Як ЗСУ відійшли від Золотого та оминули оточення

Під час відходу із Золотого вдалося запобігти трагедії рівня Іловайська та Дебальцевого. Про це розповіли у Луганській ОВА.

У червні Збройним силам України загрожувало оточення, але практично із кільця вдалося вийти з мінімальними втратами.

За словами командира першого механізованого батальйону 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Сергія Мазорчука, з його підрозділу вийшли 350 бійців, з інших – близько півтори тисячі. Під час виходу в його батальйоні загинули лише три військовослужбовці, п'ятеро отримали поранення. Трагедії вдалося уникнути.

“У кінці червня батальйони 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила та 57-ї окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка виходили з району Золотого – Гірського. Тоді росіяни з обох боків оточували українське військо. Наші позиції були під постійним прицілом великої кількості артилерії з боку росіян. Також досить часто вони використовували авіацію”, - згадує Сергій Мазорчук.

Коли росіяни взяли Новотошківське, ЗСУ були змушені перегрупуватися і розвернутися лівіше. Якщо до того наші військові утримували п'ять кілометрів, то після маневру прийшлося майже десять. Далі окупанти взяли Світличне, Нижнє і вийшли до Тошківки. На початку червня вже й Попасна, яку ЗСУ мужньо обороняли більше трьох місяців, опинилася під контролем ворога.
Після Попасної росіяни захопили Комишуваху і Врубівку. Тож, 19 червня, коли відбувся прорив у Тошківці, стало зрозумілим, що потрібно залишати Золоте через загрозу кільця. Тоді міг трапитися ще один Іловайськ або Дебальцеве. 20 червня вже було розпорядження відходити через Гірське.

Справа у тому, що у Тошківці є терикон, де росіяни тоді зайняли кругову оборону і фактично перегородили центральну трасу, якою українським бійцям підвозили допомогу. Залишалася тільки польова дорога протяжністю десять кілометрів.

Українські бійці намагалися їхати через Новоіванівку, де залишалася підконтрольною частина дороги. Тоді ж хотіли евакуювати наших поранених. Їхали двома машинами й потрапили під артилерійський обстріл. Одна машина згоріла. На щастя, всі залишилися живі. Після того почали планувати для виходу іншу дорогу.

Під час відходу із Золотого спочатку зайняли оборону на околицях Гірського. Це був підготовчий етап виходу в бік Лоскутівки – Лисичанська. Але того ж дня росіяни здійснили просування по польових дорогах і вийшли в селище за два кілометри від Лоскутівки. Тоді коридор залишався лише у чотири-п'ять кілометрів.

Виходили вночі у кілька етапів. У період з 20:00 21 червня підрозділи вже почали помалу відтягуватися з Золотого – Гірського. Піхота їхала автомобілями “Пікап” кілька кілометрів, а далі йшли пішки до Лисичанська орієнтовно 17-20 кілометрів. Групи нараховували не більше сорока людей.

О 03:20, коли почало світати, на позиціях ще залишилася техніка і 70 військових. Це була остання група – піхота виходила на броні. Усіх на техніці не вивозили, бо колону зазвичай обстрілює артилерія. Техніку теж виводили двома колонами. Зробили маневр, який мінімізував вплив ворожої артилерії по колоні.

Далі між Вовчоярівкою та Лоскутівкою знову потрапили майже в оточення. У ЗСУ був на позиції танк у якості вогневої засідки. Він встиг підбити три танки та один БТР противника – завдяки цьому вдалося вийти.

До речі, у день виходу ЗСУ росіяни зайшли в Лоскутівку і кільце закрилося.

Як повідомлялось раніше, 22-річний військовослужбовець ЗСУ ат випускник Луганського кадетського корпусу Гліб з Сєвєродонецька збив два російських літака.