Сєвєродонецьк. Найзапекліша точка. Дім.

Дім - це коли зробив все можливе, щоб врятувати звідси в безпеку десятки тисяч, а сам.. повертаєшся знову. Бо пенсіонери, ліки, старлінки...

Дім - це коли потім люди, які живуть під щоденними обстрілами та мають обмежений раціон на кілька днів, не відпускають тебе, доки не скуштуєш хліба. Хліба, який самі спекли із залишків борошна. Найсмачнішого хліба цієї війни. Це було 1,5 тижні тому - зараз навіть не знаю, чи лишаються в них хоч крихти...

Дім - це коли бабуся під звуки канонади простягає аркушик, а на ньому - номер телефону. "Как выберетесь - позвоните. Скажите, что живы мы". Ти телефонуєш - а на тому кінці виявляються добрі знайомі з шкільної пори. Радіють...

Дім - це коли дорогу туди, яку прозвали "дорогою смерті" небайдужі люди навпаки роблять "дорогою життя", добрі друзі (Igor Smelyansky, Вадим Шестопалов) втоплюють педаль броневичка і їдуть вперед, не здригнувшись через димлячий поруч Нафтопереробний завод чи перекинуті автівки...

Сєвєродонецьк, звідусіль несеться: попереду - найважчі дні. Втім, зробимо все можливе, щоб сюди повернутися вже скоро. Тримайтеся, Дім та його захисники!