Дитину ображають через мову у школі? Як діяти: поради від психолога

Які поради можна дати дитині, яку ображають діти у школі через мову?

Дитяче середовище, якщо говорити про вік від 6 до 10-11 років, досить м’яке у питаннях прийняття дітей з відмінностями, будь-якими особливими освітніми потребами чи фізичними, включно з різномовним середовищем. Діти просто сприймають таких же, як вони, зближуються за певними видами діяльності, грають, навчаються разом. Якщо надати дітям умови для розвитку, навчання, гри, то не буде й місця для агресії та цькування. Тим паче, якщо є спеціаліст-дорослий, який організовує їх діяльність. Бо саме дорослий є тим флагманом, на якого рівняються діти.

Отже, дітям в першу чергу треба запам’ятати наступне:

1. Усі діти заслуговують на середовище, яке задовольняє їхні потреби бути здоровими, відчувати себе безпечно, захищено від будь-яких проявів жорстокого поводження, нехтування з боку дорослих, однолітків.
2. Усі діти незалежно від мови, статті та інших відмінностей є рівними у своїх правах.
3. Повага – це основне правило, за яким і з позиції якого треба розмовляти з іншими, не важливо який вік вашого співрозмовника.
4. Якщо тебе ображають, звернись до дорослого, який є поряд. Якщо дорослий не реагує – звернись до іншого дорослого, який також є поряд. Вони відповідають за твою безпеку!
5.  Діти не несуть відповідальності за своїх батьків. Ми не обираємо місто, де ми народжуємося, ми не несемо відповідальності за дії батьків і не винні у тому, що зараз в Україні йде війна. 

Говорять, що зміна середовища викликає стрес у дітей, у тому числі зміна мовного середовища. Дослідження свідчать, що зміни у середовищі, як-от переставляння меблів чи зміни у розкладі дня, у способі надання інструкцій або проведенні рутинних процедур, збільшують можливості для формування прийнятної поведінки та ефективно зменшують імовірність труднощів із поведінкою (Чендлер та ін., 1999; Дулі, Вілченскі й Торем, 2001; Мартенс, Екерт, Бредлі й Ардоін, 1999).

Як краще повести себе батькам?

Батьки дуже переживають за своїх дітей і це нормально.

«Ми хочемо, щоб наші діти гралися та навчалися у колі друзів, залучалися до життя громади і не відчували тиску через мову. Що нам робити?» - питає моя знайома мама.

Давайте розберемося, за що варто хвилюватися, а за що ні. Отже, треба зрозуміти, що діти у зміненому безпечному середовищі за підтримки фахівців почуваються добре, вони мають величезний ресурс для адаптації та мають гарну психічну гнучкість! В ситуаціях, коли дитині не загрожує небезпека, я раджу батькам зосередитися на своїх переживаннях. А далі порадити можна наступне:

1. Комфортне, емоційно підтримуюче, стимулююче середовище забезпечує кожній дитині інтерес до пізнання, сприяє навчанню, співпраці й особистому розвитку. Тож, перш за все, подбайте як батьки, щоб у дитини був доступ до такого середовища!
2. Трансляція агресії, не гнучкості, не прийняття та жорстокого поводження перед дитиною викликає накопичувальний ефект. Діти дуже сильні, а ще дуже легко переймають поведінку оточуючих, особливо близьких, і негативну також.
3. Не накручуйте своїх дітей, не робіть з них воїнів і поліцію моралі, вони просто діти!
4. Намагайтеся уникати різкої або категоричної оцінки тих, хто розмовляє іншою мовою.
5. Треба пояснювати, що для вас значить поняття «рідна мова» і чому ви самі обираєте розмовляти/ чи не розмовляти тією чи іншою мовою. Це про цінності. Пояснюйте дітям різнобарвність нашого світу.
6.  Щеплюйте любов до мови через читання гарної дитячої літератури. Показуйте власний приклад.

Який вплив це може спричинити у подальшому житті?

Якщо це не булінг, а його просто розпізнати за ознаками системності, агресивності і вкрай неприємної поведінки однієї дитини або групи дітей по відношенню до іншої дитини, то складнощі вирішує атмосфера співпраці й інклюзивного безпечного середовища. Якщо дитина потрапляє в таке середовище, де вона відчуває себе емоційно захищеними, то це дуже круто! У середовищі співпраці діти знають, що інші подбають про те, щоб вони теж зробили свій внесок, і що всі разом вони створюють співтовариство. Як наслідок, у них розвивається почуття належності до колективу. Не варто залишати дитину там, де вона постійно плаче, має істерики, починає погано себе почувати.

В інклюзивному середовищі (не тільки освітньому), діти мають багато можливостей для соціальної взаємодії зі своїми однолітками. Однак простого перебування дитини у групі недостатньо. Вихователі мають сприяти спілкуванню і взаємодії між дітьми, які розмовляють іншою мовою та їхніми однолітками.

Але давайте все ж таки і не забувати про те, що для кращої соціалізації у середовище та для адаптації дитини до нього потрібно вчити мову, якою розмовляє більшість!

Також ми розповідали як уникнути шкідливого впливу стреса та навчитися розслаблятися.

Світлина - pixabay