В Дніпрі простились з сєвєродонецьким військовим Андрієм Жидковим

Побратими, родичі, близькі друзі та земляки провели в останню путь військовослужбовця ЗСУ, луганчанина та сєвєродончанина Андрія Жидкова. Церемонія відбулась в Дніпрі 9 листопада.

Андрій Жидков був відомим науковцем, підприємцем, розробником, але після повномасштабного вторгнення росії став на захист України.

Він загинув 4 листопада під час виконання бойового завдання, коли позиції українських захисників на Донеччині накрили ворожі гради.

Під час церемонії прощання, знайомі та друзі поділились спогадами про Андрія.

“Сьогодні ми прощаємось з видатною людиною, луганчанином, сєвєродончанином, людиною з великої літери, яка поклала своє життя, захищаючи рідну землю. Андрій Жидков дуже багато зробив для громади та для нас усіх. Він віддав найголовніше - своє життя. Вічна пам’ять герою”, - сказав голова Сєвєродонецької ВЦА Олександр Стрюк.

“Загинув справжній друг, побратим, товариш, з яким у нас було дуже багато планів. Невчасно Андрюха пійшов. Є ще велика кількість нечисті на українській землі, яку треба чистити. Нас лишають кращі”, - сказав земляк загиблого Сергій Шакун.

“Андрій Жидков - випускник 42-ї школи міста Луганськ. Я пам’ятаю його, як старанного, відповідального учня, гідну людину. Згодом він став доцентом, кандидатом наук, викладачем Східноукраїнського національного університету. Ми спілкувались з ним по робочим питанням. В 2014-му році Андрій зашов на кафедру, забрав усі носії інформації, жорсткі диски і виїхав до Сєвєродонецька. Я підтримував з ним зв’язок і можу сказати, що це людина, яка ставилась до України з великою гордістю та пошаною”, - пригадав шкільний вчитель Андрія Жидкова Сергій Натюсов.

“Я з ним познайомився у 2015-му році. Андрій був взірцем чоловіка та українця. Разом ми робили буржуйки, станини для кулеметів, ремонтували військову техніку. Я можу сказати, що Андрій - це той чоловік, завдяки якому ми зробили більше. Він був чудовим організатором, саме тією скелею, навкруги якої ми зібрались до бою.

Ці сім років ми займались волонтерством, Андрій викладав, багато спілкувався з учнями. Він допомагав людям з особливими потребами, разом ми будували пандуси. Андрій є тим, хто вчить, як бути людиною. Справжньою людиною. Справжнім українцем. Це та людина, яка мене навчила носити вишиванку та бути українцем”, - поділився спогадами військовослужбовець ЗСУ Олександр “MAG”.

“З самого початку війни Андрій прийшов до нашого ТРО, в нашу військову частину та до останнього боронив нашу землю. Андрій все своє життя присвятив молоді. Навчав молодь та захищав її з автоматом в руках. Він багато зробив для Луганщини та назавжди залишиться в наших серцях”, - розповів представник територіальної оборони Луганщини.

“Андрій загинув, як герой. Ми з побратимами були там під час виконання бойового завдання. На жаль, ворожі “гради” зробили своє. Я вірю, що герої не вмирають. Вибач, командире, що не зберегли”, - розповів бойовий товариш Андрія Жидкова.

Військові капелани провели молебен за загиблим.

За словами сестри Андрія Ольги Жидкової, тіло героя кремують та після визволення Луганщини поховають на рідній землі.

Наша редакція висловлює співчуття родині і подяку Герою. Вічна пам'ять.