“Організм старіє в умовах стресу”: інтерв’ю з гінекологинею з Кремінної

Дар’я Талалаєва – гінекологиня з Кремінної. Свою професійну діяльність жінка розпочала ще у студентські роки з акушерства у пологовому будинку Рубіжного.

Здобувши освіту, Дар’я долучилася до штату Кремінської багатопрофільної лікарні. Там продовжує працювати й сьогодні, але вже в іншому місті, куди евакуювався медзаклад, – у Рівному.

Дар’я Талалаєва розповіла “Сєвєродонецьк онлайн” про переселенську долю її родини, консультування та проведення лекцій для жінок на волонтерських засадах. Лікарка надала поради щодо підготовки до огляду, інтимної гігієни та озвучила фактори, які шкодять жіночому здоров’ю.

 - Дар’є, поговоримо про події початку повномасштабного вторгнення. Яким було 24 лютого 2022 року для вас?

 - Вранці 24 лютого мені зателефонував чоловік і сказав, що почалася війна. Він поліцейський, в ту ніч, з 23 на 24 лютого, його терміново викликали на роботу. А ми з чотирирічним сином були вдома. Тоді ми почали збирати речі, не знали, що очікувати надалі, тому ухвалили рішення виїжджати. О восьмій ранку чоловік повернувся з роботи та повідомив, що залишається у місті виконувати свої поліцейські обов'язки, брати участь в зупинці ворога… Ми попрощалися і разом з друзями, родиною чоловікового брата, вирушили у Тернопільську область до знайомих, які мали змогу допомогти у пошуку житла. Але через 2 дві години, коли ми були у батьків в селищі, заправляли машини, чоловік зателефонував і попросив повернутися за ним, бо структуру евакуйовують у Дніпро. Тоді ми з друзями розділилися, я повернулася у Кремінну за чоловіком...

Рубіжне
 

 - Скажіть, до 24 лютого у вашого чоловіка-співробітника поліції взагалі не було припущень про можливий наступ?

 - Бувало таке, що під час розмов, він казав, якщо щось буде погане в майбутньому, то хотів, щоб ми не зациклювалися і продовжували жити далі... Він не казав, що скоро буде війна. Але певною інформацією він все ж таки володів, тому що ми заздалегідь підготували документи та тривожну валізу. Але, щоб зібрати повністю все й чекати якогось моменту, коли вже потрібно виїжджати, такого не було. До речі, ввечері напередодні 24 лютого, до нас приїхав його брат-поліцейський, і вони вирішували, що робити, якщо все ж таки в цю ніч буде вторгнення. А попередньо, десь за тиждень до цього, їх відправляли у прифронтове місто для супроводу евакуаційних автобусів… Але, якщо чесно, ніхто не вірив, що буде війна...

 Це фото з Рубіжного до повномаштабного вторгнення (робота)

 - Дар'є, пригадайте, будь ласка, евакуацію. Яка тоді була загальна ситуація?

 - Коли ми тільки виїхали з Кремінної, вже був гармидер. На заправках були дуже великі черги, тому заправити машину у місті взагалі не було змоги... На виїзді з Кремінної не було довгих черг, все пройшло швидко. Але, коли я поверталася за чоловіком, на блокпості вже виникло питання, впускати мене у місто чи ні… Все ж впустили, ми зібрали частину речей, те, що змогло влізти в автомобіль, і поїхали у Дніпро. Дорогою до Дніпра утворилися великі затори, дістатися міста було проблематично. Добиралися туди дуже довго, попри незначний кілометраж... А що відбувалося надалі в Кремінній - дізнавалися з телефонних розмов зі знайомими, які там залишилися...

 - Як облаштувалися на новому місці?

 - Адаптація проходила погано. У Дніпро ми приїхали вночі, санаторій, де ми зупинилися знаходився за містом. Непоганий, з умовами, однак там не було кухні, щоб самостійно готувати. Але на той момент головне будо десь переночувати й далі вирішувати, що робити... Через добу чоловіка та його колегу направили у відрядження на захід України. Родина напарника залишилися з нами, і вже через дві доби родини поліцейських переселили в гуртожиток іншого навчального закладу у Дніпрі. Ми переїжджали самі. Це була дев’ятиповерхова будівля. Заселення чомусь почали з 9 поверху, і так по черзі, за заповненням поверхів спускалися нижче, коли дійшла черга, нас заселили на 6 поверх.

Ми не збиралися кудись їхати жити, думали, виїдемо з Кремінної на декілька тижнів, і повернемося додому, тому речей з собою багато не брали, тим паче постіль…

У новий гуртожиток заселялися ввечері, на той момент кастелянша вже не працювала, взяти постільну білизну ми не встигли. Тому ночували в зимовому одязі та спальних мішках, які залишили чоловіки. Нас заселили в кімнати, де навіть штор не було. Дуже холодно, лютий, а опалення чомусь вимкнули. Ми двома родинами зійшлися в одну кімнату, щоб хоч якось нагріти приміщення... Наступного дня мені зателефонував чоловік і сказав, щоб ми збирали речі та виїжджали на захід України. Фронт був нестабільний, хвилювалися, що він може дістатися Дніпропетровської області дуже швидко.

Надалі ми зупинилися у Почаєві, у родичів наших друзів. Їхали туди майже дві доби... На місці вже зустрілися з чоловіками, побули разом декілька днів, і вони знову поїхали на роботу в Дніпро. Родина товариша залишилася в Почаєві, а я з сином поїхала на Волинь до своєї тітки. Було важко, сумували дуже сильно за чоловіком/татом, клімат був не такий. Все відрізнялося від звичного нам життя вдома. Ми були гостями, хоча й у близьких родичів, але комфорту не відчували, жили як на паузі, лише чекали моменту, коли вже повернемося... Я не могла вийти на роботу, бо нікому було залишатися з маленькою дитиною...Там прожили три місяці, а потім поїхали в Дніпро до чоловіка, а звідти разом у Рівне, де оселилися і проживаємо вже понад рік.

 Рубіжне

 - Ваш чоловік продовжив працювати у Рівненській поліції?

 - Так, чоловік перевівся сюди й продовжує працювати у поліції.

 - Бачила, що ви на волонтерських засадах у ГО «ВПО Рівне» консультували та проводили лекції для жінок

 - Так, ми розуміли, що залишатимемося на довгий період у Рівному, тому влаштували дитину у садок і я одразу почала шукати собі робоче місце. Роботи в лікарнях для гінеколога не було, а займатися іншим напрямком я не хотіла. Тим більше лікарня з мого міста, в якій я працювала, мала переїжджати в Рівне, тому я чекала на її відкриття. Але все трохи затягнулося, оскільки місцева влада ставила високу орендну плату за приміщення для нашого закладу.
Я пішла працювати в ГО «ВПО Рівне» як волонтер. Дуже хотілося вийти на роботу, щоб перемикнутися від думок, що обтяжують, та бути корисною, а не просто сидіти та чекати чогось. В офісі не було умов для проведення гінекологічного огляду, тому я лише консультувала, робила розбір аналізів, вела пацієнтів з хронічними захворюваннями, які не потребували постійного огляду, й надавала «другу думку» спеціаліста. Також були лекції для жінок стосовно підтримки жіночого здоров’я, а для підлітків – зі статевого виховання.

Дар’я Талалаєва

 - Як ставилися жінки до такої ініціативи?

 - З часом жінкам став не цікавий такий формат консультацій. Охочих відвідувати лекції стало все менше. Хоча все проходило в діалоговій формі. Ми максимально намагалися звернути їхню увагу на своє здоров'я, бо під час війни багато хто відклав його у довгу шухляду, забув про себе…

 
Волонтерство в ГО «ВПО України» Рівне
 

 - Ви не розглядали ведення онлайн-практики?

 - Паралельно від своєї лікарні ми вели онлайн-консультації для жінок, які не могли приїхати й очно порозмовляти. Робили розбір аналізів, займалися хронічними захворюваннями. Багато жінок виїхали за кордон, тому онлайн-консультації мали попит.

 - Це вже не на волонтерських засадах?

 - Ні, все було на волонтерських засадах, ми ж державна клініка, тому усі консультації були безкоштовними.

 
Волонтерство в ГО «ВПО України» Рівне 
 

 - Ви були волонтером і в Юнісеф. Розкажіть трохи про діяльність в цьому напрямку

 - Там я працювала з дітками як лікар-волонтер. Програма була спрямована на те, щоб відволікти діток від війни. У команді було ще три особи: психолог і два тренери з футболу. Ми їздили у різні школи на Рівненщині, проводили заняття у форматі квестів. Я як лікар доносила інформацію про здоровий спосіб життя, фізичне виховання, харчування, правила гігієни тощо. Після цих заходів ми роздавали солодкі подарунки від організації.

 Волонтерство в Юнісеф, проєкт «Поруч»

 - Дар'є, коли повернулися до роботи? Як взагалі складається ваше життя зараз?

 - До повноцінної роботи я повернулася наприкінці 2023 року, коли лікарня остаточно переїхала в Рівне. Зараз ми працюємо на базі клініки «Здорова родина», орендуємо два кабінети, де працюють вісім лікарів. Нещодавно я закінчила підвищення і отримала спеціалізацію з ультразвукової діагностики для того, щоб розширити свій спектр послуг для жінок. Проводжу консультації, гінекологічні огляди, УЗД. Також у нас за програмою НСЗУ є безкоштовний перелік лабораторних обстежень.

Ми співпрацюємо з власниками клініки «Здорова родина». Коли у них з'являються якісь медичні програми, вони представляють можливість скористатися ними безоплатно. До прикладу, в цьому місяці наші пацієнтки проходили безкоштовне обстеження на онкомаркери молочної залози. Першочергово ми працюємо з переселенцями, але є і місцеві жінки, які звертаються до нас.
Вже стало морально легше. Коли повністю занурюєшся в роботу, вже немає часу просто подумати про щось інше, і ці погані думки, які раніше приходили в голову, зараз відсутні.

 - Розкажіть, як війна вплинула на жіноче здоров'я? Чула, що через стрес організм жінки швидше старіє, наступає рання менопауза

 - Стрес, в будь-яких ситуаціях, не стосуючись війни, дуже впливає на організм жінки. А в умовах війни – він вже хронічний. Тому на фоні стресу у жінки загострюється дуже багато хвороб. У багатьох з'явилася маса проблем, які не стосуються здоров'я, зокрема, оренда житла, пошук роботи. Все це змушує жінок забути про своє здоров'я. У людей склалися стереотипи, що медицина уся платна, що на прийомі лікар випише купу обстежень та лікування, яке дорого коштуватиме, або скаже щось погане, тому не звертаються, відкладають постійно, що й позначається на їхньому здоров'ї.

Організм старіє в умовах стресу, у жінок збивається менструальний цикл, багато хто на це не звертає уваги, а це все запускає певний каскад, і з маленької проблеми розростається в більшу. І коли вже такі пацієнтки доходять до нас, то нам доводиться розгрібати не початкову стадію, а велику симптоматику, залучаючи допомогу суміжних спеціалістів.

У кінці 2023 року або ми вже звикли до цього хронічного стресу, або трохи адаптувалися і почали згадувати про себе, що ми-жінки й потрібно приділяти собі більше уваги. Бо, як показала практика, жінки не забувають щомісячно про манікюр, за перукаря та інші б'юті-послуги, оскільки це все відображається ззовні, а жіноче здоров'я – не видно. Тому вони дозволили собі таку довгу паузу.

Також зараз дуже багато жінок відмовилося від народження дітей, а це також впливає на організм. Якщо раніше до 30 років жінки вагітніли та народжували, то зараз це якось забулося, і рівень народжуваності у нас дуже знизився. Всі думають першочергово про те, як в умовах війни виносити дитину, і що далі робити…

Дар’я Талалаєва

 - Є така поширена проблема, як підвищений пролактин. Що робити в такому разі, чи варто взагалі боятися позначки, що виходить за межі норми?

 - Так, дійсно, це розповсюджена проблема. Коли у жінок підвищений пролактин, він тягне за собою якісь скарги. Частіше за все це супроводжується збоєм менструального циклу. Коли позначки знаходяться на верхній межі норми або зашкалюють, у будь-якому випадку, приходити в лабораторію і здавати самостійно аналізи не потрібно. Краще звернутися до лікаря і визначити проблему. Можливо, треба прибрати стресову ситуацію, налаштувати образ життя, сон, і деколи показники самі приходять в норму. У деяких випадках це вже патологічне підвищення пролактину, яке тягне за собою збій циклу, нездатність завагітніти… Коли дані показники вище норми, у жодному разі не треба пити самостійно ліки. Інколи банально не правильна здача цього аналізу може показати підвищений рівень, а насправді він в нормі. При повторній перездачі, з правильною підготовкою, приходить в норму і не потребує лікування. Тому будь-які зміни, скарги краще вирішувати спільно з лікарем, а не самостійно, в інтернеті або як у подружки було.

 - З якими сьогодні проблемами до вас найчастіше звертаються жінки?

 - Найчастіше звертаються зі збоями менструального циклу, є дівчатка, в яких на фоні стресу повністю зникла менструація, з менопаузними симптомами, з ранньою менопаузою, коли жінка починає відчувати її раніше, ніж вона мала бути. Також з гострими станами: різними аномальними вагінальними виділеннями, які вже не лікуються самостійно, у ході обстежень виявляємо причину збудника й безпосередньо лікуємо.

Дар’я Талалаєва

 - Скажіть, як часто потрібно відвідувати гінеколога?

 - Хоча б один раз на рік. Поспілкуватися, розібрати анамнез, озвучити скарги. Якщо скарг немає, треба звернутися з метою профілактики. Лікар здійснить огляд на кріслі, візьме відповідні мазочки на онкологію клітин та мікрофлору піхви. Коли готові результати, огляд доповнюється ультразвуковою діагностикою органів малого таза, якщо навіть нічого не турбує. Інколи бувають моменти, коли руками лікар не відчуває патології, а вона на ранньому етапі, і її можна побачити тільки під час УЗД. Жінкам до 40 років рекомендовано робити УЗД молочної залози, після 40 – мамографію, це щорічний профілактичний перелік обстежень.

 - Коли найкращий час для візиту?

 - Якщо в жінки менструація щомісячна, циклічна та нормально протікає, то краще це зробити протягом 10-14 днів після неї. Це тільки для того, щоб мінімізувати неприємні відчуття, які можуть бути в другій половині циклу, пов'язані з ПМС, набряком молочних залоз.

 - Як правильно підготуватися до огляду?

 - Такої якоїсь конкретної підготовки до огляду немає. Головне бути морально налаштованою на сам візит до гінеколога та мати бажання бути здоровою. Жінка має зателефонувати лікарю, з яким їй було б комфортно. Якщо такого спеціаліста немає, треба записатися на прийом до нового, і зрозуміти, підходить їй цей гінеколог чи ні. Якщо у ході розмови жінка розуміє, що лікар неприємний, краще змінити його одразу, ніж переживати стрес на кріслі надалі під час огляду, бо, частіше за все, після цього жінки й не хочуть ходити до гінекологів. Це не найприємніша процедура, що може бути, тому має бути довіра.

Щодо гігієни. Жінка має підмитися просто теплою водичкою, не потрібно користуватися якимись душистими гелями, господарським милом, як багато хто любить робити. Велика кількість жінок вимивається зсередини, цього також не слід робити, бо таким чином вони змазують симптоматику й можуть лише гірше зробити. Будь-яка слизова оболонка в організмі самоочищується, тому туди лазити не потрібно. Інтимна стрижка – це також дуже розповсюджене питання. Багато жінок соромляться цього. Наявність або відсутність інтимної стрижки – немає значення для лікаря. Ми оцінюємо не стрижку, а стан зовнішніх та внутрішніх статевих органів, якщо жінці комфортно з певною довжиною волосся або навпаки без нього, це її бажання, і ми маємо його також поважати та приймати.

 - Дар'є, скажіть, які фактори мають негативний вплив на здоров'я жінки?

 - Основний найнегативніший фактор – це стрес, якого потрібно позбуватися. Шкідливі звички, особливо куріння, дуже сильно впливає на репродуктивну систему жінки. Якщо її не можна позбутися, то хоча б мінімізувати максимально…

Шкідливе носіння щоденних прокладок не за призначенням. Щоденки створені не для того, щоб їх носили кожного дня, а для використання в останні дні менструації при виділеннях, що мажуться, щоб підвищити комфорт. При постійному носінні жінка наражає себе на розвиток бактерій, запальних захворювань.

Дуже шкідливим є безконтрольний прийом лікарських засобів, тим паче антибіотиків. Він може зрушити мікрофлору піхви, що призведе до певних проблем, які треба буде лікувати.

Шкідливий фактор – безконтрольне статеве життя, тим паче незахищене. Треба враховувати, що в умовах війни є деякі прогалини в обстеженні здоров'я, тому, якщо вже у жінки з'являється якийсь статевий зв'язок з малознайомим чоловіком, то варто звернутися до бар'єрних засобів, таких як презервативи, для того, щоб вберегти себе від небажаної інфекції, що передається статевим шляхом.

Їжа, образ життя, недостатня кількість сну, надмірна вага також впливають на цикл та репродуктивну систему, і може стати проблемою, яка приведе до певних патологій.

Робота в Рівному (Релокована лікарня з Луганщини КНП «Кремінська БЛ»

 - Дар'є, чи траплялися у вашій практиці якісь кумедні ситуації?

 - [Посміхається - ред.] У нас приватна розмова з жінками, тому я не можу розповісти про конкретні ситуації. Можливо, в них хтось може впізнати себе, і до мене знизиться рівень довіри як до лікаря.

Єдине, можу розповісти про ситуацію, яка сталася у моєї колеги. До неї звернулася 40-річна жінка зі скаргами на клімакс. У ході обстежень, огляду, ультразвукової діагностики виявили, що це не клімакс, не збої менструального циклу, а вагітність. Жінка не очікувала такого почути. Не знаю, можливо, це й не кумедно було для неї, але, думаю, зараз вона не жалкує. У неї двійня.