Високий гість у Сєверодонецьку - Хрущов М. С.

У березні 1963 року на Лисичанському хімічному комбінаті чекали на високого гостя – першого секретаря ЦК КПРС і одночасно Голову Ради міністрів СРСР Микиту Сергійовича Хрущова. Підготовка до візиту в місті почалася з кінця лютого, не дивлячись, що інформацію про приїзд берегли як військову таємницю.

Весна – з-під снігу повилазило сміття, а в місті всього кілька прибиральних машин. Звідкись появилися машини з потужними щітками. Вулиці посилено підмітали, бордюри білили і навіть фарбували масляною фарбою. Ось коли уже у нас була Європа!

На хімкомбінаті визначали перелік цехів, куди поведуть високого гостя. У цих цехах не лише робили косметичний ремонт, а й намічали заходи для зменшення загазованості. Мали повести в цех № 5 (азотної кислоти), який щойно автоматизували, та № 51 (карбаміду), де почали випускати нову на той час продукцію і цей цех першим в Союзі став цехом комуністичної праці. Вирішили вести процеси в мінімальних режимах, а якщо потрібно, то продумати варіант, як працювати на холостому ходу.

Як на те, напередодні приїзду в цеху оцтової кислоти і ангідриду у регулюючому клапані вирвало пробку – на кахельні плити підлоги полилася кислота. Приладисти швидко забили дерев’яний чіп. Але ж це тимчасово, треба ставити на місце нову пробку, значить, зупинити виробництво. Як це перед приїздом зупинити цех? І народився подвиг. Механік цеху Василь Юрченко і майстер-приладист Леонід Старцев вирішили здійснити заміну без зупинки цеху. Температура кислоти 100 градусів – треба понизити температуру. Для цього поруч став Владислав Бекшенєв зі шлангом з холодною водою. Тільки сміливці вибили заглушку, як на руки полилася гаряча кислота. Але Бакшенєв розбавляв кислоту водою. За 15 хвилин ситуація була врятована.

Перед приїздом представники охорони Хрущова заздалегідь визначали як хто мав бути одягнутий, де знаходитись, і навіть на якому стільці сидіти гостю. З Москви доставили кухаря і пекаря, а з Криму літаком привезли масандрівського вина. Привезли із сусіднього Попаснянського району молочних поросят, яких любив Хрущов, і спеціально приготували. А з “живого куточка” цеху біохімочистки відправили на кухню усіх куріпок.

Оголошено добову готовність. Ніхто не міг нікуди виїздити, і покидати призначені місця. 15 березня о 23 годині стало відомо – приїхав. Ночував він у своєму урядовому поїзді, який втиснули між складами бази промтоварів відділу робочого постачання.

Зранку 16 березня М. С. Хрущов, не виходячи з машини, познайомився з Сєверодонецьком. Усі приготування виявилися даремними, бо напередодні випав сніг, і закрив усі «гріхи». Рівно о 10 годині гість проїхав першу прохідну до цеху слабої азотної кислоти, де його зустрічав хлібом-сіллю директор хімкомбінату В.Ф. Гогін, начальник комбінату «Луганськхімбуд» П.Ф.Новіков, перший секретар промислового Луганського обкому КПУ В. В. Шевченко, голова Донецького раднаргоспу М. М. Худосовцев та інші.

Високого гостя супроводжували перший секретар ЦК КПУ М. В. Підгорний, голова Державного комітету з хімії при Держплані СРСР М. К. Байбаков.

Зліва на право: другий секретар обкому КПУ Азаров В.Н., Байбаков М.К., Хрущов М.С., Підгорний М.В.

Зустріч М.Хрущова з трудівниками Лисичанського хімкомбінату відбулася біля цеху №5. Кращих молодих робітників підприємства відібрали і поставили в першому ряду, щоб не пускали випадкових людей. Керівник народної любительської кіностудії Віктор Кужелєв усі події візиту знімав на камеру. Микита Сергійович з посмішкою прийняв хліб-сіль і букет квітів. В цеху йому розповіли про автоматизацію виробництва слабкої азотної кислоти.

Відвідав він цехи синтезу аміаку, компресії, розділення повітря, карбаміду, аміачної селітри заводи пластмас і капролактаму.

Зустріч з робочими цеху капролактаму і будівельниками

В цехах карбаміду й аміачної селітри він зауважив, що практичніше затоварювати продукцію не в паперові, а в поліетиленові мішки. Звернув увагу і на перехід на високопродуктивні агрегати. Йому сподобалося, коли сказали про те, що уведено в експлуатацію нові блоки розділення повітря, які втричі підвищили продуктивність праці, що нові колони синтезу аміаку удвічі продуктивніші від старих. Хрущов зацікавився роботою диспетчерського обчислювального комплексу “Автодиспетчер” для виробництва аміаку і спиртів. Це був перша в Європі спроба застосування електронно-обчислювальної машини в хімічній промисловості.

В цеху № 51 нічна зміна лишилася, сподіваючись побачити «самого Хрущова», але охоронці попросили посидіти в Красному кутку, поки той пройде по цеху, а тоді зайде до них. Так вони й просиділи там, поки відвідування не скінчилося. Повезло слюсарю-ремонтнику богатирської статури Анатолію Друшляку, який ніс якусь деталь. Хрущов поманив його до себе, обняв і сказав, обернувшись до супроводжуючих:

– На Заході називають наших робітників рабами комунізму. Ось він який, цей “раб”! Хай подивляться!

Ефекту від експромту не вийшло, слова мало хто почув, а фотокореспонденти не встигли сфотографувати.

Після відвідин Анатолію терміново дали рекомендацію в партію. При цьому виявилося, що у нього три комсомольських квитки – Анатолій ніколи не відмовлявся вступати, коли йому пропонували: в школі, в армії, на виробництві.
Знайомство з комбінатом відбувалося півтори години, а в 12 годин у кабінеті директора зустріч-нарада. Директор Віктор Федорович Гогін запропонував крісло за своїм столом. Хрущов заперечив:

– Це твоє законне місце, ніколи і нікому його не давай. А то разок поступишся – і назавжди.

Справа від Гогіна сів Хрущов, поруч Підгорний – перший секретар ЦК Компартії України, за ними – решта.
Почав нараду з конкретного питання: «Що далі робитимемо з капролактамом?».

Виробництво капролактаму увести в дію не виходило; крім помилок в проєкті, підводило і невдале обладнання. Треба було терміново дозакупити дещо за кордоном, потрібна валюта. Хрущов дав добро – закупити. Поговорили про важливість збільшення виробництва пластмас. Гість звернув увагу на економічну ефективність рідких добрив, обговорили питання прискорення розвитку енергетичної бази, були дані вказівки по покращенню комплектування нових виробництв Лисхімкомбінату.

Хрущов позитивно оцінив роботу колективу комбінату і будівельників.

На пропозицію пообідати, відповів, що раніше треба було пропонувати, а зараз пора в дорогу. Довелося пити кримське вино, їсти молодих поросят і вирощених в цеху біохімочистки куріпок тим, хто лишився. Вистачило і водіям тих, хто лишився.

На грудневому Пленумі 1963 року, де приймали програму подальшого розвитку хімічної промисловості на сім років (1964-1970), у своїй промові Хрущов говорив: “Хто не бачив Сєверодонецький хімкомбінат, той погано уявляє рівень розвитку “Великої хімії” в нашій країні”. Саме після відвідування Хрущовим Лисичанського хімкомбінату на трибуні цього пленуму народилося нове визначення комунізму: «Комунізм – це Радянська влада плюс електрифікація всієї країни, плюс хімізація народного господарства»