Коли всі діти — бажані

У багатодітній сім’ї Новохацьких із Сєвєродонецька є традиція — великі свята разом відзначати у своєму дворі.

Це треба бачити і чути! Як прикрашають подвір’я, які концерти дають... За новий репертуар і культурну програму зазвичай відповідає «Юліана». Ні, не відома співачка, а дует близнючок — 19-річні Юля і Яна Новохацькі (на знімку), яких часто називають таким спільним ім’ям.

Дівчата — вже студентки, перейшли на другий курс Сєвєродонецького вищого профучилища (спеціальність — оператор з обробки інформації та програмного забезпечення). Але творчість не залишили. «За рік навчання та участі в художньому колективі ми добре освоїлися на сцені. Тепер не тільки співаємо, граємо на різних інструментах, а й танцюємо. Виступали і на сцені міського Палацу культури під час святкування 75-ліття училища», — пишаються близнючки.

Директор училища, депутат міськради Юрій Кузьмінов з усмішкою згадує перше знайомство із сестрами. Документи принесла одна. «А друга де?» — запитують у приймальній комісії. «Навіщо? Між нами жодної різниці!» — у відповідь.

Зрозуміло, що батьки про різницю знають. І не тільки зовнішню. «Яночка суворіша, хоче, щоб усюди був ідеальний порядок, — розповідає мама. — А Юлечка з усіма знаходить спільну мову».

У чому, а в спілкуванні у них дефіциту не було і немає. У Надії та Євгена Новохацьких — десятеро дітей! Усі бажані. По-іншому в їхній віруючій родині не могло й бути. Старші вже виросли і розлетілися своїми життєвими дорогами. Юля і Яна почали другу половину команди.

Батьки — фахівці Сєвєродонецького об’єднання «Азот» — займалися різнобічним розвитком кожної дитини, обов’язковою була музика.

Хтось із молодших Новохацьких уже здобув вищу освіту, хтось ще тільки тримає на неї курс. Причому обрали такі професії, які батьків-технарів дуже здивували. Архітектор, медик, дизайнер...

Яна і Юля спочатку дуже хотіли вступити до Київського національного авіаційного університету. Але у однієї з них не склалося з англійською (у школі вивчали німецьку). Тоді обидві вступили до ВПУ. І задоволені цим. «У нас найпросунутіше училище в області, — каже Яна. — Ми — вже айтішники-початківці. І краще підготувалися до вишу».

У великій і дружній родині Новохацьких знають, що таке справжня підтримка і взаємна турбота. Багато чого їх навчили мама — чудова господиня, і тато — майстер-умілець. Звичайно, як і в будь-якій сім’ї, у них теж виникали певні непорозуміння, суперечки. Але батьки на своєму прикладі показували: завжди можна знайти золоту середину. Були б доброта, турбота одне про одного. А діти самі запровадили правило: якщо бачать, що мама втомилася, то припиняють шуміти і дають їй відпочити.

«Зате скільки у нас тепер помічників! — радіє Надія Іванівна. — І мені в готуванні, шитті, і татові в гаражі. Мені Бог дав чудового чоловіка і чудових дітей, а тепер і внучку. Немає більшого щастя, ніж коли всі з’їжджаються до нас: хто з Харкова, хто із Сєвєродонецька. Проблема з житлом усі ці роки залишається, але з іншим даємо раду самі».

І вони справді дають раду. Ось захотіли близнючки подивитися країни Європи — і знайшли організацію, яка допомогла їм як своїм активісткам. «Ми побували за кордоном, побачили відмінності з нашим життям. Але мешкати ми хочемо в рідній Україні, зі своєю чудовою родиною», — впевнені сестри.