Директор ліцею з Луганщини загинув, захищаючи Україну

8 жовтня 2022 під час бойового завдання загинув педагог та військовий з Луганщини Віктор Шулік. Він пішов захищати Україну не один, а разом із сином Денисом, теж учителем.

Спогади про Віктора Шуліка опублікувала Луганська ОВА.

“Віктор Шулік до повномасштабної агресії очолював Попаснянський ліцей №1. Дехто сказав би – «до війни», але директор так би навряд чи висловився. Просто тому, що з вікон його ліцею відкривалась панорама окупованої Кадіївки (колишній Стаханов), звідки періодично прилітали снаряди.

Одного разу в стіну ліцею влучила «градина». Пробоїну залатали, а поруч французький художник намалював… величезний пролам, в якому відчайдушне дівчисько безтурботно гойдалося на тлі блакитного неба…

Хоч що кажуть про Донбас і його промосковські настрої, у Попаснянському ліцеї виховували справжніх українців, мало того – воїнів. На одній зі стін у вестибюлі висів стенд з історії українського війська, де фотографії вояків різних епох розмістились під написом-гаслом:

Солдат – це професія.
Боєць – риса характеру.
Воїн – стан душі.

І підпис: Полк «Азов». Це сьогодні «азовці» – беззаперечні герої. Тоді ставлення до полку в українському суспільстві було, м’яко кажучи, неоднозначним.

«Він директором школи був років десять, може, більше. Хороша людина. Його любили діти, поважали в колективі, серед колег. Багато проєктів реалізував з 14-го року. І з дітлахами, і з учителями. Багато співпрацював з міжнародними організаціями, багато реалізував проєктів по дітях – вони й у театрі грали, і за кордон їздили, і багато проєктів на території школи здійснили: мурали, ремонти… Дуже активний був – і як людина, і як директор».

Це слова іншого попаснянина, керівника Сєвєродонецької райдержадміністрації Романа Власенка. Одна з фотографій на сторінці Власенка в Фейсбуці підписана досить характерно: «Доброго дня! Ми з України! Попаснянських бандерівців вам у стрічку! Давно не був так близько до дому! Дякую за службу родині Шуліків!»

«Бандерівці» на фото поруч із автором – Віктор Григорович і його син Денис, всі троє – в одностроях і бронежилетах.

Так, Віктор Шулік пішов захищати Вітчизну не один – разом із сином Денисом, теж учителем.

«Наприкінці серпня на загальній освітянській конференції ми слухали його звернення з окопів, він бажав скорішої Перемоги і все робив для її наближення… Віктор Григорович понад 30 років дарував маленьким попаснянам знання з історії… справжньої української історії».

Це вже про директора ліцею говорив очільник Луганщини Сергій Гайдай. Його пост був присвячений загибелі Віктора Шуліка.

«З початком війни Віктор Шулік разом зі своїм сином, теж вчителем, Денисом пішли захищати країну. Після Перемоги хотіли відновлювати рідну Попасну, яку знищив ворог. І знову відкрити двері ліцею №1. Віктор Шулік загинув. Сина з численними пораненнями доправили до шпиталю», – повідомив тоді Сергій Гайдай.

Сьогодні вже відомо, що Денис Шулік пройшов курс реабілітації і вже повернувся на передову.

Смерть наздогнала воїна й педагога Віктора Шуліка 8 жовтня, за тиждень після українського Дня вчителя і всього за три – до Міжнародного.

«Війна триває за долю і за душі людей, за душі тих самих дітей, яких ми з вами навчаємо. Тому виховуємо патріотів, працюємо над активним формуванням громадян з активною життєвою позицією і робимо все для того, щоб здолати ворога. Я бажаю вам у цьому навчальному – нелегкому – році здоров’я, бажаю зберегти своє життя, творчості, всього найкращого. А всім нам – перемоги. А ще – повернення всіх рідних», – казав Віктор Шулік, стоячи в окопі”.

Нагадаємо, сєвєродонецькі журналісти поділились спогадами про прикордонницю Нелю Доценко.