Найяскравіші історії "SD.UA", які ви могли пропустити (листопад)

Наша редакція продовжує працювати для читачів Сєвєродонецької громади та всієї України. Ми збираємо ексклюзивні історії наших земляків, щоб надихнути інших та підтримати своїх. А головне — нагадати: хоч ми й були вимушені покинути нашу домівку й оселитися у різних куточках України та світу, все одно тримаємося разом, пишемо про успіхи, говоримо про мрії. Тож до вашої уваги дайджест історій, які точно варті вашого часу.

Житлові кредити для ВПО з Луганщини: про старт обласної програми та умови участі

Важливо: 14 листопада очільник Луганської ОВА Олексій Харченко провів пресконференцію, на якій заявив про старт обласної цільової програми житлового кредитування внутрішньо переміщених осіб з Луганщини на 2025-2026 роки. Програма розрахована на луганчан, звільнених з полону, а також ВПО з 2014 року. Вже з суботи, 15 листопада, обласна адміністрація розпочне прийом заявок. На реалізацію проєкту у 2025 році залишилося всього 1,5 місяця, тому очільник області закликав всіх, а особливо потенційних отримувачів кредитів, діяти оперативно. Детальніше про те, чому строки такі стислі, хто саме зможе отримати кредит, які умови передбачені програмою та як відбуватиметься відбір заявників — у матеріалі.

«ЄС нас кидає»: як роспропаганда підриває довіру до Заходу й що це означає для Луганщини

Антифейк: Останні тижні російські пропагандисти знову активізували стару, але дієву інформаційну зброю — улюблений наратив про «зрадливий Захід». У різних телеграм-каналах, псевдоновинних сайтах і популярних серед українців соцмережах поширюються повідомлення про те, що нібито Європейський Союз «втомився від України», «гальмує допомогу», «ділить Україну між країнами-донорами», а виділені на підтримку кошти — «марна трата». Проте моніторинг Європейської служби зовнішніх дій (EEAS) фіксує, що подібні меседжі поширюються системно, а головна їхня мета — підірвати довіру українців до партнерів і до самої ідеї європейської інтеграції. Адже коли люди перестають вірити у спільні цінності, у взаємну підтримку, тоді легше переконати їх, що Україна «сама винна» або що «ніякого майбутнього з ЄС не буде». Як саме працює цей наратив та чому тимчасово переміщені жителі Луганщини є безпосередньою цільовою аудиторією — читайте у нашому матеріалі. 

“Я на своєму місці та отримую від роботи задоволення”: операторка з Сіверськодонецька Ольга Мілашич

Наша гордість: Сіверськодончанка Ольга Мілашич вже вісім років працює операторкою на телебаченні. За цей час вона змінила три роботи: була й студійна, й “польова”.
Дівчина зізнається, що “польова” робота їй більше до вподоби. Також розвінчує міф, що ця професія “чоловіча”. До Дня працівників радіо, телебачення та зв'язку, який в Україні відзначають 16 листопада, SD.UA поспілкувався з Ольгою та дізнався тонкощі роботи.

«Кожен мурал — це окрема історія, насамперед це завжди про людей і про комунікацію»: інтерв’ю з художником з Сіверськодонецька Яном Птушко

Наші люди: Сіверськодончанин Ян Птушко за освітою юрист, а за покликанням – художник. До повномасштабного вторгнення оживляв сірі фасади міст Луганщини та Донеччини, перетворюючи їх на історії, сповнені кольору та динаміки. Роботи Яна можна зустріти і в інших містах країни: Києві, Львові, Миколаєві тощо. Нині Ян уже понад рік служить в Збройних силах України, але вільний час намагається присвячувати мистецтву. Ян Птушко в інтерв’ю «SD.UA» розповів про свій творчий шлях, особливості роботи над муралами, реакцію людей та майбутні плани в умовах сучасних викликів.

«Це значить, наша громада жива»: у Дніпрі презентували книгу сіверськодончанина Семена Перцовського

Луганщина культурна: Наприкінці жовтня цього року побачила світ книга Заслуженого журналіста України, сіверськодончанина Семена Перцовського «Придінців’я: український характер». За словами автора, вона про історію та сучасність Сіверськодонецької громади. Багатожанрова робота, у якій показані різні долі героїв, виправлені помилки істориків, викриті російські фейки та шкідливі стереотипи про сіверськодонецький край. Cемен Перцовський збирав матеріали та працював над рукописом не один рік, так само довгим і непростим був шлях до того, щоб книга вийшла у друкованому форматі. Тож нарешті жителі громади можуть тримати результати цієї кропіткої праці в руках. На початку листопада книгу презентували в столиці. 21 листопада — у День Гідності та Свободи — презентація відбулася у Дніпрі, куди також переїхала велика кількість сіверськодончан. На заході побувала й кореспондентка SD.UA.

Втілити спільну мрію після втрати коханого: історія народження пекарні пам’яті

Наші люди: У Львові вже другий рік працює пекарня пам’яті «Духмяна мрія». Двічі на рік у ній безкоштовно роздають здобу усім, хто цього потребує. Пекарню заснувала жителька Луганщини Світлана Бондаренко — дружина військового Євгена Бондаренка, який загинув на фронті під час виконання бойового завдання. У розмові з «SD.UA» Світлана Бондаренко розповіла про шлях, який поєднав у собі велике кохання, війну, біль, втрату та народження нової справи. Жінка поділилася тим, як змогла знайти в собі сили після смерті чоловіка та втілити у життя мрію, яку вони плекали разом.

Як змінювались заступники голови Сіверськодонецької МВА протягом 2025 року та куди поділися “старі”

Аналітика: Перестановки у команді заступників голови Сіверськодонецької міської військової адміністрації розпочалися з призначенням на посаду її керівника Олексія Харченка, який зараз вже є очільником Луганської ОВА. Тоді він одразу попередив щодо майбутніх кадрових змін й слова свого дотримався. Ми вже писали про це тут. Зараз Сіверськодонецькою МВА керує Євгенія Бойко. До цього, з 24 грудня 2024 року по 24 лютого 2025 року, вона працювала директоркою КП “Сєвєродонецьке агентство інвестицій та розвитку”. Потім Харченко розірвав з нею контракт та вже 25 лютого призначив своєю першою заступницею. Після того як Харченко став очільником Луганської ОВА у квітні 2025 року, Бойко виконувала обов’язки голови Сіверськодонецької МВА. Офіційно головою Президент призначив її 20 червня цього року. Євгенія Бойко пішла стопами Харченка та теж змінювала собі заступників. Зазначимо, що жодних розпоряджень про їхнє звільнення чи призначення за каденції Бойко на сайті Сіверськодонецької МВА не опублікували. Тож зміни ми моніторили через декларації та інші сервіси. Детальніше – у матеріалі. 

Від Сіверськодонецька до Португалії. Історія театру свят «Mult Tiki Taki»

Наші люди: Театр свят «Mult Tiki Taki» успішно працював у Сіверськодонецьку до початку повномасштабного вторгнення. За вісім років команда виросла до 10 учасників, зібрала колекцію з понад сотні костюмів та чималий реквізит, мала щільний графік, рекордну кількість замовлень і бронювань. Але війна змінила все. Сьогодні театр відновив свою роботу вже у Португалії. Тут у нього з’явилася нова аудиторія, а виступи португальською мовою стали затребуваними не менше, ніж удома. Якісний продукт зумів підкорити іноземних глядачів. Про шлях «Mult Tiki Taki» від Сіверськодонецька до Португалії SD.UA розповіла засновниця театру Анастасія Краснобаєва.

Кубок пам’яті Валерія Зезюліна: історія турніру, який не зупиняє війна

Гордість Луганщини: Щороку листопад приносить у Кам’янське (а раніше — у Рубіжне) Всеукраїнський Кубок з волейболу, присвячений пам’яті відомого рубіжанського спортсмена, тренера та наставника з волейболу Валерія Зезюліна. Цьогоріч турнір відбувається вже вп’ятнадцяте. Серед найвагоміших спортивних здобутків єдиного у Рубіжному майстра спорту СРСР з волейболу — срібна медаль на першості Збройних сил СРСР та чемпіонство України 1970 року в складі команди «Спартак» (Львів). Після завершення спортивної кар’єри Валерій Тимофійович присвятив себе тренерській та викладацькій діяльності, залишивши помітний слід у розвитку волейболу та вихованні кількох поколінь спортсменів. Про ідею започаткування турніру, його розвиток, переїзд до Кам’янського та про відомого батька-спортсмена виданню SD.UA розповів син Валерія Тимофійовича, Денис Зезюлін.

Як засновник мережі «Суші шишки», боєць НГУ Олексій Шишков відроджує заклад у Бучі

Наші люди: Власник та засновник мережі «Суші шишки» Олексій Шишков пройшов війну двічі. З кулінарної сфери він потрапив до батальйону «Луганськ 1», а згодом до БПОП (батальйон поліції особливого призначення) та служив там до 2019 року. Тоді він пішов зі служби й створив мережу закладів «Суші шишки», яку він втратив через повномасштабне вторгнення росії до України. У 2022 році він знову став на захист країни. Спочатку він воював у піхоті, а з 2023 року служив у 12 бригаді спеціального призначення Національної Гвардії України «Азов» начальником продовольчого пункту у батальйоні забезпечення. У серпні 2025 року чоловік втретє став батьком – у них з дружиною народилася донька Дарія. Восени цього року він звільнився зі служби, отримав грант, зібрав кошти та вирішив відродити «Суші шишки». Цього разу – у Бучі. Про відкриття він розповів нашому виданню.