“Українці все витримають та переможуть”, - 101-річний ветеран Другої світової з Сєвєродонецька

У 2023-му сєвєродончанину Євгену Драгомирецькому виповнився 101 рік. За своє життя йому видалось попрацювати на автомобільному виробництві в Одесі, служити мінометником в Криму, опанувати професію лікаря та очолити онкологічний диспансер.

Наразі Євген Драгомирецький - переселенець. Після початку повномасштабного вторгнення росії він із Сєвєродонецька виїхав до Вінниці. Ветеран поділився з журналістами спогадами про Другу світову, про те, як став лікарем та своєю вірою в перемогу України.

“До війни я працював токарем в Одесі, на заводі, що виробляв деталі для легкових автівок. Потім потрапив до Ялти, там готували мінометників. Коли повернувся до Одеси, виявилось, що німці ведуть швидкий наступ, тому нас пішим строєм відправили до Миколаєва”, - згадує Євген Драгомирецький.

У районі Дніпра він вперше потрапив під обстріл, частково втратив зір від яскравого спалаху. Побратим допоміг тоді хлопцю та відвів до медиків. У січні 1942 року на Волховському фронті одного дня привезли чисту білизну і наказали терміново переодягнутися. Євген Христофорович нахилився за одягом, а коли підняв голову, побачив у дереві поруч величезний отвір. Трохи згодом, 13 лютого, він отримав поранення руки.

“Пам’ятаю, було дуже холодно. Десь -35 градусів. Ситуація складалась важка. З одного боку на нас наступали, з іншого вели обстріл. Ми рухались промерзлою річкою, і тут я відчув поштовх у руку. Навіть болю спочатку не відчув, побачив кров, зрозумів, що мене поранили. На щастя, поруч проїжджав на санях наш їздовий, доставляв міни. Він мене побачив, обробив рану та доправив до шпиталю.

Руку хотіли одразу ампутувати. Я кажу: “в жодному разі”. Підписав відмову від операції. Добу я провалявся без свідомості, а потім мене направили на лікування в Улан-Уде. Лікували дуже довго, я захворів на гепатит, рана дала інші ускладнення. Та все ж руку вдалось врятувати”, - згадує ветеран.

Після виписки зі шпиталю Євген Драгомирецький отримав другу групу інвалідності та залишили до кінця війни працювати в лікарні. Його бойовий вклад в перемогу над нацизмом у Другій світовій війні відзначили орденами “За мужність” та “Вітчизняної війни”, а також 15 медалями.

“Після перемоги я повернувся в Україну та пішов навчатися до медичного інституту. Розумів, що з пораненням руки на завод повернутись не зможу. А коли відучився, за направленням переїхав працювати на Луганщину”, - розповів Євген Драгомирецький.

У 1956 році він приїхав до Первомайська, потім його перевели до лікарні Гірського. А з 1963 року чоловік почав працювати в Сєвєродонецьку. Згадує, що туди його якось запросили на консультацію, він зустрів однокурсників та й залишився жити в місті.

Згодом почав займатися онкологією. Це стало для Євгена Христофоровича справою всього життя. Багато років працював у онкодиспансері, був його завідувачем. Саме доктор Євген Драгомирецький одним з перших став застосовувати для лікування раку шкіри кріотерапію. У 2000 році, у віці 78 років, він пішов на заслужений відпочинок.

Син Євгена Христофоровича продовжив сімейну справу, закінчив Луганський медичний інститут та також працював лікарем-онкологом у Сєвєродонецьку. Разом з батьком у них понад 100 років онкологічного стажу.

У 2021 році Євген Драгомирецький отримав звання “Почесний громадянин міста Сєвєродонецька”. До початку повномасштабного вторгнення рф залишався в місті, яке згодом окупували росіяни. Цього року день перемоги у Другій світовій війні він зустрічає вимушеним переселенцем.

“Це ми тоді відвоювали перемогу, своєю кров’ю, своїми силами, своїм бажанням. Я воював поруч з іншими українцями. І зараз я бажаю всім нам перемоги. Українці все витримають та переможуть. Слава Україні!”

Фото Луганської ОДА