Тримали в одній камері з вбивцями: як луганчанка провела рік у полоні окупантів

Жителька Луганщини Віра Бірюк провела рік у російському полоні. Окупанти звинуватили її у коригуванні, державній зраді та спробі вбивства ексголови “таможенного комітета лнр”. Жінку вдалося обміняти та повернути в Україну 13 вересня 2024 року.

Історію луганчанки опублікував LB.UA.

Віра Бірюк народилася у Бахмутівці Щастинського району. У 2014 році вона покинула окупований Луганськ та виїхала до Сумщини. Згодом - повернулася на Луганщину, в Новоайдар і перебувала там до початку повномасштабного вторгнення у 2022 році.

З моменту окупації населеного пункту сімʼя Віри Бірюк, пише видання, знаходилася під постійним контролем з боку окупаційної влади через брата жінки, який служив в лавах ЗСУ. У 2022 році він загинув, захищаючи Рубіжне.

Пізніше мати й донька Віри виїхали з ТОТ, а саму її заарештували у ніч з 3 на 4 вересня 2023 року.

“Я прокинулася від того, що мене хтось піднімає з ліжка. Навколо мене купа людей в балаклавах. Я ще подумала про себе: як їх скільки помістилося у таку маленьку кімнату? Опускаю очі, а я вся в червону цяточку - від прицілів. Вони не пояснювали, чого прийшли. Єдине, що вони стверджували, що я - “укроп”, шпигунка і працюю на СБУ”, - згадує Віра.

Жінку тримали у підвалі будівлі СБУ в Луганську, де нині базується російська фсб. Там її допитували.

“Мене звинувачували в коригуванні, в державній зраді, у спробі вбивства ексголови так званого “таможенного комітета лнр” за допомогою телефону. Начальник так званого “слідчого комітету” сказав, що я маю погодитися з усіма звинуваченнями, бо сидіти буду все одно, але питання - скільки - залежить від мене. Єдине, що дозволили писати “вину не визнаю”, - каже жінка.

Того ж дня Віру перевели до ізолятора тимчасового тримання, де вона пробула місяць в одиночній камері в жахливих умовах. Увесь інший час вона перебувала у луганському СІЗО, де згодом її посадили в одну камеру з убивцями.

Жінці надали державного адвоката, який не повідомляв родичам про її місцеперебування, проте спромігся прибрати статті за "шпигунство" й "державну зраду" з обвинувачення.

Віра розповідає, що представники “слідчого комітету” та фсб “пропонували” утримуваним за вигадане “шпигунство” та “коригування” додавати до своїх звинувачень інші статті - за наркотики, наприклад. В обмін на це - менший термін або можливість потрапити на обмін. Але на практиці все було не так.

“Одній жінці обіцяли обмін, але тепер вона в Саратові. Їй дали 13 років. Дівчинка зі Щастя. Їй тоді 18 років було. Знайшли картинки у телефоні на підтримку ЗСУ. Засудили за статтею 228. Сказали: якщо не погодишся, то дамо пожиттєво. Вона погодилася і її повезли у Москву. Мені відомо, що вона там досі й має серйозні проблеми зі здоровʼям. У неї “схопив” жовчний, камені. Їй його просто видалили. Отака медицина в Москві, 2025 рік”, - говорить Віра.

Таку ж пропозицію 24 серпня 2024 року озвучили й Вірі Бірюк.

“У той час Віра з призначеним їй адвокатом готували апеляцію на “рішення суду”. Однак, фсбшники сказали: якщо вона подасть апеляцію, то на обмін не поїде. Оскільки термін подання апеляції спливав, але Віра ще б мала один день на її подання у разі обману, все ж вона вирішила ризикнути й “визнати провину”, - пише видання.

Жінка дізналася про обмін 9 вересня 2024 року, а 13 вересня вона повернулася в Україну разом з іншими полонянками. Жінка пройшла процес реабілітації, лікування й приєдналася до громадської організації “Нумо, сестри”. Там вона бере участь у роботі зі збору та поширення інформації щодо інших цивільних полонених жінок, які чекають на обмін.

Нагадаємо, окупанти на Луганщині звинуватили жінку у переховуванні українських військових.