Новий вірш сєвєродончанина Семена Перцовського

Опубліковано 25.03.2022 - 10:54

ОПАМ'ЯТАЙСЯ!

Ти, який в наше місто націлився,
Що поклали тобі у мізки?
Що страждаємо ми під "нацистами",
Що для них ми усі - кріпаки?

Що ось-ось ми Росію захопимо,
Вчити мову примусимо всіх -
Для того обійнялись з Європою.
А про Крим нам забути не гріх.

І з'явились "брати-визволителі"
Нашу землю заільняти від нас, -
Не живими були щоб, а вбитими,
Та щоб вбити не тільки Донбас.

Щоб Росію любити примусити,
"Руський світ" розширяючи свій...
Не лише ми солдату безвусому,
А Росії всй скажемо: "Стій!".

Чи не ясно, куди вас штовхатиме
Ваш закоханий в себе нарцис?
Ну який же, до бісовій матері,
В чарівній Україні нацизм!

Вишиванки , можливо, не втішили
Та пісні, що співаємо всі?
Або борщ та вареники з вишнями
Від дівчат, що завжди у красі?

Де, до дідька, нацизм той притулиться?!
Ви хоч бачили місто моє?
Є Шевченка тут, Гоголя вулиці,
Маяковського, Горького є.

І бульвар Дружби поміж народами,
І громади нацменшостей теж...
Тільки "град" б'є по нас не з природою,
А з "любов'ю" сусідів без меж.

То у Храм, де російською моляться,
Ваш, російський снаряд прилетів.
Школи ті, що із різними мовами,
Обстріляли ви, і поготів.

І дівчата стають тепер вдовами,
І дітей поховали ми вже...
Чи у вас помутилися голови?
Чорт чи янгел вас не збереже.

Ваші рідні, напевно, прокинуться,
Мабуть, скажуть війні своє "Ні!",
Та багато з вас буде в покійниках,
А Росія зав'язне в лайні.

Я не буду звертатись російською -
Жити хочеш, то вивчиш сто мов.
Всім народом посилимо військо ми,
Щоб російський нацизм не пройшов!

Є нам що захищати від ворога,
В Україні для фюрерів - смерть.
І одержать народною волею
Помсту всі "визволителі" вщерть!

Ти, який в Україну націлився,
Хто кривавий залишив в ній слід,
Припини бути поруч з нацистами, -
Не пробачить ті злочини світ.

Семен Перцовський.
Сєвєродонецьк, 2022.

* * *

1.04 Семен Перцовский прислал нам еще один стих.

НЕИЗБЕЖЕНСКОЕ

От родного уплывши причала.
Словно в пропасть, шагнувши с крыльца,
Буду жизнь начинать я сначала,
А по возрасту - так и с конца.

То есть как бы опять молодея,
Волевой доставая запас.
Ну, не важно, наверное, где я, -
Миллионы таких ведь у нас.

Да, мы беженцы в ту неизбежность,
Что разверзло вдруг жерло войны,
Но узнает пусть каждая здешность,
Как все мы, украинцы, сильны.

Мы не будем напастям покорны,
Почерневши в огне и золе.
Дали крепость нам добрые корни
В ждущей нас материнской земле.

Семен Перцовский
Северодонецк, 2022

Вибір редакції