Як сєвєродончанка створила довідник для ВПО на Прикарпатті

Активістка з Сєвєродонецька Тетяна Жук наразі мешкає у Калуській громаді Івано-Франківської області. Вона активно бере участь у житті міста та впроваджує різноманітні проєкти. Нещодавно вона створила за допомогою донорів Довідник ВПО. У ньому міститься інформація про організації, які допомагають переселенцям.

“Сєвєродонецьк онлайн” дізнався у Тетяни, що її привело до такого рішення, чи складним був процес та як переселенці зреагували на результат.

 – Тетяно, розкажіть про довідник. Яка інформація там зібрана?

 – Це довідник для ВПО у Калуській громаді, який містить у собі інформацію про 24 комунальні об’єкти соціальної інфраструктури: пенсійні фонди, фонди соціального страхування, ЦНАПи, медичні заклади. Для того, щоб проінформувати переселенців, які сюди приїхали, де вони можуть отримати допомогу. Щоб вони орієнтувалися як можна швидше. Тому що тут наразі немає, де взяти вичерпну інформацію про ці об’єкти і як вони взагалі працюють.

Довідник вийшов як книга, він не тоненький, не буклет, не брошура. Тобто розраховували на довготривалість використання.

 – Як ви вирішили його створити?

 – Всі ми зараз вчимося чомусь корисному, щоб надолужити те, що втратили. Я теж постійно навчаюся. Випадково потрапила до “Академії адвокації”, пройшла триденний курс навчання в Івано-Франківську. По закінченню випускники могли отримати грант. Я довго думала, що я таке можу зробити, різні були ідеї та напрямки. Це і щодо житла, і щодо хабів, але врешті-решт я вирішила зробити отакий інформаційний довідник.

Написала проєкт, захистила його й протягом трьох місяців я його реалізовувала: збирала інформацію, узгоджувала з донорами, шукала, хто мені буде допомагати з макетом.

Тобто це по грантовій програмі “Айрекс”, вони надали фінансування, я надрукувала. Спочатку це було 150 примірників, але вже в ході реалізації програми я бачила, що кількість довідників можна збільшити й наразі надрукувала 420.

Все це супроводжувалося у співпраці з Калуською міською радою, ми провели “круглий стіл”, я презентувала їм ідею. Вони її підтримали, допомогли зі збором інформації. У першу чергу я презентувала меру, заступнику райдержадміністрації, а потім він пішов у маси.

Тетяна Жук

 – До того, як створити цей довідник, до вас зверталися переселенці чи це ваша особиста ініціатива?

 – Це моя особиста ініціатива, яка ґрунтувалася на дослідженні. По-перше, я членкиня ради ВПО при Калуській міській раді, тобто я живу цими всіма питаннями. Ми проводили радою анкетування щодо проблем, з якими стикаються ВПО. Також у нас (я думаю, що й в кожній громаді) є свої телеграм-канали, вайбер-групи. Там люди постійно запитують номери телефонів різних установ.

На основі результатів, особистого спілкування та моніторингу місцевих груп у соцмережах і з’явився цей довідник.

 – Скільки наразі переселенців проживає у громаді та для кого може бути корисним цей довідник?

 – На початку цього року у Калуському районі було 4300 ВПО. Загалом цей довідник орієнтований більше на новоприбулих, маломобільних або людей, які не мають доступу до інтернету, зокрема похилого віку.

 – Як ви збирали інформацію? Хтось допомагав?

 – Спочатку я аналізувала сайти, які є. У деяких була застаріла інформація. Наприклад, з контактними телефонами. Коли я вже ходила до них, просила, щоб перевірили, то казали, що у них інший контактний номер телефону або не така електронна адреса. Тобто це було моє особисте дослідження інтернетом і походом до цих закладів. До того ж у мене була умова проаналізувати можливість безбар’єрного доступу до отримання інформації.

 – Як з цим у громаді?

 – Майже всі установи мають більш-менш доступи, окрім благодійних фондів, бо багато з них розташовані то на 4, то на 2 поверсі. Там є сходи, але немає пандусів. Якщо говорити про комунальні об’єкти, то вони майже всі облаштовані.

 – Серед кого розповсюджується довідник?

 – Я вибрала один день, за допомогою тата поїхала до усіх закладів, зустрілася з начальниками ЦНАПу, Управління соціального захисту, Пенсійного фонду, Калуського геріатричного центру, Управління освіти, представилася, хто я є. Кажу: “Будь ласка, ось я вам презентую такий документ, прошу допомоги у розповсюдженні”. Вони погодилися. До речі, багато хто з них розмістили електронний вигляд довідника у себе на сторінках у соцмережах.

 – Люди до вас звертаються, щоб отримати довідник?

 – Так, ті, хто знають, що це я авторка цього проєкту, звертаються. Серед інших у розповсюдженні мені допомагають ЦНАП, Управління соцзахисту. Вони мають більші контакти з ВПО, ніж я.

До того ж, коли вже люди почали отримувати, то мені казали, що було б класно, якби туди були включені культурні заклади. Я їх не враховувала, а більший акцент робила на тих об’єктах, які першочергово надають ВПО підтримку.

Можливо, колись я й додам ці заклади у довідник, якщо у цьому буде потреба та якщо буде фінансування.

 – Ви дякували сєвєродонецькій дизайнерці Вероніці Крейді. Вона допомагала з дизайном?

 – Так, вона мені допомогла з цим, бо мій варіант був стриманішим, ми з грантодавцями його довго обговорювали. Я попросила Вероніку мені допомогти. У чому яскравість цього довідника – вона використала візуальні елементи, які притаманні саме Калушу. Тож довідник отримав таке красиве “обличчя”. Там є і герб міста, і кольори, і малюнки, які характеризують, що це Калуш. Донору теж дуже сподобалося, бо мій варіант був такий, більш дипломатичний. Я їй дуже вдячна за допомогу.

Читайте також: “Сєвєродонецька волонтерка організувала створення квіткової алеї луганських ВПО на Прикарпатті”