«Ми не маємо права скласти руки»: засновниця благодійного фонду «Луганщина в дії»

Благодійний фонд «Луганщина в дії» народився восени 2022 року на Волині. Його заснувала родина небайдужих переселенців з Луганщини, яка, попри складні життєві обставини, знаходить сили та ресурси, щоб допомагати іншим.

«Сєвєродонецьк онлайн» поспілкувався із засновницею благодійного фонду пані Тетяною про підтримку переселенців-земляків у Луцьку, допомогу військовослужбовцям та поїздки на деокуповані території.

«Допомога йде саме туди, куди потрібно»

Пані Тетяна та її чоловік пан Микола – переселенці з Рубіжного. Родина з 2014 року плідно допомагала українській армії. З початком повномасштабного вторгнення також не залишалася осторонь. Наприкінці лютого 2022 року, коли росіяни окупували фермерське господарство чоловіка, подружжя виїхало у Святогірськ. Там вони розвантажували гуманітарну допомогу, плели сітки. Однак пробули там недовго - після прильоту ракети родина не стала ризикувати своїм життям та попрямувала на Волинь - у Луцьк. Та й там вони на місці не сиділи, познайомилися з волонтерами та продовжили робити свій вклад у перемогу.

Робота фонду

«Чимдалі ми волонтерили, тим частіше бачили, що до хлопців не доходить допомога у повному обсязі. Її більше дерибанили», – говорить пані Тетяна. Тому разом з чоловіком вирішили власними силами шукати підтримку та їздити на схід на своєму транспорті. Але вже офіційно, щоб була можливість залучити якомога більше ресурсів. Так і виник благодійний фонд «Луганщина в дії».

Завдяки відкладеним коштам, родина змогла придбати три автомобілі, на яких здійснює усі поїздки.

«Ми тратили свої кошти, самотужки їздили, це займало більше часу, проте розуміли, що допомога йде саме туди, куди потрібно, тим, хто її жодного разу не отримував», – говорить співрозмовниця «Сєвєродонецьк онлайн».

Доставка допомоги

Волонтери інколи відкривають збір коштів у соціальних мережах. Однак, за словами засновниці фонду, люди неохоче донатять.

«Нещодавно ми їздили до військових з дуже потужною допомогою. Потрібно було покрити витрати на дорогу – 12 тис. грн. Ми з такими зусиллями назбирали 8 тисяч, а решту, як завжди, доклали самі. Я два тижні день у день робила дописи, я не те, що писала, а просто канючила, інакше й не скажеш… Люди дуже мало підтримують донатами», – розповідає пані Тетяна.

Робота фонду

Заряджаються позитивом від військових

Від військових, говорить волонтерка, надходить багато запитів. За можливості волонтери особисто привозять все необхідне, однак частіше передають поштою.

«Від батальйону, що несе службу на Кремінському напрямку, надійшов запит. Потрібні грязьова гума, комплект якої коштує 17 тис. грн, набори ключів, домкрат на 20 тонн. Місяць чи півтора тому ми купляли два таких домкрати на 8 тонн. Волонтери пригнали авто, і хлопці намагаються його комплектувати», – розповідає пані Тетяна.

Серед потреб на фронті – хімічні грілки, шкарпетки, портативні обігрівачі, що працюють від газових балонів (як від малих, так і від п'ятилітрових). Їхньою перевагою є відсутність чаду.

«Ми заряджаємося від військових позитивом і бажанням працювати. Вони настільки позитивно налаштовані, що ми, повертаючись від них, не маємо права скласти руки. Ми не маємо права не працювати, – говорить пані Тетяна. – Усі ідемо до однієї мети. Є бажання чи немає – ми мусимо. У хлопців є вдома родини, їм також хочеться бути вдома, а вони боронять нашу землю».

Робота фонду

Допомога цивільним

Окрім допомоги військовослужбовцям, фонд спрямував свою увагу на підтримку цивільного населення. Деякий час волонтери опікувалися Лиманською громадою, після звільнення волонтери їздили у Лиман і роздавали місцевим, які виходили з укриттів, допомогу.

«У Лиманській громаді, у с. Дробишеве, мешкає бабуся. Вона весь час перебувала в окупації, і коли їй окупанти казали «Добрий день», вона відповідала «Слава Україні». Вона не брала жодної гуманітарної допомоги від них. Вона вижила в окупації, дочекалася України. Це ще раз доказує, що українці незламні, ми вистоїмо і все буде добре!» – говорить переселенка.

Осторонь не залишився фонд і після підриву Каховської дамби. Там, у Білозерівці та Антонівці, волонтери роздавали людям ковдри, ліки, шкарпетки, спідню білизну, воду, продукти та хліб з Німеччини, що не псується впродовж довгого часу.

Наразі фонд підтримує переселенців з Луганщини, які проживають у Луцьку. Проводить майстер-класи та заходи для дітей, надає гуманітарну допомогу у вигляді гігієнічних та продуктових наборів.

Робота фонду

За словами засновниці, благодійний фонд плідно співпрацює з Львівською духовною семінарією Святого Духа УГКЦ, а через неї з донорами з Італії та Німеччини, які доставляють допомогу в Україну.

Підтримку фонду також надають благодійний фонд «Medical in action» та Canada Ukraine Foundation.

У планах благодійного фонду проведення юридичних консультацій (у команді вже є юристка, яка готова надавати безкоштовні послуги) та відкриття хабу для зустрічей переселенців-земляків. Наразі для цього волонтери підшукують грантові проєкти. «Я знаю, як важко моїм дітям, як важко мені, а спілкування з земляками, зблизить, на душі стане легше», – вважає пані Тетяна.

Сторінка Фонду у Фейсбуці.