У Сєвєродонецьку громадськість впроваджує іпотерапію

Громадськість Сєвєродонецька намагається впроваджувати метод іпотерапії, який заснований на взаємодії людини з конем. Кінні прогулянки – це не тільки приємне проведення часу, але і спосіб лікування багатьох хвороб та підтримання фізичної форми. Такий метод лікування існує з ще 18-го сторіччя. Спілкування з кіньми сприяє досягненню фізичної та психологічної гармонії, а верхова їзда розвиває координацію, покращує фізичну форму.

Громадська організація «Мама діє» - це спільнота сімей, які належать до вразливих соціальних категорій людей і проживають на Луганщині. Переважно, це сім'ї, які виховують дітей з інвалідністю, також до організації приналежні сім'ї багатодітні та малозабезпечені. Організація входить до складу Луганської асоціації організацій осіб з інвалідністю, яка прагне досягнення соціальної рівності та рівного доступу.
Наразі, ГО “Мама діє” реалізовує проєкт з поширення принципів соціальної єдності і рівності через організацію інклюзивних культурно-освітніх заходів за підтримки Програми ООН із відновлення та розбудови миру. В межах проєкту проводяться візити дітей з сім'ями до кінно-спортивного клубу «Віртуоз», який працює в селищі Метьолкіно Сєвєродонецької територіальної громади. В межах проєкту з дітьми працює приїжджий фахівець з іпотерапії.

«Тут діти мають можливість спілкуватися з кіньми, їх годувати, гладити, кататися. І ось це те, що називається - справжня інклюзія. Сім'ї різні, діти різні, приїжджають невеликими групами. З різним соціальним статусом, є діти з інвалідністю, є нормотипові, все разом. Тут все доступне, приїжджають, спілкуються, отримати масу позитивних емоцій, - розповідає Катерина Жукова, голова громадської організації “Мама діє”, - Спочатку ми збираємося всі на поле. Там спеціальне покриття для безпечного катання. Ми там збираємося з дітьми, потім йдемо конячок годувати, гладити. Тут можна спостерігати, це теж доставляє масу позитивних емоцій, як професійні коники тут займаються. Це теж дуже красиво, теж захоплює надихає, дарує дітям позитивні емоції».

«Ми ходимо сюди на кожне заняття, розповідає Інна, мама п'ятьох дітей, - По черзі їздимо сюди по дві людини. Дітям дуже подобається. Особливо так з кіньми: погодувати, побути верхи. Позитивні емоції, так би мовити, і у мами, і у дітей».

«Нам 5 років тому поставили аутизм. Начебто, нічого не віщувало біди, але вона у нас не розмовляла, - розповідає Наталія, яка приїхала сюди з донькою, - А потім поставили такий діагноз. У нас дитина боїться всіх тварин. Абсолютно всіх. І собаки, кошеня, хом'ячка. Ось така у нас реакція. Ми боїмося. Ми кричимо врятуйте допоможіть. Нам сказали, що іпотерапія допомагає, тому ми приїхали сюди спробувати. Думали, вона до коня навіть не підійде. Але вона подивилася, що дітки катаються. Вийшло, що з Божою допомогою ми її посадили на коня. І вона поїхала і все. Тепер постійно вдома вона кричить «конячка - кататися-кататися». Ось кінь - єдина тварина, якого вона не боїться. Це емоції, які зашкалювали через край. Я вам передати не можу».

За словами активістів, поки в Сєвєродонецьку, і взагалі в Луганській області, слабо розвинена система соціальних послуг. «Ми змушені за допомогою громадської діяльності шукати методи реабілітації дітей. В даному проєкті ми запропонували такі екскурсії для дітей та батьків. І експерти, які з нами працюють в рамках проекту, бачать багато позитивних ефектів, - ділиться Катерина Жукова, - У нас дитина була з важкою формою ДЦП, і відразу ж після першого заняття ми спостерігали, що в неї розтиснулися кулачки. У дитини гіперкінез. У дівчинки розтиснулися кулачки і бабуся каже: «Нарешті-то я можу підстригти їй нігті». А в принципі це як заняття, так дозвілля. Батьки мають можливість між собою спілкуватися, діти мають можливість спілкуватися. І ми дуже хочемо, щоб такі заняття були не тільки в рамках проєкту, а систематично на постійній основі, тому що клуб знаходиться прямо біля міста, і має можливість розвивати цей напрямок, і приймати відвідувачів, щоб усім було добре.
Іпотерапія, спілкування з кіньми, це науково доведений метод. Я не фахівець, але я бачу по своїй дитині. Вона приїжджає після таких екскурсій, і лягає, і спить прям до ранку. Щось відбувається, йде якесь відновлення, психоемоційне розвантаження. Ми хотіли би спільно з клубом розвивати цей напрям. В рамках нашого проекту ми не тільки реалізуємо ці послуги, а й вивчаємо потреби в цьому напрямку, і потреби у нас настільки високі, що у графіку занять три рази на тиждень ми розділили батьків на групи, і вони відвідують тільки один раз в тиждень. Тому що занадто багато бажаючих, занадто багато попиту на цю послугу, а пропозицій, виходить, відповідно немає».

В рамках реалізації даного проєкту ми зіткнулися з дуже великою проблемою - з відсутністю соціального таксі у нас в Сєвєродонецьку, і на Луганщині. Адже дітям, які пересуваються за допомогою крісла колісного, складно дістатися до клубу громадським транспортом.
«А коли ти викликаєш таксі, і кажеш про те що у тебе дитина інвалідним візком пересувається, таксист автоматично говорить, це подвійний лічильник. Але інвалідна коляска це не примха, це життєва необхідність. Тому така послуга необхідна для розвитку інклюзії, - розповідає Катерина, - Ось, насамперед потрібно подбати про те, щоб людина могла безперешкодно пересуватися. І ми будемо піднімати ці питання: питання соціального таксі, питання відсутності дискримінаційної цінової політики у служб, які надають ці послуги платно. Звичайно, маса питань. Це відсутність реабілітації для дітей. А якщо у дитини немає реабілітації, у неї немає шансів на нормальне здорове майбутнє. І нас, батьків, це дуже турбує. І звичайно ми проводимо різні адвокаційні компанії. У нас далекосяжні плани, і я сподіваюся на нормальне здорове майбутнє».

У найближчих планах організації максимально вивчити потреби в послузі терапевтичного напрямку кінноспортивного клубу, та розробити систему іпотерапевтичного напрямку, залучити на постійній основі фахівців.