Не можуть собі дозволити майже нічого. Як живе переселенка з Сіверськодонецька у Житомирі

Любов Тарасова — переселенка з Сіверськодонецька. Із жовтня 2022 року вона з родиною живе у Житомирі.

Жінка розповіла "Суспільному" про труднощі після повномасштабного вторгнення.

Любов Тарасова розповіла, що у Сіверськодонецьку жила з чоловіком до жовтня 2022 року. Там народилися її діти, онуки, правнучок. Понад 40 років вона з чоловіком працювала на заводі "Азот". Коли вийшла на пенсію, займалася дачею та допомагала виховувати онуків.

"Сєвєродонецьк це місто, яке будували мої батьки. Його перейменували вже у Сіверськодонецьк. Моє місто улюблене. Як могли таке зробити? Нормальні люди такого ніколи не зроблять. Щоб місто в руїни перетворили", — сказала переселенка.

Жінка згадує, що обстріли Сіверськодонецька почалися 24 лютого 2022 року. Вона з дітьми та онуками шукали підвали, щоб сховатися.

"Пішли в якусь школу, яка поряд. А там сказали, що чекають росіян. Було й таке. І ми туди не пішли. Знайшли під домом підвал, який був занедбаний: труби, бруд, коти, собаки — все там", — згадує Любов Тарасова.

Підвал будинку у Сіверськодонецьку, де переховувалася родина Любові Тарасової. Фото надала Любов Тарасова

Любов Тарасова розповіла, що понад місяць жила з родиною у підвалі. 8 березня 2022 року російський снаряд влучив у їхній будинок. У квітні 2022 родина вирішила евакуюватися. Жінка сказала, що чоловік доньки — військовий і виконував бойові завдання на Луганському напрямку. Після поранення та лікування його відправили на реабілітацію до Житомира. У жовтні 2022 року родина приїхала до нього та залишилася у місті.

Будинок переселенки Любові Тарасової у Сіверськодонецьку до і після влучання снаряду армії рф. Фото надала Любов Тарасова

"Житомир мені подобається", - сказала Любов Тарасова.

"Люди гарні, все є, підкормлюють всі кругом, хто як може, волонтери, церкви, бібліотека дуже допомагають. Продукти дають. Справа у тому, що жити нема де. Дуже дорого житло. І ми не можемо витягнути. Поки ще зять служив, ми кінці з кінцями зводили. А тепер його списали за інвалідністю. Він лікується третій місяць, ще пенсію не призначили і грошей немає. Дочка працює, а ми — пенсіонери, по 40 років стажу, і що нам робити?" — сказала переселенка з Сіверськодонецьку.

Зі слів Любові, за трикімнатну квартиру родина платить 15 тисяч гривень в місяць: 10 за оренду і 5 взимку виходять комунальні платежі. Жінка сказала, що зараз не можуть собі дозволити майже нічого.

"Я приїхала в цьому костюмі, у ньому й ходжу. Немає за що купити, бо дорого. У мене ще онука, зять, донька. Потрібно їх одягнути. У нас все було в Сіверськодонецьку. І все забрали. Ми їм ніколи не пробачимо те, що вони з нами роблять. Ніколи!" — каже Любов Тарасова.

Нагадаємо, як переселенка з Рубіжного адаптувала своє життя на Полтавщині. Історія Надії Власенко.