Студентка з Луганщини власноруч збирає безпілотники для українських військових

Софія Руднєва після повномасштабного вторгнення рф із Сіверськодонецька Луганської області з родиною переїхала до Луцька. Нині вона студентка Київської політехніки, навчається на спеціальності "Авіаційна та ракетно-космічна техніка". Випадковий вибір теми для наукової роботи в 11 класі привів її до волонтерського конструювання дронів — дівчина збирає безпілотники для українських військових.

Коли і чому вперше взяла до рук паяльника та скільки вже БпЛА відправила на фронт — Софія розказала Суспільне Донбас.

Софія Руднєва в 11 класі шукала тему для наукової роботи МАН. Батьки запропонували писати про дрони — з того й почалося волонтерство та допомога українським військовим, ділиться Софія.

"Вони такі: "Софія, хочеш?" Я кажу: "А хочу". З дитинства мене тягнуло щось покрутити, відкрутити. Був у мене потяг до роботи руками", — згадує вона.

Додає: тоді батьки купили для неї комплект деталей і все необхідне приладдя. Опанувати роботу з паяльником допомагав друг родини. Решту задач освоювала сама — методом спроб і помилок.
"Я ж не вміла паяти, взагалі ніколи не тримала в руках паяльник. Коли я зараз дивлюся на свої перші фото пайки для наукової роботи — це крах, мені стає сумно. Поряд не було того, хто міг би мене навчити робити це більш професійно", — каже Софія.

Проте дрон полетів, запевняє вона. Ба більше — на всеукраїнському етапі захисту наукових робіт Софія посіла третє місце.

У польоті один з дронів, який, зокрема, збирала Софія, випробували інструктори навчально-рекрутингового центру "Volyn Falcons". Луцьк, осінь 2024 року. Суспільне Луцьк

Як розповіла Софія, доля того першого дрона вирішилася несподівано. Учениця, якій старшокласниця викладала математику як репетиторка, запитала: "А що ти плануєш робити з цим дроном далі?"

З'ясувалося, що брат дівчинки воює на Донеччині. Вона запропонувала відправити безпілотник йому. Ця ідея сподобалася Софії. Незабаром військовослужбовець прислав конструкторці відеоподяку, де вона побачила, як її безпілотник уражає російську техніку.

"Те відео я часто передивлялася перед сном. Це в мене улюблена добірка відосів — влучання дронів у кацапів. Тоді мене це так надихнуло, що я подумала: якщо я можу це робити, чому б не продовжити? Вирішила відкрити збір, назвала його: "Роблю дрони сама". Це був перший збір у моєму житті" — розповіла волонтерка.

Дрон, який зібрала студентка для українських військових. Руднєва/Facebook

30 травня 2024 року почала збирати донати, каже Софія, відкрила банку на 48 тисяч гривень на чотири FPV-дрони для Донеччини. Зібрала — 56 тисяч.

"Мене дуже сильно підтримали. Для моєї аудиторії це виявилося новинкою, що от дівчина робить дрони сама. У мене вийшло дешевше закупити комплектувальні. Однак, коли на банці лишається енна сума, яка перевищує 10 тисяч гривень, — це напряму зобов'язує до наступного збору", — посміхається Софія.

Волонтерка зазначає: вона сама шукає підрозділи чи окремих військових, яким пропонує допомогу.

"На мій рідний напрямок для Луганщини збирали 80 тисяч гривень. Той збір називався "Серебрянські дрони" — для прикордонного загону. Ми його також закрили досить швидко — десь за два-три тижні і я їх швиденько спаяла", — розповіла Софія.

Софія Руднєва відправляє дрони, які зібрала для Луганського прикордонного загону за донати. Руднєва/Facebook

Загалом, каже волонтерка, зібрані БпЛА відправляла на різні напрямки — Донецький, Луганський, Сумський. Серед отримувачів — стрілецький батальйон "Тавр", 110-та окрема механізована бригада, Луганський прикордонний загін.

"Усього було 26 дронів. Мені не траплялося ще збирати апарат, що не мав би проблем — кожен дрон особливий своєю поламкою. У якогось щось не прикручується чи не співпадають отвори в рамах. Було таке, що не паялися силові дроти, дроти живлення, які йшли на батарею. Жодного разу не було без нюансів, шурупокрут зі мною постійно", — посміхається дівчина.

На один дрон, розповідає Софія, у середньому йде чотири години роботи. Її рекорд — менш ніж за годину. За підрахунками волонтерки, комплектуючі на один безпілотник коштують близько 13 тисяч гривень. Усі деталі у такий набір вона добирає й замовляє сама.

"Зараз я готуюся до збору на Starlink. Коли зроблю цей, то буде наступний — знову на дрони", — ділиться луганка.

Вона також розповіла, що стала частиною команди, яка встановила рекорд України з виготовлення антен для рацій. Разом із профкомом КПІ за добу вони спаяли 175 антен — при нормі 50 на тиждень. Усі вироби, каже Софія, потім відправили військовим.

Рекорд України з виготовлення антен-павуків. Усі вироби, після встановлення рекорду, відправили на фронт українським військовим. Руднєва/Facebook

Родина Руднєвих з рідного міста — Сіверськодонецька на Луганщині - виїхала від російських ракет 5 березня 2022 року. До цього декілька днів ховалися від обстрілів у ванній кімнаті. На Волинь вони дісталися через три доби. З собою забрали вишиванки та український стяг.
Тоді Софія ходила у 9 клас. Нині вона другокурсниця київського вишу. Як розповідає студентка, у вільний час разом із сестрою Марією — грає на скрипці, танцює традиційні українські танці, фотографує на плівковий апарат.

Цьогоріч на День Незалежності студентка спробувала відтворити український стрій — сорочку, кишеню і намисто, притаманний для Луганської області. Каже, що мріє побачити Луганщину вільною від російської агресії.

"Я не можу сказати, що мені болить, тому що коли болить — це викликає яскраву емоцію щоразу, коли ти про це думаєш. Зараз немає такого страшного печіння, яке було у перший- другий рік повномасштабного вторгнення. Це таке тихе "перебирання струн". Луганщини немає в мене у фізичному стані — я не можу туди повернутися, але я маю її десь глибше. І звідти ніколи ніхто не зможе її забрати", — каже Софія.

Софія Руднєва в українському строї, який вона відтворила за зразками одягу та прикрас Луганської області. Руднєва/Facebook

Нині в інституті вона веде гурток пайки для студентів-першокурсників, навчає їх тримати в руках паяльник і працювати з припоєм.

"Мені все життя бракувало викладача в тому, що мене цікавило. Я всьому вчилася сама: співати, грати на гітарі та фортепіано, паяти. Тому зараз я хочу бути наставником для інших. У мене вже другий потік першого курсу. Вони прекрасно паяють, я страшенно ними пишаюся", — зауважила Софія.

На думку луганки, не дрони кардинально змінюють ситуацію на фронті, але за їхньої відсутності було б гірше.

"Не хочу перекладати все геройство цієї війни на дрони, бо ними треба керувати. Це все одно справа рук людей, операторів. Найголовніше — вони допомагають зберегти особовий склад, життя наших військових, а це найцінніше", — підсумовує Софія Руднєва.

Читайте також: "Перше, що поклали до валізи": близнючки з Сєвєродонецька показали прапор, який привезли з собою до Луцька