«Опустити руки - не мій варіант», - власниця ательє Інна Карташова про бізнес під час війни

Інна Карташова почала свій шлях у підприємництві у 2014 році, коли відкрила ательє у рідному Сєвєродонецьку. Однак через окупацію міста у 2014 році вона змушена була закрити свою справу. Після деокупації Інна знову відкрила ательє, але повномасштабне вторгнення змусило її залишити місто та переїхати до Львова. Там вона отримала грант на розвиток власного бізнесу, що стало новим початком у її підприємницькій діяльності.

У розмові з "Сєвєродонецьк онлайн" Інна Карташова розповіла про свій шлях у бізнесі.

Починаючи свою справу в Сєвєродонецьку у 2014 році, Інна стикнулася з викликом - окупація міста російськими військами. Тоді вона змушена була закрити своє ательє на невизначений період.

«Після закінчення швейного училища працювала у швейному цеху, але через сімейні обставини вирішила розпочати власний бізнес у 2014 році, але через окупацію міста довелося закритися», - розповідає Інна.

Інна за роботою

Під час окупації для жінки більшість речей залишалася незмінною, але важко було з думками про можливе відділення від України.

«Коли їхала в тролейбусі й зайшла компанія - дівчина та хлопець, які почали співати українські пісні, у мене текли сльози. Мені стало образливо і я думала: “Невже ми будемо окремо від України?”», - поділилася вона.

Після деокупації міста у 2014 році жінка відновила бізнес, розпочала роботу у своєму ательє, але постали нові виклики - з початком повномасштабного вторгнення Інна була змушена спрямувати свої зусилля на збереження безпеки своєї родини.

Інна Карташова

«Все розпочалося 24 лютого, а 15 березня ми виїхали з Сєвєродонецька у Львів. Ми з сім’єю перед початком вторгнення думали про поїздку бодай на 3 дні, вийшло на майже три роки», - розповідає Інна.

Інна каже, що їхня адаптація у Львові пройшла легко. Їх добре прийняли, у них хороші сусіди, конфліктів не виникає. Подобається відпочивати у центрі міста, в Шевченківському парку.

«Тут дуже красиво та затишно. Все добре. Тут насправді чудово», - поділилася враженнями жінка.

Після переїзду з Сєвєродонецька до Львова вона розпочала пошук грантів для відкриття свого ательє. Попри постійні зусилля та звернення в різні установи, де жінка стикалася з постійними відмовами, вона не втрачала віру у свою мрію та продовжувала шукати шляхи до реалізації свого задуму. Так вона й знайшла грант від NRC (Норвезької ради у справах біженців в Україні).

Інна за роботою

«Знайшла в Інтернеті інформацію про грант, подала заявку, й мене запросили на зустріч, де детально все розповіли, написала бізнес-план. Розумію, що без цієї можливості я б не почала свою справу самостійно, адже на це потрібно дуже багато коштів. Найважчим було розпочати все знов, бо багато відмовляли, але з грантом пощастило», - розповідає Інна.

У кожного свої улюблені моменти в роботі, але жінка з нами поділилася тим, що її надихає.

«Мені найбільше приносить задоволення від роботи, коли я отримую позитивні відгуки від клієнтів. Приємно почути слова вдячності й знати, що моя праця оцінена та корисна для інших», - зазначила власниця ательє.

Інна Карташова

Жінка знаходить у собі внутрішній ресурс у силі волі, вона допомагає їй подолати будь-які труднощі та досягати цілей, навіть у найважчі моменти.

«Сила волі - те, що допомагає залишатися в ресурсі. Опустити руки - це не мій варіант. Потрібно боротися й досягати своїх цілей, а не сподіватися на допомогу», - розповідає Інна.

Інна за роботою

Навіть у новому місті, на тлі успішної роботи та власної справи, вона відчуває, що дім – це місце, де її серце та душа. Попри комфорт і затишок, які вона знайшла далеко від рідних стін, її серце тягне додому.

«Дуже важко покидати свій дім. Сподіваюся, що скоро закінчиться війна й ми зможемо повернутися до рідного міста, де кожна вулиця - це спогади про мирні часи», - резюмувала власниця ательє.

Для того, щоб скористатися послугами ательє пишіть Інні на сторінку.

Софія Савчук