови Вячеслав Ткачук, заступник міського голови Ірина Степаненко, керуючий справами виконкому Юрій Журба, та представники «Азоту» - підприємства, яке Богдан Миколайович очолював протягом вісімнадцяти років: радник голови правління ПрАТ «Сєвєродонецьке об’єднання «Азот» Іван Волохов, голова профспілок Луганської області Валерій Черниш, голова ради ветеранів «Азоту» Олександр Воронько, голова профспілкового комітету непрацюючих пенсіонерів Анатолій Гумінський, громадськість.

Присутні на мітингу вшанували хвилиною мовчання того, хто віддав більшу частину свого життя за розвиток Сєвєродонецька.

Як тільки не називали Богдана Миколайовича Ліщину журналісти: і донбаський магнат, і великий промисловець, і видатний політичний діяч, пророкували йому всілякі пости у вищих ешелонах влади, а він завжди залишався вірним своїй професії хіміка, своєму рідному «Азоту», своєму місту! На всі питання стурбованих друзів і зловтіхи опонентів про те, чи правда, що він їде жити в столицю, Богдан Миколайович незмінно відповідав: «Моє місце, моя батьківщина - тут, в Сєвєродонецьку».

Хоча він провів молоді роки на Тернопільщині, але по праву вважав себе старожилом нашого міста. А потрапив він до Сєвєродонецька за розподілом як випускник Харківського політехнічного інституту. Було це в далекому 1958 році, коли з дипломом інженера-механіка в кишені і з великою мрією принести якомога більше користі людям - в серці, отримав направлення на Лисичанський хімічний комбінат.

Починав свою життєву, трудову кар'єру Богдан Миколайович з найменшої інженерної посади - майстра з ремонту технологічного устаткування у цеху синтезу метанолу, де обсяг ремонтних трудомістких робіт був на порядок вище, ніж на інших виробництвах.

Виділяючись своєю неординарністю мислення, цілеспрямованістю дій, Б.М. Ліщина за двадцять років на виробництві пройшов всі посадові сходинки - від майстра до генерального директора Сєвєродонецького державного виробничого підприємства «Об'єднання Азот».

Протягом вісімнадцяти років, з 1978 по 1996 рік, Б.М. Ліщина стояв біля керма найбільшого не лише в нашій країні, а й в усій Європі хімічного комплексу. Це були роки не лише великих перемог в технічному розвитку виробництва, економічного зростання, а й подальшої напруженої боротьби за виживання підприємства, трудового колективу сєвєродонецьких азотівців в умовах економічної кризи.

Протягом усіх цих років Б.М. Ліщина думав, турбувався не лише про благополуччя підприємства. Не менш важливою була для нього і турбота про розвиток міста, вирішення питань охорони здоров'я, культури та інших суто міських проблем.

На кошти об'єднання «Азот», де з пайовою участю інших підприємств ні на один рік не припинялося будівництво потрібних місту об'єктів. У їх числі десятки тисяч квадратних метрів житла, оснащений передовим обладнанням хірургічний корпус медсанчастини (нині міській багатопрофільній лікарні), універсам, Центральний універмаг, великі овочесховище, м'ясо-холодильна база, нові, стаціонарні корпуси піонерського табору, нові дитячі комбінати, бази відпочинку і ряд інших соціально побутових об'єктів, послугами яких користувалися і користуються не тільки хіміки.
Варто лише згадати епопею з відстоюванням необхідності тролейбусного сполучення у нашому місті. За кількістю жителів і займаної території Сєвєродонецьк не мав права претендувати на такий вид міського транспорту. Однак Богдан Миколайович, тоді ще починаючий директор, все-таки зумів переломити існуючу в міністерствах думку, і в Сєвєродонецьку було введено шість тролейбусних маршрутів, які кардинально вирішили транспортну проблему міста.
Залишаючи директорський пост у зв'язку з погіршенням здоров'я, Б.М. Ліщина передав новому керівництву об'єднання серед найважливіших справ і турботу про місто, своє розуміння нерозривності, єдності інтересів хіміків і всіх сєвєродончан.

Рішення міських проблем, турботи «Азоту» - все це входило в діяльність Б.М. Ліщини і як народного депутата України.
Сьогодні ім'я Богдана Ліщини носить одна з вулиць міста Сєвєродонецька. А фасад 33 будинку по вулиці Єгорова прикрашає меморіальна дошка Патріоту «Азоту» і Сєвєродонецька – Богдану Миколайовичу Ліщині.

Почесне право відкрити меморіальну дошку Богдану Миколайовичу Ліщині було надано в.о. міського голови Вячеславу Петровичу Ткачуку і раднику голови правління ПрАТ «Сєвєродонецьке об’єднання «Азот» Івану Васильовичу Волохову.
Після чого всі бажаючі змогли покласти квіти до пам’ятного знаку вельмишанованому громадянину Сєвєродонецька.