“Хочу побажати всім сили вистояти!" - Курт Шмідт про Сєвєродонецьк, війну та плани повернутися в улюблене місто

Відомого австрійського композитора та диригента Курта Шмідта знають і люблять на Луганщині. Почесний професор Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, почесний диригент академічного симфонічного оркестру Луганської обласної державної філармонії  - маестро більше двадцяти років присвятив концертній та освітній діяльності в Україні. Автор твору “Сєвєродонецька весна” став улюбленцем містян. Концертна зала аплодувала стоячи, коли пан Курт виходив на сцену Сєвєродонецького коледжу культури і мистецтв імені Сергія Прокоф'єва. Яскравий, харизматичний австрієць закохав у себе громаду. Ми не могли оминути увагою видатного діяча, адже не уявляємо рідного міста без пана Шмідта. Про другу евакуацію оркестру Луганської обласної філармонії, війну і допомогу, а також про те, чи уявляє маестро свій виступ у понівеченому місті - він розповів "Сєвєродонецьк онлайн".

“Сєвєродонецька зима” - пан Курт про 24-те лютого

“Можна сказати, що я на чверть українець, я себе так почуваю, тож звістка про початок повномасштабного вторгнення 24 лютого стала для мене катастрофою”.

Я дуже багато років був з оркестром в Сєвєродонецьку, це для мене, можна сказати, теж Батьківщина. Звістка про повномасштабне вторгнення мене ошелешила. Особливо, зважаючи на те, що наш оркестр був не просто змушений переїжджати вдруге, а для нього була реальна загроза існування. Для мене все це стало жахливою новиною. Ніхто не міг подумати, що так станеться, хоча, дійсно, були передумови. Стійке передчуття того, що щось може трапитися. Але те, наскільки все буде катастрофічно і в якому обсязі відбудеться напад путіна та росії  - ніхто не міг уявити такого. Директор оркестру Луганської обласної державної філармонії Ігор Шаповалов також був такої думки. Звісно, був план на такий випадок, щоб оркестр евакуювали разом, але, на жаль, цього не сталося, як було заплановано. Бо обстріли Сєвєродонецька почалися раніше. Вони були масованими. Кожному довелося виїжджати в такому аварійному форматі, хто як міг.

Австрія - Україна. Про допомогу та облаштування на новому місці

“Моя безпосередня підтримка українців почалася в березні. Я почав контактувати людей, організації, друзів які були, щоб, в першу чергу, надати певну фінансову підтримку оркестру”.

Перважна більшість людей після довгої, складної евакуації переїхала до Львова. Вже звідти прикладали всіх зусиль, щоб й інші музиканти могли до них приєднатися, щоб зібралися в одному місці. Тож наразі у Львові знаходиться велика частина складу колективу оркестру. Для цього була організована перша суттєва підтримка в березні. Потім, другим етапом, була підтримка, коли у квітні у мене був ювілейний концерт і мені вдалося близько десяти музикантів запросити до Відня на мій концерт, щоб вони були представлені тут саме як Луганський симфонічний оркестр. І вже для мого ювілейного концерту робилися дуже великі пожертви від усіх друзів саме на підтримку оркестру. Вони приїхали і отримали гроші.

“Коли ще не зібрали значну кількість оркестру, то музиканти грали в групах камерними оркестрами: струнний квартет, квінтет, духові. Виступали з публічним концертами. Музика - це як бальзам для душі”.

Все це було важливо як і для самих музикантів, так і для публіки, тож починали роботу в камерних групах, а потім вже більшим складом отримали можливість грати в органному залі філармонії у Льові. Саме там тепер і виступає оркестр. Десь половина його складу з Сєвєродонецька переїхала до Львова, інші вакансії були набрані з біженців з інших оркестрів. Як раз я був на початку жовтня у Львові і сам зміг переконатися, що оркестр в прекрасній формі, тобто чудово грає і продовжує роботу.

“Я став свідком того, що від початку війни дуже багато людей з різних регіонів України переїхали в Польщу, Німеччину, інші країни. Австрія теж виказала велику підтримку українській громаді”.

Мій офіс знаходиться недалеко від головного вокзалу і я бачив, як прибували переповнені потяги, як все було організовано, була постійна підтримка. Також в мене є багато друзів, хто розміщував у себе українців і наших друзів з Сєвєродонецька. Тож було безліч людської допомоги.

Про тенденції в світі музики: відмова від виконання російського класичного репертуару

“Я не маю такого однозначного бачення з цього приводу. З одного боку я розумію тих людей, які кажуть, що зараз не потрібно виконувати твори російської музики чи ставити вистави. Але я завжди намагався робити все, щоб музика була поза політикою”.

Працював з усіма політичними партіями, силами в тому ж Луганську незалежно від того, хто це був, просто сам не був прибічником жодної з них. Просто отримував від них підтримку творчості. В Сєвєродонецьку так теж було. Не вважаю, що Чайковського можна прив'язати до нинішньої ситуації. Навіть кажуть, що він написав одну зі своїх симфоній десь біля Львова. Може, треба передивлятися історію, як саме все це подавати, але я не однозначно проти, щоб зараз виконувати цю музику.

Спогади про Сєвєродонецьк та перспективи повернення в улюблене місто

“Перший мій спогад про Сєвєродонецьк - це 9 травня 2015 року. Було святкування на головній площі, такий концерт на відкритому повітрі. І я побачив квітучі каштани, і дуже багато людей, які були щасливі, хоча, це майже лінія фронту”.

 

Було так все спокійно, затишно і та радість від спілкування з мистецтвом, від музики  - вона була відчутна. Люди відгукувалися дуже щиро, слухали живе виконання. Потім ті спогади мене переслідували й на інших концертах. Я був десь 5-6 разів на рік у Сєвєродонецьку, грав для людей і ось завжди цей флер: енергетика і радість від того, як публіка сприймає нашу музику. Ресторан “Едем” ще, наприклад, згадую. Одне з найулюбленіших місць… Щоб борщ поїсти… Коледж мистецтв, концертний зал - все це було дуже боляче потім бачити, як все зруйнували, дуже важко дивитися.

“В мене є кілька творів присвячених місту: “Сєвєродонецька весна”, “Війна і мир”, на яку надихнули події 14-го року, а ось твір на перемогу ще попереду. Буде перемога - обов'язково напишу!”

З приводу того, чи готовий я приїхати в зруйноване місто - трохи не готовий до такого питання. Буде важко… Емоційно… Але, скоріше за все, звісно, за умов миру, приїду навіть у зруйноване місто. Думаю, буду готовий.

Що робити для перемоги?

“Я думаю, українці самі відчувають, що саме потрібно робити для перемоги і роблять це якнайкраще!”

В мене було таке відчуття, коли я був у Львові. Наприклад, люди відчувають, що мистецтво і саме музика дає сили, дає надію, тому кожного дня, скільки я там був, органний зал був повен. Концерти грали якщо не два рази на день, то, мінімум, раз на день. За моїм досвідом, це теж дає сили і надію на майбутнє .

Про плани і натхнення

“Моє життя складається переважно з музики”

Звісно, мене надихає музика. З найближчого - музикальный конкурс в Турції, в Ізмірі. Потім в січні плануємо два концерти в Японії. Поїдемо в Токіо, Йокогаму. Будемо виконувати “Реквієм” Моцарта який я присвячу українцям… Моє життя - це музика і, як я казав, вона дає мені силу і натхнення.

Побажання Сєвєродонецькій громаді

“Хочу побажати всім сили вистояти. Сили і віри!”

Хоча знаю, як це важко… Віри в те, що буде справедливість Божа. Розумію, що наразі складно в це вірити, але дає трохи надію те, що Україну підтримує весь світ. Тому перемога обов’язково буде і обов'язково потім буде відновлення всього зруйнованого, не тільки ресторану, коледжу, а всього міста. Звісно, це потребуватиме чимало часу, але треба вірити в справедливість і нашу перемогу!