Сєвєродонецьку скоро 90 років: 10 фактів про обласний центр Луганщини, які мало хто в Україні знає

За місяць Сєвєродонецьку, другому обласному центру Луганщини, виповниться 90 років. Для міста це наче й мало в історичних масштабах, але враховуючи все, що Сєвєродонецьку та його мешканцям довелося пережити протягом цих 90 років, то їх можна помножувати на два.

Датою заснування Сєвєродонецька вважається 29 квітня. Цього дня 1934 року закінчили будівництво перших бараків на розі вулиць Леніна та Заводської робітничого селища Лісхімбуд - це, як відомо, перша назва міста.

"Сєвєродонецьк онлайн" публікує 10 фактів про обласний центр Луганщини, про які мало хто в Україні знає.

1. Журавське пустище

Журавське пустище – так ще два століття тому називали незаселену територію, де зараз стоїть Сєвєродонецьк. Ніяких лісів там ніколи не було – лише озера та піщані бархани, непридатні для проживання людини.

Назва пустища вочевидь походить від слова журавель. Нині вже покійний сєвєродонецький краєзнавець Сергій Каленюк у своїй книзі "Таке було" писав: "… Це був журавлиний край. Оце урочище із звивистим руслом Борової, з ярами, проранами, вузькими заливами та озерами, які поповнювалися водою після повеней, ще до появи тут людських поселень облюбували журавлі та інше птаство".

2. Сєвєродонецьк - козацький край

Але буде помилкою вважати, що до радянського Лісхімбуду на цій території нічого не було. Першим поселенням, що належить до Сєвєродонецька, заведено вважати селище Сиротине 1684 року - це офіційна дата. Відомо, що його заснували запорізькі козаки. Але й інша думка. Каленюк вважав, що жоден історик не зможе вказати точну дату заснування жодного з цих селищ навколо Сєвєродонецька: Сиротине, Воронове і Метьолкіне.

Після того, як російська імператриця Катерина ліквідувала Запорізьку Січ, більшість колишніх козаків оселилися у межах нинішнього Сєвєродонецького району. У населеному пункті Борівське козаки із зруйнованої січі заснували Боровський Юрт. Від цього Юрта частина козаків перейшла на територію нинішнього Сєвєродонецька, започаткувавши там Соколій Юрт. Цей Соколиний Юрт був знищений двічі - вперше під час війни з Наполеоном, а вдруге, після відновлення, його зруйнували у 1855 році росіяни під час чергової Кримської війни.

"Окрім Боровського городка ніяких інших поселень на території Боровського юрта бути не могло", - вважав Каленюк, ставлячи під сумнів козацьке походження Сиротиного і припускав, що його могли сплутати "з якимось іншим".

"І дійсно, існував Сиротин городок, який навіть згадується разом з Кремінним. Але ж на Дону. Сьогодні це Іловлінський район Волгоградської області. І цей Сиротин був одним із найстаріших донських городків, який згадується у документах ще за 1592 рік. Якби ж сплутали з цим городком, то призначили б дату — 1592 рік. Не посміли зробити Сиротине старшим від Боровського?", - писав Каленюк.

3. Засновника Сєвєродонецька Забельського розстріляли у 1937 році

Лісхімбуд разом із комбінатом почали будувати у страшні для СРСР 30-ті роки, коли вирували сталінські репресії. Людей масово розстрілювали, висилали у табори, “квітнули” доноси. Така доля спіткала засновника Сєвєродонецька Олександра Забєльського, який у вересні 1933 року очолив будівництво хімкомбінату.

У 1937 році його звинуватили у гальмуванні будівництва Лисичанського азотно-тукового комбінату та в участі у контрреволюційній організації. Того року Забельський вже жив у Кам’янську Дніпропетровської області. 13 липня 1937 року органи НКВС його арештували, завели “справу”, 16 вересня винесли вирок, а наступного дня розстріляли. Реабілітували Забєльського через 20 років, 16 листопада 1957 року.

4. Школа НКВС у Сєвєродонецьку

Школа розташовувалася на околиці міста у селищі “Лісна Дача”, до першої світової, з 1932 року, це був піонерський табір. У вересні 1941 року у корпусах піонертабору в Лісній Дачі запрацювала спецшкола для підготовки кадрів партизан і підпільників. Тут розпочалися заняття на короткотермінових курсах підготовки розвідників, мінерів, радистів, командирів загонів і підпільних груп. Начальником спецшколи був О. Ф. Федоров. У літературі вона відома під назвою Ворошиловградська школа підготовки партизан і підпільників. Школа готувала кадри для підпілля і спецгруп Четвертого управління НКВС України.

5. Піщані бурі у Сєвєродонецьку

Лісхімбуд, і відповідно Сєвєродонецьк, виросли на піску. Коли навколо міста ще не висадили ліси, містечко накривали піщані бурі.

“Двічі на рік - наприкінці квітня та на початку серпня - на територію селища та всього майданчика обрушувався вітер, що переходить у ураган, який ніс не лише спеку, а й запорошену бурю, від якої, здавалося б, не врятуватися. Пісок проникав усюди, навіть у законопачені вікна. Перша повоєнна вчителька нашого селища Зінаїда Андріївна Шулика згадувала, що в ті роки вона могла вести лише два уроки. Після цього всі учні виходили відкопувати свою школу, яку заносило піском по самі вікна”, - писав член Союзу журналістів України В. Титаренко.

6. Відомі люди у Сєвєродонецьку

У 1984 році Сєвєродонецький науково-дослідницький інститут “Імпульс” відвідала перша людина, що вийшла у відкритий космос, - заступник начальника Центру підготовки космонавтів космонавт Олексій Леонов. Він ознайомився з комп'ютерними розробками та виробництвом. Результатом візиту став договір на постачання комп'ютерного обладнання та програмного забезпечення для Центру підготовки космонавтів.

Радянський співак і поет Володимир Висоцький виступив у Сєвєродонецьку на “Імпульс” у його день народження 25 січня 1978 року. Зберігся унікальний аудіозапис цієї події. 

7. Мікроавтобус із кінокомедії "Кавказька полонянка"

Відома “маршрутка-звір”, на якій на початку фільму Ніна приїжджає на Кавказ, була сконструйована та зібрана у Сєвєродонецьку на Авторемонтному заводі у 1963 році та називалася “Старт”. Вона відрізнявся авангардним дизайном художника та інженера Юрія Андроса.

При цьому кузов мікроавтобуса був виготовлений із пластику, інноваційного для того часу матеріалу. Виробництвом пластику займалося кілька підприємств Луганської області. Пластиковий корпус виявився не лише міцним, а й витримав випробування, витримавши падіння з 12-метрової висоти.

Потім цей автомобіль випускався малими партіями й на деяких інших заводах країни під іншими назвами. "Старт" був побудований на рамному шасі автомобіля "Волга" ГАЗ-21 і використовував запозичений від нього двигун.

Наприкінці 1960-х у Сєвєродонецьку сконструювали з десяток подібних автомобілів з інноваційними пластиковими кузовами на базі шасі “жигулів” і “волг”. Одним з автомобілебудівників був Микола Парафенко - дизайнер седанів “Зоря” та “Ювілей”, кабріолетів “Новинка”, “Іскра”, “Турист”.

8. Електронна іграшка “Ну, постривай” або “Вовк і яйця”

Діти 80-х і 90-х добре пам’ятають цю іграшку, її у 1984 році почав випускати Сєвєродонецький приладобудівний завод. Але тоді ще радянські діти та їхні батьки не знали, що це не авторська розробка СРСР, а копія американської іграшки Nintendo EG-26 Egg із серії Nintendo Game & Watch, яка вийшла у 1981 році.

Серед радянських і ранньоукраїнських дітей тих часів існувала легенда, що якщо набрати у грі 1000 балів, дисплей покаже мультфільм “Ну, постривай!”. Але це лише легенда, таких технологій ще не було.

9. Аеропорт у Сєвєродонецьку

Міський аеропорт відкрили у 1968 році. У 70-ті роки з Сєвєродонецька здійснювалося 20 регулярних авіарейсів щодня. Літали в основному ЯК-40 та АН-24. Сєвєродонецьк був пов’язаний авіаційним сполученням з багатьма містами СРСР та поступався лише Луганську – обласному центру. Останні фото аеропорту зроблені у 2016 році, їх публікувало видання Depo.Донбас.

Тоді аеропорт виглядав занедбано, на злітній смузі росла трава, а будівля аеровокзалу давно не бачила ремонту.

Життєдіяльність об'єкта підтримував колектив з усього лише дев'ятьох людей.
У 2015 році аеропорт перейшов до обласної власності від "Укртрансгазу" та став називатися міжнародним. Аеропорт у Сєвєродонецьку розглядався як альтернатива зруйнованим аеропортам в Луганську та Донецьку, але цього так і не сталося. Після бойових дій 2022 року від аеропорту навряд щось залишилося.

10. Радянський танк під будівлею театру

У 1948 році у Лісхімбуді почалося будівництво клубу. Відтоді й з'явилася легенда про те, що у фундаменті будівлі законсервовано радянський танк, нібито підбитий у 1943 році. Згадка про це є і у Вікіпедії, і на інших сайтах: "До війни територія була звичайним піщаним пустирем. Сюди 1 лютого 1943 року увірвалися перші три танки розвідувального батальйону радянських військ, і всі вони були підбиті… Коли почалося будівництво клубу, один танк все ще залишався на піщаному пустирі і заважав будівництву, тоді будівельники викопали котлован і засипали "свідка військової сутички". Так він, цей підбитий танк, і понині покоїться під фундаментом клубу".

“Я на власні очі бачив, що там, у самому фундаменті, є танкова башта. Танка немає, а башта, окремо від танка – є. Ми побачили її, коли відбувалася реконструкція будівлі театру у 2017 році. Спочатку башту хотіли демонтувати, дістати звідти. Після прорахунків дійшли висновку, що це може загрожувати цілісності фундаменту. Отже загрожувати усій конструкції будівлі, тому вирішили її там залишити", - розповідав у 2019 році охоронець будівлі драматичного театру Віктор.

Краєзнавець Каленюк тоді згадав про розповіді будівельників, з яких можна зробити висновок, що принаймні башта танку десь і справді зарита під територією театру.

Але зараз, у 2024 році, це вже не так важливо, бо саму будівлю театру зруйнували росіяни під час окупації міста.