Власник «Coffee Panda» Валерій Воротінцев: "Я впевнений, що ми зберемо грошей та відкриємо свою кав'ярню"

"Я впевнений, що ми зберемо грошей та відкриємо свою кав'ярню"

У Сєвєродонецьку мережа кав'ярень «Coffee Panda» була улюбленим місцем багатьох містян. Відкриття кожного нового закладу мережі її засновник Валерій Воротінцев перетворював на свято. Там були музика, кульки, конкурси, аніматори. Іноді сєвєродончани жартували, що відкриття кав'ярні було масштабнішим, ніж святкування Дня міста. І якщо охарактеризувати «Coffee Panda» одним словом, то їм буде атмосфера.

Чи вдалося Валерію після повномасштабного вторгнення російських військ забрати з собою обладнання для нової кав'ярні та зберегти свій фірмовий настрій, як іде розвиток нового бізнесу кікшерингу електросамокатів і про нові мрії, або як їх називає сам бізнесмен – цілі, він розповів «Сєвєродонецьк онлайн».

Час блискавичних рішень

Валерій згадує, що 24 лютого рішення їхати було прийнято блискавично.

«Приблизно о 5-й ранку мені зателефонував товариш і сказав, що почалося. Я спочатку не повірив, зайшов подивитися новини та переконався, що вся Україна у вогні. Мама у мене була після операції. 21 лютого її прооперували у Києві, а 23 лютого вона лише приїхала до Сєвєродонецька. Швидко зібрали речі, я проїхався містом, поглянув, що відбувається. Потім був авіаудар і ми поїхали у складі евакуаційної колони», - каже Валерій.

Матері героя довелося виїжджати з дренажами, забирати купу ліків. На руках у неї був п'ятирічний син Рєнат, брат Валерія. Сім'я розуміла, що в такому стані вона не зможе бігати по підвалах. Та й дитині там не місце.

Вирішили їхати до Дніпра. Однак робити це довелося через Чугуїв, із заїздом до Харкова, щоб забрати сестру друга. Дорога обійшлася без пригод.

виїзд з Сєвєродонецька

Рішення про те, що потрібно вивозити обладнання, прийшло тижні за два-три.

«Після 8 березня, коли перші снаряди впали на проспекті Гвардійський, я зрозумів, що потрібно вивозити. Спершу намагалися зробити це через перевізників, але виходило дуже дорого. І ми на кілька людей купили вантажну машину та знайшли водія, який їздив туди за обладнанням. Виявилося, що дешевше купити машину та вивезти своїм ходом», - розповів Валерій.

Він пояснює, що забрати все неможливо. Наприклад, якщо ви заходите в кав'ярню, то там стоять меблі, холодильник, вітрина, техніка.

«Коли ти вивозиш обладнання, то можеш забрати, наприклад, 5 кавових машин, 12 кавомолок і не вивезти холодильники, меблі. Так і виходить, що обладнання є, але це некомплект», - наголошує підприємець.

Сєвєродонецьк у вогні

Коли Валерій приїхав вивозити речі та обладнання, то виявив, що у кав'ярні на проспекті Гвардійський жили люди.

кав'ярня біля ЦУМ

Кав'ярня біля ЦУМу

«І мародерами їх назвати не можу. Жили собі та й жили. На місці виявилося, що наш бізнесчастково згорів, частково був розграбований», - згадує герой.

Він пояснює, що відновити у Сєвєродонецьку мережу кав'ярень після деокупації буде дуже складно. Тому що навіть заклади, що здаються на перший погляд вцілілими, постраждали.

кав'ярня в "Джазі" кав'ярня в "Івонін парку"

«Усім здається, що кав'ярня біля «Великої кишені» майже не постраждала. Проте коли горів торговий центр, усередині кав'ярні, хоча там й не було пожежі, але за рахунок температури все розплавилося. Навіть холодильник металевий від температури стік. Дерево стоїть у чорному стані», - розповідає Валерій.

кав'ярня біля "Великої кишені" до кав'ярня біля "Великої кишені" після

Кав'ярня біля "Великої кишені" до та після російського вторгнення

На щастя, всі співробітники мережі кав'ярень та квест-кімнат виїхали до різних міст України і зараз у відносній безпеці. Усі підтримують між собою зв'язок. Деяка частина команди у Хмельницькому бачиться майже щодня.

«Вони мені допомагають. Прагнемо нашої спільної мети. Насамперед, це закриття побутового питання. На даний момент не завжди всім вистачає коштів винайняти квартиру і купити продукти. Тому забезпечити базові потреби – найважливіше завдання», – ділиться Валерій.

Хмельницький як місце для нового старту

Задля подальшого життя Валерій обрав Хмельницький. Другим варіантом він розглядав Чернівці. Підприємець навіть влаштовував у сторіс голосування, яке місто обрати.

«Я обирав між Хмельницьким та Чернівцями. Ще у Сєвєродонецьку я збирався запускати кікшеринг електросамокатів і, провівши аналітику по Україні, ми зрозуміли, що це є оптимальні міста для цього бізнесу зараз. Але у Чернівцях дорожнє покриття не завжди дозволяє комфортно їздити самокатами. Адже бруківкою рухатися складно. У Хмельницькому більше людей, комфортніше місто, на мій суб'єктивний погляд. І вирішили їхати туди. Ще з Дніпра відправив речі на вантажне відділення і ми вирушили у нове життя», - розповідає герой.

Спочатку гостювали у друзів, там і познайомились із дизайнером, яка допомогла винайняти квартиру. Хмельницький прийняв бізнесмена і на цьому етапі він будує свій бізнес там.

«Тут мені подобається, всі ставляться з розумінням, доброзичливі. Сусіди намагаються допомагати всіляко. Люди цікавляться, як ми. Але все одно їм не зрозуміти того, що пережили ми. Вони думають, та як і ми раніше думали про луганчан: ви приїхали, ви вижили, ви молодці, але ж реально не розуміли пережитого ними 8 років тому», - вважає він.

Нині новий бізнес героя – кікшеринг електросамокатів. Валерій зізнається, що тільки починає розбиратися в ньому і зазначає, що справа, насправді, нелегка.

кікшеринг електросамокатів

«Майже 2 місяці працюємо. Розуміємо, як це влаштовано. Але повноцінно почнемо працювати з весни. Хочемо залучити більше інвестицій та поповнити парк самокатів. Тому що у конкурентів більше транспорту та моделі краще. Але наступного року, вірю, ми виграємо цю конкуренцію. Нині у нас 35 самокатів, 15 з яких зламані. Їх ламають люди, дехто знищує тотально. Наприклад, топлять в озері. Є такі акти вандалізму. Та й конкуренти не сплять. Тож дуже важко дається. Але шляхом спроб і помилок починаємо розуміти цю кухню. З'являється досвід», – підкреслює бізнесмен.

Також він обіцяє створити влог про те, як запускається кікшеринг електросамокатів. Запевняє, що буде цікаво. Бо у цій діяльності багато ситуацій, які можна показати – ті ж самі крадіжки самокатів, коли без поліції їх не знайти.

У Хмельницькому Валерій хотів би поєднати підприємців зі свого регіону. Нещодавно взяв участь у форумі «ТРИ RЕ-: REлокація, REінтеграція, REсоціалізація». За його словами, він став своєрідним нетворкінгом. Дав можливість поспілкуватися та познайомитися між собою бізнесменам.

«Я хотів би, щоб підприємці з Луганщини частіше збиралися та обмінювалися досвідом, були один одному корисні, доповнювали», - наголосив Валерій.

Що ж до програм релокації бізнесу та держпідтримки загалом, то він зізнається: це заплутаний квест, зроблений для того, щоб ти його не виконав.

«Якщо в тебе багато часу і ти дійшов до фінішу у заповненні цих нескінченних документів, то, можливо, матимеш якусь компенсацію. Ми не отримали її. Набридло витрачати час на нескінченне заповнення папірців у той момент, коли потрібно виживати», - зазначив він.

Відкриття кав'ярні – не мрія, а ціль

Звісно, підприємець мріє повернутися до кавового бізнесу.

«Це навіть не стільки про заробіток, як про бажання. Це те, що ти хочеш і любиш робити. Раніше, бувало, нервувався, хотів щось змінити. Зараз, коли приходжу до кав'ярні випити каву, розумію, як сумую за атмосферою своїх закладів. Я впевнений, що ми зберемо грошей та відкриємо свою кав'ярню. Це не мрія, це ціль», - заявляє наш герой.

кав'ярня біля "Великої кишені" до вторгнення

Зараз він готовий допомогти всім порадами, як відкрити кавовий бізнес. Каже, що люди звертаються дуже часто.

«Зараз ми готові їм допомогти. Тому що у нас є знання, як це зробити, а люди мають гроші на те, щоб відкрити кав'ярню. Усі в Сєвєродонецьку бачили мій позитивний погляд, коли я знімав сторіс та бекстейджі зі своїх закладів, люди цим надихалися. Зараз у багатьох бізнес залишився у Сєвєродонецьку. І вони хочуть щось нове відкрити. Перше, що спадає на думку – кав'ярня. І люди, думаючи у когось проконсультуватися, згадують про нас. Дзвонять щодня буквально. Іноді злюся навіть», - розповідає Валерій.

Він додає, що відкритий до діалогу. Готовий надавати консалтингову допомогу у відкритті кав'ярні. Однак дати франшизу поки що не може.

«Є співробітники, у тому числі і я, хто може допомогти запустити заклад. Щодо того, чи готовий давати можливість відкривати під своїм брендом, зараз не можу сказати. Вирішується питання реєстрації торгової марки «Coffee Panda». В Укрпатенті першим вважається той, хто подав заявку. Якщо ви подаєте її, а такого бренду ще немає, це не означає, що вас зареєструють одразу. Вони перевіряють спочатку за зареєстрованими торговими марками, потім за заявками. Коли перевірили заявки, виявилося, що за півтора місяці до того, як я подався, те саме зробила кав'ярня «Panda coffee» з Харкова. У них зовсім інші кольори, інакший логотип, але співзвучна назва. Не знаю, що зараз із ними. Але нам відмовили у реєстрації», - повідомив бізнесмен.

До повномасштабного вторгнення команді ніколи було цим займатися, вся увага була спрямована на масштабування мережі кав'ярень. Однак підприємець вважає, що питання можна вирішити, адже заклади мають несхожі логотипи, кольори, ідеї.

Зараз він вірить: все вийде, головне не здаватися. Але наголошує, що починати з нуля досить складно.

«Зараз можу сказати, що розпочинати бізнес без досвіду легше, ніж втратити свою діючу справу та розпочинати діяльність з нуля. Це як комп'ютерна гра, яку ти пройшов колись до середини, а потім збереження стерлося. І щоб пройти її знов, потрібно перші 50% зіграти спочатку. Це дуже нудно, нецікаво та дратівливо. Знаєте, помітив, що зараз у мене більше вірять люди, що оточують мене, ніж я сам. Люди в собі не такі впевнені, як у мені», - підсумував підприємець.

Фото надані героєм

Голоси відсутні