ЗСУ не вистачає довіри між штабами тактичного та оперативного рівнів, - генерал армії США

Збройні сили мають проблеми з розмежуванням відповідальності між структурами, що забезпечують ведення бойових дій. А також проблеми із довірою.

Такий висновок після візиту до України зробив чотиризірковий американський генерал у відставці, колишній командувач військ США в Афганістані Девід Маккірнан, повідомляє ZN.ua.

Він керував американськими військами під час атаки на Ірак у 2003 році та здійснював командування армією США та всіма союзними силами в Афганістані з 2008-го по 2009 рік.

Маккірнан поділився, що під час двох візитів до України "відчув непохитну волю українських солдатів і командирів боротися з усією майстерністю, ініціативністю та відвагою стільки, скільки буде потрібно".

"У багатьох аспектах це перетворилося на війну дронів. Застосування БпЛА українською стороною є надзвичайно ефективним для наведення, розвідки та логістичного забезпечення; проте постійно виникають технологічні виклики, пов’язані з адаптацією контрзаходів і контр-контрзаходів. Це перетворюється на цикл "дія—реакція—протидія", - зазначив він.

Маккірнан розповів, що в армії США намагаються дотримуватися певних принципів лідерства, відомих як "Командування місії" (Mission Command), у кожній операції.

"Принцип, який я вважаю найважливішим для успішного виконання місії, — це взаємна довіра. На мою думку, довіра є на тактичному рівні, але її значно менше між штабами тактичного та оперативного рівнів. Це також стосується міжвидових формувань, що призводить до недостатньої синхронізації дій між армійськими підрозділами, морською піхотою, десантно-штурмовими військами, підрозділами БпЛА та Повітряними силами", - заявив Маккірнан, говорячи про ЗСУ.

Він дав пораду: "Єдине, що я хотів би запропонувати, — чіткіше розмежування ліній командування, відповідальності та підзвітності між "структурами генерування сил" та "операційними силами".

"Структури генерування сил" — це Генеральний штаб і командування видів, єдиним завданням яких є рекрутинг, навчання та забезпечення боєздатних підрозділів для штабів, що безпосередньо керують бойовими діями. "Операційні сили", своєю чергою, інтегрують ці навчені та боєздатні підрозділи у свої зони відповідальності. Під "операційними силами" я маю на увазі штаби корпусів, що формуються, й підрозділи нижчого тактичного рівня. Чітке розмежування відповідальності за забезпечення військами та їх застосування також зменшить проблему надмірної кількості командувань і штабів, які віддають оперативні накази та вказівки, що часто призводить до плутанини й неузгодженості під час операцій", - вважає Маккірнан.