Директор Луганської обласної філармонії Ігор Шаповалов: "Зараз мрія майже у всіх однакова – це перемога"

Луганська обласна філармонія в 2022 році відкрила нову сторінку своєї історії. Хто б міг уявити у 40-х роках минулого століття, коли розпочався шлях її створення, що доля закине колектив аж до Львова.

В 2015 році частина оркестру переїхала до підконтрольного Україні Сєвєродонецька з окупованого Луганська. Без відомого всім органу і майже без інструментів, тому що все залишилося в «ЛНР». Велику підтримку тоді виказав диригент Курт Шмід. Завдяки йому оркестр філармонії зміг не тільки виступати на новому місці з різноманітними музичними гостями зі всього світу, а і знову почав гастролювати. Україна, Європа, Японія – де тільки не вдалося побувати музикантам за цей час.

До початку активної фази війни в 2022 році колектив філармонії складався з більше, ніж 100 людей. Десь 40 з них були переселенцями, а всі інші – місцеві музиканти.

Зараз оркестр перемістився до Львова. «Сєвєродонецьк.онлайн» поспілкувався з директором Луганської обласної філармонії Ігорем Шаповаловим по те, як зараз живуть музиканти, які творчі плани мають та про що мріють.

- Розкажіть, будь-ласка, як виїжджали. Організовано чи кожен сам по собі?

Виїжджали всі окремо. Дали наказ на термінову евакуацію. Луганська ВЦА ініціювала та всіляко сприяла переміщенню філармонії. В нас була попередня домовленість у Львові з органним залом. Тому що ми передбачали такі події, продумували варіанти, де можна врятуватися від цього всього. 24 лютого декілька людей поїхали, більша частина ще залишалася, намагалась дочекатися чогось. А потім майже всі виїхали.

У Львові на зараз є 26 людей. Решта розкидана по інших містах України. Але є і ті, хто поїхав на окуповану територію. До 24 лютого повний склад колективу обласної філармонії був близько 100 людей.

- Решта артистів збирається до Львова?

Повинні ще приїхати. Бо ми отримали від керівника ЛОВЦА розпорядження про переведення філармонії до Львова тимчасове. Без зміни юридичної адреси. Тобто юридична адреса в нас ще лишається в Сєвєродонецьку. Але фактично, згідно розпорядження, ми працюємо зараз у Львові. Зараз всі ідуть у відпустку, а потім ще приїдуть до Львова музиканти. До серпня будемо мати більше розуміння, що воно буде. У Сєвєродонецьку нам нікуди повертатися, а Луганськ – то наша Батьківщина і ми самі звідти. Хочеться повернутися до рідного міста вже.

- Вдалося щось вивезти з інструментів та обладнання?

Вдалося вивезти частину інструментів та обладнання. Велика частина все-таки там лишилася. Думаю, що від того там більше нічого немає. Зараз якраз оформлюю, пишу заяву на прокуратуру про те, що втрачене, скажімо так. Коли машина поїхала, з музичного коледжу вдалося забрати інструменти, а ще в нас була репетиційна база на Сметаніна – туди машину не пустили. Почався сильний обстріл, тому вивозили те, що вдалося забрати.

В якому стані зараз будівля музичного коледжу ім. Прокоф’єва всередині, не знаю. Бачив тільки фото в мережі. Мені здається, що можна зробити ремонт й відновити. Перекриття ніби є. А що з будівлею на Сметаніна навіть не знаю. Зв’язку немає з тими територіями.

- Курт Шмід зараз контактує з вами? Чи не планує приїхати до Львова?

Курт Шмід планує приїжджати до Львова. У квітні ми були в Австрії з концертами. Він постійно бере участь в заходах на підтримку України. У Львові плануємо концерт на 3 вересня. Програму ще не визначили. Зараз для іноземців є проблема з логістикою – літаки не літають, то Курту треба кудись долітати і потім або потягом, або автівкою.

- Які творчі плани зараз?

Зараз ми проводимо репетиції і в четвер вирушаємо до Словаччини на «Pohoda Festival». Він проводиться кожного року, дуже потужний. Якраз таки класичну музику будемо представляти ми, веземо туди українську програму. Від України будуть ще «Даха Браха», Альона-Альона та інші виконавці. Тобто представлені різні жанри, ми відповідальні за класичний.

Також через брак людей ми організовували декілька різних камерних ансамблів на базі симфонічного оркестру для того, щоб проводити концерти більш мобільно. Людей зараз бракує і проводити великі концерти не завжди є можливість. Це представлено в різних формах. Один з цих колективів запросили в серпні на 4 органні фестивалі – в Луцьку, Чернівцях, Рівному і у Львові.

Наприкінці серпня, ближче до Дня незалежності, готуємо концерт оркестром за творами сучасних українських композиторів.

- З якими проблемами зараз стикаєтеся?

Зі Львом була попередня домовленість. Людей частково поселили в гуртожитках Музичної академії, частково по інших локаціях. З квартирами у Львові дуже складна ситуація. Зараз хочуть відновлювати навчальний рік з 1 вересня очно, тому багатьох попередили про виселення з гуртожитків. Зараз люди шукають собі варіанти, бо дорого коштує житло і треба приділити час, щоб знайти домівку по кишені. Так само попередив тих, хто приїздитиме до нас після відпустки, щоб вже починали шукати житло.

- Окрім творчості колектив оркестру ще всіляко волонтерить. Розкажіть про це.

Зараз волонтерством займаємося трохи менше через брак часу, бо в нас багато концертів. Тільки в червні ми дали в Коломиї, Чернівцях, Львові 8 чи 9 концертів.
Але коли ми тільки приїхали, в нас було більше часу і ми займалися розвантаженням гуманітарної допомоги, були волонтерами на залізничному вокзалі у Львові, коли тут був колапс з евакуаційними потягами з усіх гарячих точок. Цілодобове чергування. Зараз ситуація на вокзалі повністю стабілізувалася. Кількість гуманітарної допомоги теж зменшилася і не потребує стільки часу.

Є також волонтерська діяльність не тільки фізична, а й творча. Це участь в заходах, концертах, які спрямовані на збір коштів для ЗСУ. Це велика кількість концертів.
До того ж, диригент Назар Яцків, який працював з нами, пішов в тероборону і зараз знаходиться на фронті.

- Яка в Вас зараз найзаповітніша мрія?

Зараз мрія майже у всіх однакова – це перемога. Повна. До кордонів України 2014 року. По-друге, хочеться додому повернутися. Тим більше, на нас чекає нова будівля філармонії в Луганську, там є все – і обладнання, і інструментарій, і зал прекрасний, і орган чудовий німецький.

- А з тими, хто зараз в Луганську, працювали б?

Ні, це категорично. Я не знаю, куди ми їх дінемо. Хай їдуть «за поребрик». Бо там артисти взяли зброю до рук замість інструментів і ще знімали про це ролики. З такими нам не по дорозі. Добре, що прийняли новий закон про колаборантів. Я сподіваюся, що коли почнеться контрнаступ, більшість тих поїде сама. Це не колеги і це не наші земляки. Це запроданці.

Фото зі сторінок Луганської обласної філармонії, Ігоря Шаповалова, Северодонецк Times
Головне фото - В. Непран