Волонтерка Наталія Ковальова: «Підтримка не зменшилась і це приємно дивує»

В Україні та світі 5 грудня відзначають Міжнародний день волонтерів. За 10 років війни у нашій країні ці люди вкотре довели та показали, що можуть стати опорою та підтримкою військовим, цивільним, соціально незахищеним верствам населення, тваринам. Немає того, з чим би вони не впоралися.

Наталія Ковальова родом з Айдару. Волонтерство увійшло в її життя у далекому 2014 році. Тоді воно значно відрізнялося від того, чим дівчина займається зараз. Вона допомагає і військовим, і цивільним, і тваринами. Наталія закриває майже півмільйонні збори, не опускає рук та продовжує боротися.

Сьогодні ми говоримо з нею про швидкість закриття зборів, втому, вигоряння, навчання волонтерству,  і, безперечно, боротьбу, що триває.

 - Наталіє, розкажіть трохи про себе. Звідки ви?

 - Мене звати Наталя, я українка, яка пишається своїм походженням та вірить у силу згуртованості заради спільної мети. Я з мальовничого селища Айдар на Луганщині, що між двох річок, найбільше сумую саме за річками. 

Наталія Ковальова

 - Як у ваше життя увійшло волонтерство?

 - Волонтерство у моє життя увійшло з початком війни у 2014 році. Тоді  ситуативно було складніше і пам’ятаю, що ми збирали другу військовому картохи, лопати, шльопки, намети туристичні та схоже начиння. Люди організовувались командами та пекли пиріжки, рубали салати, крутили голубці, ліпили вареники, моє волонтерство на початку значно відрізняється від того, що зараз (посміхається – ред.).

Початок волонтерства припав саме на період коли я жила в Харкові, але приїздила часто до батьків в Айдар. З 2016 року переїхала до Львова, але продовжувала в час відвідування Айдару волонтерську діяльність задля любої громади та краю.

 - А на чому ви зосереджені зараз, на якому саме напрямку? 

Якщо говорити про напрямок, на якому я більше зосереджена, то не можу сказати на 100%, що це підтримка тільки військових. Воно ж, те волонтерство, універсальне. Якщо в моїх силах допомогти цивільним, які того потребують, або звіряткам - то допомагаю їм, а забезпечення військових якось за замовчуванням в прошивці.

Наталія Ковальова

 - Чи не стикалися з тим, що хочеться охопити більше, а немає змоги?

 - На початку великої війни було таке, що хотілось зробити більше, бо була черга запитів від військових, та я просто домовилась з собою, що я лише одна людина й не можу охопити більше, ніж можу. 

 - Є збір чи робота, якими особисто пишаєтеся?

 - Пишаюсь збором у  450 000 грн на багі для 128 бригади. Пам’ятаю, що в мене тоді було в підписниках щось близько 400 людей в інстаграмі, було дуже лячно, що не вийде, що це завелика сума для малої людини без підтримки блогерів чи якихось спільнот. Але разом з земляками та друзями, згуртувавшись, нам вдалось закрити цей запит менше ніж за два тижні. 

 Наталія Ковальова

 - А як саме формується запит, чи багато їх? Як обираєте між ними?

 - Ще рік тому запитів було значно більше, доводилося обирати між тими, кому потрібніше. Я просто говорила хлопцям, які маю інші запити й вони вже казали, чи їхній може почекати, чи їхній є більш терміновим, всі ж для однієї мети, тому складнощів не було. Якщо прям супер не встигала, або велика черга, то вчила дружин військовослужбовців, або друзів,  як проводити збори коштів і в них супер кльово виходило, зараз вони вже без мене можуть самостійно проводити збори, тому навантаження розподілилось. З моменту, як мого чоловіка мобілізували, обирати стало простіше. Збори для чоловіка та його групи в пріоритеті. 

 - Він давно служить?

 - Чоловіка мобілізували в кінці 2023 року, до того він був моїм курʼєром по волонтерству, допомагав ремонтувати та апгрейдити авто для військових на підприємстві, де працював. Зараз докладає зусиль зі знищення ворога вже у війську на напрямку Часів Яр у складі 24 ОМБр ім.Короля Данила.

Донеччина

 - Чого найбільше потребують на фронті зараз?

 - Складно сказати, що зараз найбільше потребують на фронті, напевно, перепочинку чи відпусток. Якщо говорити про матеріальні речі, то не можна сказати однозначно, дивлячись на спеціалізацію бригади. Через те, що я зараз більше зосереджена на допомозі групі ударних безпілотників мого чоловіка, то впевнено можу сказати, що потреба в дронах є постійною. 

З військовими

 - Який настрій у бійців, з якими доводиться спілкуватися?

 - Настрій у бійців, з якими я спілкуюся, достатньо “бойовий”, та, звісно, всім бракує відпусток та знання, що їхня служба має якісь часові рамки. 

 - Як зараз ідуть збори? Чого найбільше потребують люди?

Зараз збори проходять не так швидко, як на початку повномасштабного вторгнення, але йдуть непогано. Насправді я також докладаю менше зусиль, ніж могла б, через брак часу. Підтримка не зменшилась і це приємно дивує. Звісно, є люди, які з часом відвалились в процесі, перестали поширювати збори чи донатити, але постійної підтримки достатньо. 

З військовими

 - Чи були моменти, коли опускалися руки? Чи є оця згуртованість, яка була раніше?

 - Очевидно, що моменти, коли опускаються руки, були, декілька разів навіть, та ось мені пригадалось, як моя подруга процитувала мені в один із таких моментів слова з пісні «Курган та Агрегат»: “Каждий день борьба - це чєловєчєска судьба”. І от коли хочеться в помиральну яму, то згадую їх і продовжую боротись. Не можу говорити про інших, тільки про себе, у мене досить міцна соціальна бульбашка і з часом людей в ній тільки прибавляється, тож так, згуртованість лишається на рівні, взаємопідтримка дозволяє не тільки лишатись на плаву, а і робити світ трошечки кращим. 

Наталія Ковальова

 - Давайте поговоримо про моральне відновлення. Як вберегти психіку?

 - Говорячи про моральне відновлення, коли почуваю, що забагато на себе беру - роблю перерву. Не дуже давно, але навчилась дбати про свої особисті кордони, чим наразі вправно користуюсь - це прям відкриття. Намагаюсь бути за межами власної бульбашки мінімально. Стараюсь не засмучуватись через ситуації, на які не можу вплинути. Обмежую споглядання відеоконтенту про ситуацію в країні чи на фронті, 5-10 хвилин в соціальних мережах достатньо для отримання загальної інформації.  

  - Які головні уроки винесли для себе?

 - Підтримка близьких важлива, поганих людей багато, та хороших - значно більше. У згуртованості наша сила. 

 Наталія Ковальова

 - У День волонтера чого б побажали своїм однодумцям?

 - Робіть хороше, погане не робіть. Піклуйтесь один про одного та про себе. Будьте чемні та міцні.