“Сєвєродонецьк — мій дім”. Сєвєродонецька співачка Omelta про біль, що вилився у пісні та рідне місто

Нещодавно Omelta презентувала трек “Вгору і вниз”. Він — про її особистий біль, переживання та емоційні гойдалки.

Виданню “Сєвєродонецьк онлайн” співачка розповіла, що її підштовхнуло до написання пісні, як вона взагалі прийшла до творчості та які місця в Сєвєродонецьку залишили теплі спогади в її пам’яті.

Важкий рік

“2023 рік для мене був якийсь надто складний і взагалі не творчий. На початку я виступила, можливо, пару разів і прийшла до тями вже наприкінці року, зрозумівши, що він вже пройшов і потрібно повертатися до музики, до творчості. Я збагнула, що це частина мене і я це хочу повернути. От музика та творчість - це, по суті, і є я”, — зазначає співачка.

Omelta. Фото "Сєвєродонецьк онлайн"

Пісня “Вгору і вниз”, яка вийшла кілька тижнів тому, насправді була написана давно.

“Вона була готова ще рік тому. Я її написала ще під час процесу розлучення. Знову ж таки, це пісня про біль, про те, що ти не знаєш, що буде завтра. Тебе просто гойдає на хвилях і ти не можеш ніяк контролювати свої почуття. Ти намагаєшся якось з цим впоратися, але у тебе просто не виходить. От якраз пісня передає той стан, в якому я знаходилася”, — говорить дівчина.

Разом з тим Omelta зазначає, що зараз цю пісню можна сприйняти вже інакше.

“Тепер, коли я її переслуховую, розумію, що вона підходить не тільки до тих обставин, в яких була написана, а й до інших життєвих ситуацій. Зараз, читаючи відгуки людей, які прослухали цю пісню, або просто коли знайомі чи друзі кажуть, як вони себе відчувають, це мене дуже тішить. І мені дуже приємно від цього. Навіть як от мені написала нещодавно дівчинка: “Я нарешті змогла поплакати”. Класно, коли ти можеш прийняти свій стан і зрозуміти та прожити, бо коли ти все проживаєш, стає легше. Ти далі йдеш у світ і знаходиш щось нове для себе. Тому це дуже важливо”, — вважає співачка.

Спогади про дім

“Я дуже сильно люблю Сєвєродонецьк, хоч я вже достатньо довго в Києві, але все одно не сприймаю його як своє рідне місто. Можливо, на відміну від моїх друзів та знайомих, Сєвєродонецьк я дуже люблю і досі, і любила раніше”, — говорить співачка.

Її родина й вона сама мешкали в старих районах міста, тому саме та частина Сєвєродонецька викликає теплі спогади в дівчини.

“Усі мої спогади пов'язані зі старими районами. У нас там є Паркове озеро і я дуже сильно любила туди ходити і з братом, і сама гуляти. Це прямо моє місце сили. Я туди приходила, якось надихалася, дивилася на воду, там дуже гарний був захід сонця. Мені там було дуже класно. А ще ми з бабусею ходили гуляти на Лісову дачу. Це була ціла пригода — дійти туди, провести якийсь час, годувати білочок, прекрасний час з родиною”, — додає Omelta.

Omelta. Фото "Сєвєродонецьк онлайн"

Вона також пригадує, як помітила, що місто почало змінюватися.

“Взагалі місто у нас маленьке й людей було я не можу сказати, що багато. Але у 2014 році багато з’явилося переселенців і Сєвєродонецьк видозмінився. Я вважаю, що на краще, тому що театр відреставрували, дороги відремонтували тощо. Кожен раз, поки я жила в Сєвєродонецьку, і коли я вже приїздила з навчання в Києві, помічала маленькі та великі зміни. Багато людей з’явилося. Я в якомусь сенсі пишалася цим, тому що я приїжджала й мені приємно було там знаходитися, спостерігати, як місто квітне”, — говорить співачка.

Творча родина

Omelta з теплом говорить про свою велику родину й вважає її дуже творчою.

“Я трошки вивчала свій родовід, знаю, що мій дідусь по татовій лінії грав на баяні. За маминою лінією мама та бабуся з класними голосами. Бабуся співала в хорі. Мама виступала в КВК свого часу. У мене є два брати, вони теж дуже творчі. Я взагалі, наприклад, пишаюся своїм старшим братом, він грає на гітарі, класно малює та співає. Він на ходу може придумати та написати пісню. Тож ця творча атмосфера була з дитинства”, — зазначає співачка.

Вона зі сміхом пригадує, як мама записувала її на різноманітні гуртки.

“Це був жах (сміється - ред.) Мама мене відправила, десь, напевно, 4 роки мені було, на народні танці, паралельно вокал. Я займалася приблизно 4 роки в ПК “Хіміків”. Ходила постійно на ці гуртки. Просто все дитинство - “А давай на волейбол, а давай на хіп-хоп”. Давай туди підемо, давай сюди підемо. З одного боку, можливо, мені це йшло на користь. З іншого, я кожен раз говорила: “Я не хочу туди йти. Звільніть мене, будь ласка, від цього” (посмішка - ред.) Так, було таке”, — пригадує дівчина.

Omelta. Фото з архіву співачки

Писати пісні Omelta почала у підлітковому віці.

“В дитинстві я дуже любила читати. Я сиділа постійно в бібліотеках. Потім я почала свої віршики писати потрошку. Вони були дуже пласкі й достатньо примітивні. Хоча тоді мені здавалося, що це шедевр. Але приблизно в 10-11 класі я почала писати таке, що стало схожим на те, що я співаю зараз. Я написала одну пісню, іншу, і я розумію, що вони класні. Я їх співаю на якихось концертах в школі чи ще десь, куди мене запросили, і я розумію, що у людей є відгук на це. Значить, я не дарма це роблю”, - говорить співачка.

Емоційна складова

Пісні дівчини про її переживання, відчуття та внутрішній стан.

“Майже завжди вони про те, що в мене на душі. Дуже-дуже рідко буває таке, що я можу жартівливі пісні чи щось таке в stories або reels викласти. Це може бути під настрій. Але, якщо це саме пісні, які я співаю, це про внутрішні переживання. Мені тоді легше стає. Я це виспівую, виписую. Потім ще раз проспівую, як самотерапія. Я слухаю і мені стає легше. Потім пісня відпускається”, — розповідає Omelta.

Співачка говорить, що це її вид терапії, спосіб допомогти самій собі.

“Пісні, це один з таких інструментів, які мені допомагають пережити якісь кризові моменти. На момент початку повномасштабної війни у мене абсолютно всі родичі знаходилися в Сєвєродонецьку. Це якраз пісня “Вільна”. Ті пісні, які я тоді випустила, це якраз квінтесенція почуттів в той момент. Пісня “Вільна” — моя громадянська позиція. Далі “Біль”, вона про мої переживання. На той момент я розлучилася з чоловіком. Ця пісня про це. І пісня “Сумую” — це я сумую за своїм домом, за своїми рідними, своїми батьками. Я дуже сильно переживала за них, і те, що в Києві, я розуміла, буде не так небезпечно, як в Сєвєродонецьку, як взагалі на східній Україні. Я дуже сильно переживала за них. В якомусь сенсі відчувала провину, що я не з ними”, — зазначає дівчина.

Її родина зрештою евакуювалася і тепер розкидана по всій Україні.

Omelta. Фото з архіву співачки

“Коли всі опинилися вже у відносній безпеці, я видихнула. Якщо батько, він колишній військовий, там все чітко в нього, то за маму я дуже переживала, бо там ще брат та дідусь, якому нині 85 років. Я просила постійно: “Виїжджайте, будь ласка, виїжджайте”. Вони перші 2 тижні пробули в Сєвєродонецьку. Потім вже розпочалися евакуаційні рейси, якими вони виїхали. Так склалося, що перед вторгненням ми знайшли дуже-дуже далеких родичів дідуся по маминій лінії в Хмельницькій області й вони нас постійно запрошували у гості. І якось воно не складалося. У перші хвилини війни мамі телефонують ті далекі родичі та кажуть: “Приїжджайте до нас жити. У нас тут є старенька хата. Приїжджайте, будете тут знаходитись”. Це така історія, яку я кожного разу прокручую собі в голові й в мене немає слів. Треба ж було, що так склалося”, — ділиться переживаннями Omelta.

Вона переживає за тих, хто, як і вона, не має змоги потрапити додому, і звертається до сєвєродончан із проханням підтримувати своє ментальне здоров’я.

“Я бажаю триматися, бути сильними духом, бо я розумію, що ми вже сильні духом, тому що те, що пережили кожен з нас, зробило нас неймовірно міцними. Слідкуйте за своїм станом, давайте собі послаблення, коли це потрібно. Бажаю кожному знову віднайти свій дім”, - підкреслила співачка.

Відео, фото - Олександр Млєков
 

Читайте також - співачка із Сєвєродонецька Omelta про новий альбом, рідне місто та переселенське життя в Італіі